Рішення

від 13.12.2016 по справі 369/6908/16-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6908/16-ц

Провадження № 2/369/3159/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13.12.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Дуплій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального госпрозрахункового підприємства Мислін про стягнення заробітної плати, -

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувсь до суду із позовом до Комунального госпрозрахункового підприємства МИСЛІН про стягнення заробітної плати. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він з 12 вересня 2014 року по 02 листопада 2015 року працював у відповідача на посаді водія. За період роботи йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 20000 грн. В добровільному порядку відповідач не бажає виплатити йому заробітну плату, чим порушує його права.

Посилаючись на викладене вище позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заробітну плату в сумі 20000 грн.

У подальшому позивач уточнив свої вимоги щодо розміру невиплаченої заробітної плати. Вказав, що йому невиплачена заробітна плата за період з грудня 2014 року по листопад 2015 року, з розрахунку середньомісячної заробітної плати в розмірі 1450грн. за один місяць.

Остаточно просив суд стягнути з відповідача на його користь заробітну плату з грудня 2014 року по листопад 2015 року, сумою за один місяць 1450 грн.

У судове засідання позивач не з'явивсь. Подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує в повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвали провести заочний розгляд справи.

Відповідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.

При розгляді справи судом встановлено, що згідно наказу №50 від 12 вересня 2014 року ОСОБА_1 з 12 вересня 2014 року працював у Комунальному госпрозрахунковому підприємстві Мислін на посаді водія, що підтверджується трудовою книжкою.

Згідно наказу №29 від 30 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України.

Проте, при звільненні позивачу не було виплачено заробітну плату та не проведено повний розрахунок.

Згідно рішення п'ятої сесії VII скликання Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №32 від 20.01.2016 сесія сільської ради вирішила припинити юридичну особу КГП Мислін шляхом його ліквідації.

З матеріалів справи встановлено, що починаючи з 2013 року по день прийняття рішення про ліквідацію даного підприємства, 20 січня 2016 рік, звітність до органів доходів і зборів, ат інших фондів не здавалася, нарахування заробітної плати в установленому законом порядку не проводилось, відсутні оформлені належним чином первинні бухгалтерські документи.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне проаналізувати наступні правові норми та рекомендації Верховного суду України.

У ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим повноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.11 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Зважаючи на позицію Верховного Суду України, викладену у Постанові Пленуму Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 року, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням проаналізованих правових норм та рекомендацій Верховного суду України в розрізі встановлених обставин у справі суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до матеріалів справи, а саме штатного розпису та довідки-форми ОК-5 Пенсійного фонду України середньомісячний заробіток позивача становить 1450 грн.

Період, за який позивач просить стягнути невиплачену заробітну плату - з грудня 2014 року по листопад 2015 року включно, проте, як вбачається з матеріалів справи, за позивач був звільнений з 02 листопада 2015 року.

Тому, суд стягує з відповідача на користь позивача 15950 грн. заборгованості за невиплачену заробітну плату, враховуючи середньомісячну заробітну плату у розмірі 1450 грн..

На даний час вказана сума позивачем не була отримана, а тому підлягає стягненню на його користь з відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача, оскільки при обчисленні заборгованості за невиплачену заробітну плату суд виходив з розміру середньомісячної заробітної плати у розмірі 1450 грн., та періоду нарахування заробітної плати - 11 місяців.

В порядку, визначеному ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 551, 20 грн., виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.

Зважаючи на вищенаведене, беручи до уваги рекомендації, викладені у Постановах Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 року та Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року, ст.ст. 3, 15, 16, 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 94, 115-117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 15, 60, 88, 110, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до комунального госпрозрахункового підприємства Мислін про стягнення заробітної плати - задоволити.

Стягнути з комунального госпрозрахункового підприємства Мислін (Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівська-Рубежівка, вул. Шкільна, 1, код 30514378) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 15 950 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят грн.).

Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуто Києво - Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідачів протягом 10 днів з моменту отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич