Постанова

від 16.01.2017 по справі 922/3291/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2017 р. Справа № 922/3291/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю:

прокурора - Захарова Н.О. (посвідчення №032956 від 10.04.2015 року);

представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 03.01.2017 року);

першого відповідача - ОСОБА_2 (директор);

другого відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 28.09.2016 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх.№3152Х/1-43) , на рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2016р. у справі №922/3291/16,

за позовом Керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

до 1. Дворічанського ліцею Дворічанської районної ради Харківської області, смт. Дворічна, Харківська область,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Східагроконтракт", с. Миколаївка, Дворічанський р-н, Харківська область,

про повернення ділянки набутої без достатньої правової підстави, -

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів - Дворічанського ліцею Дворічанської районної ради Харківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Східагроконтракт", в якій просить суд:

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Східагроконтракт" земельну ділянку державної форми власності площею 33,4152 га з кадастровим номером 6321855100:04:001:0128, розташовану та території Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області (за межами населеного пункту) загальною вартістю 911 259,42 грн. та повернути її Дворічанському ліцею Дворічанської районної ради Харківської області шляхом підписання акту прийому - передачі;

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Східагроконтракт" земельну ділянку державної форми власності площею 2,0455 га з кадастровим номером 6321855100:04:001:0129, розташовану та території Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області (за межами населеного пункту) загальною вартістю 55 782,43 грн. та повернути її Дворічанському ліцею Дворічанської районної ради Харківської області шляхом підписання акту прийому - передачі;

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Східагроконтракт" земельну ділянку державної форми власності площею 14,5393 га з кадастровим номером 6321855100:06:001:0190, розташовану та території Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області (за межами населеного пункту) загальною вартістю 396 498,43 грн. та повернути її Дворічанському ліцею Дворічанської районної ради Харківської області шляхом підписання акту прийому - передачі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.11.2016р. у справі №922/3291/16 (суддя Пономаренко Т.О.) в позові відмовлено.

Прокуратура Харківської області, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2016р. у справі №922/3291/16 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 року апеляційну прокуратури прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 16.01.2017 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 02.12.2016 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2017 року, у зв'язку з відпусткою судді-доповідача ОСОБА_4, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В.

Від представника першого відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу прокурора (вх.№301 від 12.01.2017 року), в якому він вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представником другого відповідача також надано відзив на апеляційну скаргу (вх.№312 від 12.01.2017 року), в якому вважає апеляційну скаргу прокурора безпідставною, необґрунтованою та такої, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області законним та просить залишити його без змін.

В судовому засіданні 16.01.2017 року прокурор підтримує свою апеляційну скаргу, просить її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2016р. у справі №922/3291/16 та прийняти нове, яким позов прокурора задовольнити повністю.

Представники позивача та відповідачів заперечують проти скарги прокурора, просять залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та уповноважених представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі розпорядження Дворічанської райдержадміністрації від 17 червня 2008 року №240 Дворічанському ліцею-інтернату Дворічанської районної ради Харківської області передано в постійне користування земельні ділянки площею 33,4152 га з кадастровим номером 6321855100:04:001:0128, площею 2,0455 га з кадастровим номером 6321855100:04:001:0129 та площею 14,5393 га з кадастровим номером 63211855100:06:001:0190 (всього загальною площею 50,0000 га) на території Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області, що підтверджується державними актами на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №316507, серії ЯЯ №316508, серії ЯЯ №316513, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства (т. 1, арк. с. 22-24).

З матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 2014 року між Дворічанським ліцеєм Дворічанської районної ради Харківської області (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східагроконтракт" (Сторона 2) було укладено Договір про співпрацю №1-С (надалі - Договір), відповідно до предмету якого сторони здійснюють співпрацю у сфері сільськогосподарського виробництва протягом терміну дії цього договору на земельній ділянці Сторони 1. В рамках співпраці Сторони для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства здійснюють вирощування сільськогосподарських культур не заборонених законодавством з урахуванням сівозмін, не допускаючи погіршення екологічно стану, зниження плодючості земельної ділянки площею 50 га (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що при здійсненні співпраці згідно дійного договору Сторони мають право у відповідності до виду діяльності фонди, які включають в себе грошові кошти, обладнання, техніку, інвентар, посівний матеріал, паливо-мастильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин, а також технології, які належать сторонам:

- фінансування проведених робіт;

- самостійно виконувати види робіт в рамках дійсного договору;

- проводити своєчасно розрахунки за вирощену продукцію при проведенні дослідницьких робіт;

- матеріали дослідів узагальнюються і вивчаються учнями при опануванні програмовим матеріалом з біології, технологій та географії за окремим планом заходів відповідних предметів.

Розділ 3 Договору встановлено порядок розрахунків, а саме Сторони щорічно по закінченню комплексу сільгоспробіт, але не пізніше 15 грудня, проводять аналіз результатів співпраці. Сторона 2 надає матеріальну підтримку Стороні 1 в розмірі не менше між 400 грн. за га, у вигляді компенсації за вирощену продукцію при проведенні дослідницьких та навчальних робіт. Розмір матеріальної підтримки може бути змінений у напрямку збільшення за згодою обох сторін. Матеріальна підтримка може надаватися як у грошовій формі, через перерахування на спеціальний рахунок, та іншими видами допомоги, що оформлюється відповідними актами (пункти 3.1., 3.2., 3.3. Договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 року (пункт 4.1. Договору).

Звертаючись до господарського суду із відповідним позовом, керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області зазначив, що основною ознакою спірного договору про співпрацю є платне володіння та користування на певний строк земельною ділянкою, що свідчить про його удаваність, оскільки фактично, на думку прокурора, був укладений договір оренди земельної ділянки. Посилаючись на приписи статей 203,235 Цивільного кодексу України, просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Східагроконтракт" спірні земельні ділянки шляхом підписання акту прийому-передачі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про їх безпідставність та недоведеність, оскільки що в матеріалах справи відсутні докази укладення між відповідачами договору оренди землі всупереч діючих норм права.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до приписів статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати інший правочин, який бажають вчинити обидві сторони та настання відповідних результатів.

Таким чином, обов'язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

Пленум Верховного Суду України в пункті 25 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 зазначив, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що зі змісту спірного Договору про співпрацю №1-С від 01 лютого 2014 року вбачається, що його основною метою є вирощування сільськогосподарських культур не заборонених законодавством з урахуванням сівозмін для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських відносин, що не суперечать законодавству України.

Приписи цієї статті кореспондуються з положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Земельні ділянки, які є предметом спірного Договору, належать Дворічанському ліцею Дворічанської районної ради Харківської області на праві постійного користування на підставі Державних актів серії ЯЯ №316507, серії ЯЯ №316508, серії ЯЯ №316513 загальною площею 50,0000 га (т. 1, арк. с. 22-24).

З вищезазначених Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою вбачається, що Дворічанський ліцей Дворічанської районної ради Харківської області є постійним користувачем земельних ділянок на підставі розпорядження Дворічанської райдержадміністрації від 17 червня 2008 року №240; земельні ділянки розташовані на території Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області; цільове призначення (використання) земельної ділянки - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Відповідно до пункту 1.8. Статуту Дворічанського ліцею Дворічанської районної ради Харківської області, ліцей самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах своєї компетенції, передбаченої законодавством України та власним статутом (т. 1, арк. с. 31).

Розділом V Статуту передбачено, що матеріальна-технічна база ліцею знаходиться в оперативному управлінні і включає: будівлі, землю, комунікації, обладнання, меблі та інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі закладу. Ліцей, відповідно до рішення Виконавчого комітету Дворічанської селищної ради від 06.06.2000 р. №115 протоколом №7 має в постійному користуванні із земель Дворічанської селищної ради 50 га землі.

У пункті 6.8. Статуту визначено, що ліцей має право укладати угоди про співробітництво, встановлювати прямі зв'язки з навчальними закладами, науковими установами, організаціями, громадськими об'єднаннями як на території України, так і за її межами.

Згідно статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у користування, зокрема, сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди досвіду ведення сільського господарства.

Обов'язками землекористувачів, відповідно до статті 96 Земельного кодексу України, є, зокрема, забезпечення використання землі за цільовим призначенням; додержання вимог законодавства про охорону довкілля; підвищення родючості грунтів та збереження інших корисних властивостей землі.

Між сторонами Договору про співпрацю №1-С від 01 лютого 2014 року було затверджено та погоджено Робочу програму Дворічанського ліцею Дворічанської районної ради Харківської області на 2014-2018 роки для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства (т. 1, арк. с. 69-74).

Також, на виконання умов спірного Договору між сторонами складені Акти про виконання договору про співпрацю від 29.12.2014 та від 28.12.2015 (т. 1, арк. с. 75-76).

Згідно зі статтею 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Частиною 2 ст. 1131 Цивільного кодексу України передбачено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ст. 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором або законом.

При укладанні спірного договору сторони визначили мету, права та обов'язки сторін, у зв'язку з чим суд вважає, що договір був укладений з метою створити певні правові наслідки.

Умови договору про строковість, платність та отримання у користування певної земельної ділянки, є елементом договору про співпрацю на земельній ділянці, наявність яких в договорі не змінює правової природи такого договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилання прокурора на те, що фактично мало місце укладання договору оренди, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закону України "Про оренду землі").

У відповідності до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За своїм змістом інститут оренди передбачає перехід предмета оренди в користування орендаря, у якого виникає зустрічне зобов'язання сплачувати орендну плату за користування ним.

Місцевим судом вірно зазначено, що спірний договір не містить всіх вище перелічених істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Крім того, судами встановлено, що матеріалами справи не підтверджено факту передачі в оренду спірних земельних ділянок, оскільки відсутні акти приймання-передачі. Таким чином також безпідставним є посилання прокурора на платне користування земельною ділянкою, як на одну з ознак договору оренди землі.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що укладений між відповідачами договір про співпрацю відповідає приписам ст.ст.1130, 1131 Цивільного кодексу України.

До того ж, договір про співпрацю №1-С від 01 лютого 2014 року сторонами договору по теперішній час фактично виконується, що підтверджується наявними в матеріалах справи складеними за результатами актами про виконання договору про співпрацю від 29.12.2014 та від 28.12.2015.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом України.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що наведені прокурором доводи не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись статтями 32-33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2016р. у справі №922/3291/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 17.01.2017 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Терещенко О.І.