Постанова

від 16.01.2017 по справі 805/4986/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2017 р.                                         Справа № 805/4986/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заграва» про припинення юридичної особи.

Державна податкова інспекція у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заграва» про припинення юридичної особи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Заграва», згідно довідки ДПІ у м. Дружківці № 13/05-10-12 від 30 листопада 2016 року, останню податкову звітність до інспекції надавала 07 листопада 2013 року, тобто більше року тому. В зв'язку з чим, позивач просить припинити юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Заграва» м. Дружківка, в зв'язку з неподанням звітності більше року.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через відділ документообігу та архівної роботи суду надав клопотання, відповідно до якого зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечення до позовної заяви не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України), неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте, за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

З огляду на наведене, а також з метою дотримання вимог ч. 1 ст. 122 КАС України, суд не вбачає перешкод для розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

За умов ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Заграва» зареєстровано як юридична особа 08 листопада 2001 року за № 1267120 0000 000219, код ЄДРПОУ 31680621. Перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (а.с. 7-8).

Згідно довідки про надання останньої податкової звітності № 13/05-10-12 від 30 листопада 2016 року вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Заграва» остання податкова звітність до податкового органу була надана 07 листопада 2013 року (а.с. 13).

Відповідно до довідки ДПІ у м. Дружківці позивач заборгованості перед бюджетом станом на 28 листопада 2016 року не має (а.с. 14).

Відповідно до п. 20.1.12 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 16.1.3 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.2 ст. 49 цього Податкового Кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Аналіз вищенаведених правових норм дозволяє дійти висновку про те, що обов'язок відповідача подавати податкову звітність у строки, визначені законодавством, не залежить від результатів його господарської діяльності чи від наявності доходів, які підлягають оподаткуванню.

Абзацем 1 ч. 8 ст. 19 Господарського кодексу України визначено, що усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського кодексу України, у випадках, встановлених законом, до суб'єкта господарювання може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді його ліквідації за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі за текстом – Закон № 755), в редакції до 01.01.2016, дія цього Закону поширювалася на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Частина 1 ст. 33 Закону № 755 в редакції до 01.01.2016 передбачала, що юридична особа припиняється, зокрема, за судовим рішенням.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону № 755 в редакції до 01.01.2016 неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, було підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з її банкрутством.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 755 в редакції до 01.01.2016 суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляв його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення.

Отже, при встановленні факту неподання протягом року податкової (фінансової) звітності юридичною особою до контролюючого органу, позовна вимога про припинення юридичної особи підлягала задоволенню незалежно від виду юридичної особи та її організаційно-правової форми.

Проте, 26.11.2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» №835-VIII.

Пунктом 1 розділу І Закону № 835 визначено внести зміни, зокрема, до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який фактично викладено у новій редакції. Дана редакція Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» не передбачає такої підстави для припинення юридичної особи за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством, як неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Закону № 835 цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1-8, 10-21, 23-26, 28-32, 35 розділу І цього Закону, які набирають чинність з 1 січня 2016 року; пунктів 22, 27 та 34 розділу І цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Таким чином, починаючи з 01 січня 2016 року, з набуттям чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV в редакції Закону № 835, припинення юридичної особи за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством, з підстав неподання нею протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, законодавством України не передбачено.

Щодо посилань представника позивача на те, що з огляду на статтю 239 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, суд зазначає наступне.

Стаття 238 Господарського кодексу України встановлює загальні засади застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, що визначено ч. 2 ст. 238 Господарського кодексу України.

Види адміністративно-господарських санкцій наведені у ст. 239 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Отже, ліквідація суб'єкта господарювання є адміністративно-господарською санкцією.

Частиною 1 статті 247 Господарського кодексу України передбачає, що у випадках, встановлених законом, до суб'єкта господарювання може бути застосована адміністративно-господарська санкція у вигляді його ліквідації за рішенням суду.

При цьому, назва ст. 247 Господарського кодексу України «Ліквідація суб'єкта господарювання, діяльність якого суперечить закону чи його установчим документам» свідчить, що правова норма, яка в ній міститься, стосується ліквідації суб'єкта господарювання, діяльність якого суперечить закону чи його установчим документам.

Системне тлумачення правових норм, наведених у ст.ст. 238, 239, 247 Господарського кодексу України, зумовлює висновок, що така адміністративно-господарська санкція як ліквідація суб'єкта господарювання може бути застосована лише у випадках, встановлених законом.

Таким чином, при постановленні рішення про ліквідацію юридичної особи суд має застосувати таку правову норму, яка визначає певний склад правопорушення з усіма його елементами і передбачає за його вчинення застосування такого заходу впливу як постановлення судового рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Правові норми, що містяться у ст.ст. 238, 239, 247 Господарського кодексу України, є загальними та не встановлюють конкретного складу правопорушення, вчинення якого має наслідком застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарської санкції у вигляді ліквідації юридичної особи.

В свою чергу суд зазначає, що Господарський кодекс України передбачає підстави для ліквідації суб'єкта господарювання, а саме: якщо діяльність підприємства суперечить вимогам чинного закону чи установчим документам цього підприємства.

Суд зазначає, що з підстав діючого законодавства, не подання відповідачем до контролюючого органу податкової звітності більше одного року не є підставою для застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заграва» такої адміністративно- господарської санкції як ліквідація юридичної особи.

Також, на теперішній час, діючим законодавством не передбачена норма матеріального права щодо припинення юридичної особи з підстав неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, податкової звітності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41, 94, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заграва» про припинення юридичної особи – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                             Голошивець І.О.