Рішення

від 17.01.2017 по справі 744/984/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 744/984/16-ц Провадження № 22-ц/795/204/2017 Головуючий у I інстанції - Гнип О. І. Доповідач - Висоцька Н. В. Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Мамонової О.Є.

секретарі - Шкарупі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Старогутківської сільської ради Семенівського району Чернігівської області про визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Старогутківської сільської ради Семенівського району Чернігівської області про визнання права власності на земельну ділянку. Позові вимоги мотивовані тим, що 25.02.2015 померла мати позивача ОСОБА_2 за час свого життя не встигла здійснити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, яку успадкувала після померлого брата. Що стало відмовою нотаріуса позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку.

Рішенням Семенівського районного суду від 09.12.2016 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Старогутківської сільської ради Семенівського району Чернігівської області про визнання права власності на земельну ділянку - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду від 09.12.2016, та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Доводи скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повно з ясовано фактичні обставини справи, не досліджено та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, суд не сприяв повному, об єктивному та неупередженому розгляду, рішення суду є незаконним та необґрунтованим.

В скарзі заявник зазначає, що на підставі заповіту, посвідченого державним нотаріусом, 11.11.2015 видано Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, до складу спадкового майна, що перейшло йому в порядку спадкування не було включено земельну ділянку, яка належала померлій, за відсутності правовстановлюючого документу. Позивач позбавлений можливості зареєструвати спірну земельну ділянку на своє ім я, а тому, висновки суду першої інстанції про можливість успадкування земельної ділянки нотаріальним шляхом не відповідають дійсності.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявні всі базисні документи для можливого успадкування земельної ділянки позивачем нотаріальним шляхом, а висновок нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку є необгрунтованим, оскільки є наслідком неуважно вивчених документів.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, оскільки даний висновок не відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Пленумом Верховного Суду України у п. 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

20.08.2009 ОСОБА_2 склала заповіт за яким все своє майно, де б воно не знаходилося і в чому б воно не відображалося, і все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона по закону буде мати право, заповіла своєму сину ОСОБА_1 (а.с. 8).

25.02.2015 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 9), після померлої за заявою спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 Семенівською районною державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 75/2015 (а.с. 55).

Матеріали справи містять копії свідоцтв про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_2, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна є її син ОСОБА_1 (а.с. 10-15), який у встановленому законом порядку прийняв у спадщину частину майна, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за заповітом (а.с. 10-15).

Згідно із частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, для прийняття якої встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 цього Кодексу).

Частиною пятою статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким згідно із частиною другою статті 1220 цього Кодексу є день смерті особи.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України), а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Як встановлено судом, 04.04.2009 ОСОБА_2 отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлого брата ОСОБА_3 (а.с. 16). Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складалося з: земельних ділянок площею 2,4190 га. та 0,3129 га., які знаходяться у віданні Старогутківської сільської ради Семенівського району Чернігівської області.

Згідно даних листа від 10.01.2017 року № 9-28-99.1-23/2-17 відділ Держгеокадасту у Семенівському районі Чернігівської області повідомляє, що земельна ділянка, як об єкт земельних відносин була зареєстрована за померлим 30.07.2008 року ОСОБА_3, ще 11.08.2003 року відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 192588. Таким чином, підставою для виникнення права на земельну ділянку у витязі з Державного земельного кадастру зазначено свідоцтво про право на спадщину від 04.04.2009 року № 947 виданого на ім я ОСОБА_2, як спадкоємиці, але державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 192588 було втрачено (а.с. 111 ).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку зазначено, що підставою для виникнення права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7424786000:06:007:0016 є свідоцтво про право на спадщину від 04.04.2009 № 947 (а.с. 18).

З листа Семенівської районної державної нотаріальної контори вбачається, що ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, але не звернулась до відповідних реєструючих органів, відповідно право власності на земельні ділянки у неї не виникло, з врахуванням наведеного рекомендовано право власності на земельні ділянки у порядку спадкування вирішити в судовому порядку (а.с. 57).

Проте, відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень або правовстановлюючого документа не зумовлює позбавлення особи прав щодо майна, а ст. 1296-1298 ЦК України визначено, що питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, прийшов до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, з постановленням судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Старогутківської сільської ради Семенівського району Чернігівської області про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 2,4190 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7424786000:06:007:0016, яка розташована на території Старогутківської сільської ради, Семенівського району, Чернігівської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: