Рішення

від 14.12.2016 по справі 367/3040/16-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/3040/16-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

з а о ч н е

06 грудня 2016 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Пархоменко О.В.

з участю секретаря Григорян Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізінг Холдінг", ОСОБА_2 про захист прав споживачів та визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 22.03.2016 року він знайшов оголошення про продаж акційного автомобіля ЗАЗ Sens Lux на сайті auto.ria.com і звернувся до представництва ТОВ "Євролізинг Холдінг" для його купівлі. Представником вказаної компанії ОСОБА_3 було надано йому на аркуші паперу банківські реквізити ТОВ "Євролізинг Холдінг" для оплати частини коштів (передоплати) за автомобіль, сам же представник компанії попросила його терміново внести оплату коштів поки вона буде заповнювати договір для бронювання товару. Цього ж дня 22.03.2016 року ним було здійснено перерахування коштів на рахунок ТОВ "Євролізинг Холдінг" в розмірі 18 800,0 гривень. Представ к компанії не надала йому достатнього часу прочитати значний за обсягом договір фінансового лізингу і запевнила, що там все добре і чим швидше він підпише договір тим швидше отримає акційний автомобіль. Після цього ним було підписано договір фінансового лізингу № 000190 від 22.03.2016 року.

Позивач вказує, що він покинув офіс компанії, приїхав додому і почав уважно ознайомлюватися з умовами договору. Відповідно до вказаного договору, як він зрозумів вже після, ним було сплачено начебто платіж "Комісію за організацією", який не передбачений Законом України "Про фінансовий лізинг" і відповідно до Договору розуміє під собою одноразову плату за організацію та оформлення даного договору лізингоодержувача лізингодавцю при укладення договору. Розмір комісії за організацію відображається у додатку 1 до договору, визначений в розмірі 10% від предмета лізингу 18 800,0 гривень.

Відповідно до умов договору комісію за організацію не підлягає поверненню лізингоодержувачу ні в разі виконання договору ні у разі його розірвання і не є частиною вартості автомобіля (предмета лізингу). Комісія за організацію, відповідно до умов договору, не є частиною авансового платежу чи лізингових платежів виходячи із змісту пунктів 2.1, 3.2, 5.2, 8.2.1, 12.11 договору, додатку № 1 та є окремим платежем. Перераховуючи на рахунок відповідача-1 18 800,0 гривень він був впевнений, що частково оплачує вартість автомобіля, що також і пояснювали йому менеджери при проведенні перемовин.

Вказує, що він би в іншому випадку, розуміючу явну, очевидну невигідність з економічної точки зору, не погодився б сплачувати 18 800 гривень лише як винагороду за підготовку документів для укладення договору, так як ця сума вочевидь не відповідає обсягу робіт, є надто завищеною і робить загальні витрати на придбання автомобіля значно вищими за його ринкову ціну.

Вважає, що з наведених у позові обставин, його було введено в оману щодо істотних умов договору. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ч.12 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, визначення умов договору приєднання за законом віднесено до питань внутрішньої діяльності відповідача-1, підготовка документів для укладення договору не може бути послугою в розумінні п. 17 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", а отже, відповідач-1 не може безпосередньо включати витрати на них в ціну договору та зобов'язувати споживача їх оплатити.

Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Вважає, що ним було сплачено авансовий платіж у розмірі 18 140,0 гривень.

Крім цього, укладаючи договір з ТОВ "Євролізинг Холдінг" він вважав, що дана компанія має всі необхідні дозволи згідно законодавства. Як виявилося, відповідач-1 не має ліцензії на надання фінансових послуг, а саме фінансового лізингу і, якщо б він це знав заздалегідь, він би не став вступати у договірні відносини з цією компанією. Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий лізинг віднесено до фінансових послуг. Вказує, що відповідачем-1 ТОВ "Євролізинг Холдінг" укладено Договір № 000190 від 22.03.2016 року фінансового лізингу без відповідного дозволу (ліцензії) та без мети настання правових наслідків, що є підставою для визнання Договору недійсним згідно ч. 1 ст. 227 ЦК України та застосування наслідків недійсності правочину згідно ч.1 ст. 216 ЦК України.

Позивач також вказує, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів"). Крім того, позивач вказує, що відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Договір фінансового лізингу № 000190 від 22.03.2016 року, укладений між ним та ТОВ "Євролізинг Холдінг" нотаріально посвідчений не був.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів" права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. У ст. 18 цього закону наведено перелік несправедливих умов у договорі зі споживачами, який не є вичерпним та визначено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Крім того, нечесною підприємницькою практикою що вводить в оману згідно п. 3 ч.1 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" вважається відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку. Товар, за який уже фактично він частково сплатив кошти 18 800 гривень не був пред'явлений для огляду ні в день підписання документів та сплати коштів, ні згодом. Таким чином, відповідач-1 ввів його в оману стосовно ціни предмета лізингу (прихованих платежів - Комісія за організацію).

У відповідності до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Так, згадані вже п. 3.2, 5.4, 8.3, 12.11 договору підпадають під визначення несправедливих умов договору, а саме п. 13 ч.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", де вказується, що несправедливим є визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю/виконавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни. В пункті 8.3, 8.15 договору відповідач-1 визначив право збільшувати лізингові платежі ( які є істотною умовою договору фінансового лізингу) в односторонньому порядку, у випадку зміни податків та прирівняних до них платежів, без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору, що також відповідає визначенню несправедливої умови в договорі із споживачем згідно п. 13 ч.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". У пункті 12.11 договору вказано дискримінаційні положення згідно яких споживач у випадку власної ініціативи по розірванню договору не отримує взагалі нічого, а також повинен сплатити штраф у розмірі 20% від авансових платежів. Аналогічних чи схожих умов в договорі щодо відповідач-1 не наведено. Це відповідає визначенню несправедливої умови в договорі із споживачем згідно п. 4 та п. 7 ч.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно пункту 3.5 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, ведення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець. Посилаючись на ст. 808 ЦК України, позивач вказує, що оскільки вибір продавця лізингу за договором здійснює відповідач-1, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та іншого суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, відповідно до ч.5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Вважає, що є несправедливою умова договору про сплату Комісії за організацію, визначення якого міститься у визначенні термінів п. 2.1, пункт 5.2, 12.11 договору, де зазначено, що комісія за організацію у разі розірвання договору (як з ініціативи лізингодавця, так і лізингодержателя) не повертається. Наголошує, що в його справі комісія за організацію становить 18 800 гривень, розмір якого є не спів мірним з послугами щодо за організацію та оформлення даного договору лізингоодержувача лізингодавцю при укладенні договору.

Також позивач вказує, що договором фінансового лізингу № 000190 від 22.03.2016 передбачено комісію в Додатку № 2 (5%) та комісію за організацію (3%), що є по суті іншими витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу та визначено Комісія за організацію, що не є частиною лізингових платежів. Оскільки за умовами спірного договору лізингу ( п. 5.2, 5.4, 8.2.1) виконання зобов'язання відповідача-1 за ним ставить в залежність від факту внесення позивачем "Комісія за організацію" за організацію та оформлення даного договору лізингоодержувача лізингодавцю при укладенні договору, наявні підстави для визнання договору недійсним в цілому.

Крім того зазначає, що в порушення ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" при укладенні з позивачем договору фінансового лізингу відповідач-1 завуалював призначення першого платежу: Комісії за організацію в розмірі 18 800 гривень під вигляд платежу за договором; насправді цей платіж за умовами договору не повертається в жодному випадку та є платою за укладення самого договору.

Також позивач вказує, що 22.03.2016 року між ним та відповідачем-2 було укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_2 поручився субсидіарно (додатково) відповідати за виконання зобов'язань відповідача-1 щодо належного виконання, зокрема, купівлі та поставки предмету лізингу за договором фінансового лізингу № 000190 від 22.03.2016 року, у разі розірвання, визнання недійсним, зміни тощо основного договору у розмірі 100,0 гривень понад всі інші кошти. Відтак, відповідач-2 як поручитель має сплатити на його користь субсидіарно (додатково) 100,0 гривень до тих коштів, що мають бути стягнуті з відповідач-1.

В зв'язку із викладеними обставинами позивач просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № 000190 від 22.03.2016 року, укладений між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та ТОВ "Євролізинг Холдінг" (Код ЄДРПОУ 39348129); застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з ТОВ "Євролізинг Холдінг" (Код ЄДРПОУ 39348129, зареєстроване місце знаходження 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 31, оф. 301-Б) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) 18 800 гривень; стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1)100,00 грн. в рахунок субсидіарної відповідальності за договором поруки від 22.03.2016 року .

Представник позивача ОСОБА_4 надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача - ТОВ "Євролізинг Холдінг" в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмову заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з нього 100,0 гривень на користь позивача в рахунок субсидіарної відповідальності за договором поруки від 22.03.2016 року визнає в повному обсязі.

В зв'язку із цим суд, враховуючи письмову заяву представника позивача, відповідача ОСОБА_2, а також те, що відповідач належним чином був повідомленим про час та місце розгляду справи, вважав за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів та за згодою представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 224-226 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши письмові докази по справі, вважає заявлений позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що 22 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Холдінг" (лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) був укладений Договір № 000190 фінансового лізингу, у відповідності до п. 1.1 якого лізінгодавець зобов'язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (надалі предмет лізингу визначений у п. 3.1 цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору. Пунктом 3.1 даного договору визначено, що предметом лізингу по даному договору є автомобіль ЗАЗ Sens Lux, згідно п. 3.2 вартість предмета лізингу на момент укладення даного договору та розмір авансових платежів вказується в Додатку № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 3.5 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійного монтажу тощо, за вищевказаними зобов'язаннями відповідає продавець.

У відповідності до п. п. 8.1, 8.2, 8.2.1 договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в Графіку Лізингових Платежів у Додатках № 1 та № 2 до цього договору, які є його невід'ємною частиною; склад лізингових платежів: перший лізинговий платіж складається з комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього договору, яка розраховується як комісія за організацію, яка визначена у Додатку № 1 до даного договору; авансу ціни предмета лізингу, який розраховується як авансовий платіж, який визначений у Додатку № 1 до даного договору; комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу, як платіж, що покриває лізингодавця пов'язані з організацією передачі предмета лізингу на користь лізингоотримувача, розмір комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу визначений в Додатку № 1 до даного договору; періодичний авансовий платіж ціни предмета лізингу, другий лізинговий платіж складається з періодичних лізингових платежів, кількість періодичних лізингових платежів відповідає кількості періодів лізингу, зазначених у Додатку № 2 до цього договору. Періодичний лізинговий платіж складається з відшкодування частини вартості предмету лізингу, сплата відсоткової ставки за користування предметом лізингу (вказаної в Додатку № 2 до договору), сплата комісії за супроводження договору (розмір комісії вказано в Додатку № 2 до договору).

У відповідності до п. 8.2 договору у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни. Пунктом 8.15 договору визначено, що у разі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець та лізингоодержувач складають додаткову угоду до даного договору, а також на вимогу лізингодавця підписують акт коригування вартості предмета лізингу. У разі відмови лізингоодержувача від підписання такої додаткової угоди та/або коригування вартості предмета лізингу лізингодавець має право розірвати даний договір, після чого

Згідно пункту 12.11 даного договору у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до підписання акта приймання-передачі предмета лізингу лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми авансового платежу, в такому випадку комісія за організацію договору лізингоодержувачу не повертається.

Встановлено, що ОСОБА_1 сплатив ТОВ "Євролізинг Холдінг" 18 800,0 гривень за Договором фінансового лізингу № 000190 від 22.03.2016 року, згідно Додатку № 1 до договору фінансового лізингу № 000190 від 22.03.2016 року зазначена сума є комісією за організацію (10%).

Встановлено, що 22 березня 2016 року між ОСОБА_2 (поручитель) та ОСОБА_1 (кредитор боржника) укладено договір поруки, відповідно до п. 2 якого поручитель поручається перед кредитором боржника в тім, що боржник виконає належним чином свої зобов'язання перед кредитором боржника за договором фінансового лізингу, укладеному між ними 22.03.2016 року № 000190 (основний договір). Пунктом 3 договору визначено, що у разі порушення своїх зобов'язань боржником за основним договором, зокрема не здійснення купівлі та передачі предмету лізингу - ЗАЗ Sens Lux ОСОБА_1 ( кредитору боржника) в установлені договором від 22.03.2016 року № 000190 строки поручитель відповідає перед кредитором боржника субсидіарно (додатково) у обсязі (у межах) 100,0 гривень. Тобто поручитель зобов'язується сплатити кредитору боржника (у випадку порушення своїх зобов'язань за основним договором боржником) лише сто гривень. Всі інші кошти, які мають бути сплачені боржником у разі розірвання, визнання недійсним, зміни тощо основного договору (включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків) боржник сплачує самостійно і поручитель не ручається за ці кошти.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

У відповідності до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У відповідності до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

У відповідності до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

У відповідності до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема, відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

У відповідності до ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

У відповідності до п. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 22 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Холдінг" (лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) був укладений Договір № 000190 фінансового лізингу. Разом із цим у договорі відсутні будь-які положення щодо відповідальності лізингодавця та продавця за невиконання умов договору, в тому числі поставки самого предмету лізингу. Також встановлено надання продавцю права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця. Крім того, на думку суду, несправедливими є умови договору про установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору, оскільки позивача не було повідомлено відповідачем про обов'язкову оплату комісії за організацію, яка не є частиною авансових чи лізингових платежів та про відсутність його повернення як у випадку розірвання договору з ініціативи лізингодавця так і з ініціативи лізингоотримувача.

Також товар, за який позивач фактично сплатив частково кошти у розмірі 18 800,0 гривень не був пред'явлений для огляду ні в день підписання документів та сплати коштів, ні згодом.

Також п. 3.2, 5.4, 8.3, 12.11 договору підпадають під визначення несправедливих умов договору, а саме п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", де вказується, що несправедливим є визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю/виконавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни. В пункті 8.3, 8.15 договору відповідач-1 визначив право збільшувати лізингові платежі (які є істотною умовою договору фінансового лізингу) в односторонньому порядку, у випадку зміни податків та прирівняних до них платежів, без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору, що також відповідає визначенню несправедливої умови в договорі із споживачем згідно п. 13 ч.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". У пункті 12.11 договору вказано дискримінаційні положення згідно яких споживач у випадку власної ініціативи по розірванню договору не отримує взагалі нічого, а також повинен сплатити штраф у розмірі 20% від авансових платежів. Аналогічних чи схожих умов в договорі щодо відповідача-1 не наведено. Це відповідає визначенню несправедливої умови в договорі із споживачем згідно п. 4 та п. 7 ч.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

За таких обставин суд, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, прийшов до висновку, що слід визнати недійсним договір фінансового лізингу № 000190 від 22.03.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Євролізинг Холдінг", а також стягнути з ТОВ "Євролізинг Холдінг" на користь позивача 18 800 гривень.

Крім того, слід стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100,00 грн. в рахунок субсидіарної відповідальності за договором поруки від 22.03.2016 року.

На підставі ст. ст. 15, 16, 203, 215, 216, 220, 227, 230, 236, 570, 634 ЦК України, Закону України "Про захист прав споживачів", керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 60, 61, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України суд:

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізінгу № 000190 від 22.03.2016 року, укладений між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та ТОВ "Євролізінг Холдінг" (Код ЄДРПОУ 39348129).

Стягнути з ТОВ "Євролізінг Холдінг" (Код ЄДРПОУ 39348129, зареєстроване місце знаходження 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 31, оф. 301-Б) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) 18 800 гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) 100,00 грн. в рахунок субсидіарної відповідальності за договором поруки від 22.03.2016 року.

Повне рішення буде виготовлене протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи 11.12.2016 року.

Копію заочного рішення направити сторонам для відома.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. В. Пархоменко