Рішення

від 12.01.2017 по справі 908/3254/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/142/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2017 Справа № 908/3254/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 1 від 10.01.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 541 від 22.07.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАЛАДКА» , м. Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» , м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості в сумі 64658,04 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 05.12.2016 р. звернувся позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАЛАДКА» з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» про стягнення 68503,57 грн. за договором підряду № 1340715 від 09.07.2015 р., з яких 59997,12 грн. основний борг, 7747,03 грн. пені, 759,42 грн. 3 % річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2016 р. справу № 908/3254/16 призначено до розгляду суді ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.12.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/142/16 та призначено розгляд справи на 12.01.2017р. об 10 год. 30 хв.

12.01.2017 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 11, 16, 202, 509, 525, 526, 530, 837 Цивільного кодекс України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України і полягають в тому, що 09.07.2015 р. між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАЛАДКА» та Відкритим акціонерним товариством «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» укладено договір підряду № 1340715 на виконання робіт: Капітальний ремонт ВРП 35 кВ ПС Токмацька-35 в частині ремонту трансформатора ТМН 10000-35/10 з виконанням ПНР, Токмацького РЕМ . Позивач у повному обсязі виконав взяті не себе по договору зобов'язання з капітального ремонту, проте відповідач за виконані робити не розрахувався, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість в розмірі 59997,12 грн. За несвоєчасне здійснення оплати основного боргу по договору позивачем нараховано до стягнення з відповідача 7747,03 грн. пені, 759,42 грн. 3 % річних.

11.01.2017р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій зазначається, що керівництво відповідача звернулось до позивача з проханням врахувати тривалі виробничі та комерційні відносини між сторонами та зменшити розмір суми, що пред'явлення до стягнення з відповідача. В результаті, керівництвом позивача прийнято рішення, відмовитись від стягнення пені, але наполягає на стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення станом на день судового засідання 12.01.2017р.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 11.01.2017р. суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В пункті 3.10, 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

У своїй заяві про зменшення розміру позовних вимог від 11.01.2017р. позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму 64658,04 грн., а саме: 59997,12 грн. основного боргу, 996,12 грн. - 3 % річних та 3664,80 грн. інфляційних втрат, проте відповідно до прохальної частини позовної заяви № 36 від 25.11.2016р. позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАЛАДКА» суму основного боргу в розмірі 59997,12 грн., 7747,03 грн. пені, 3 % річних в сумі 759,42 грн.

Таким чином заява позивача про зменшення розміру позовних вимог від 11.01.2017р. розцінюються судом не тільки як про зменшення розміру позовних вимог, а і як заявлення нових позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, які не були заявлені позивачем при поданні позову.

Отже заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 3664,80 грн. повинні розглядатися в іншому судовому провадженні.

В зв'язку з вищезазначеним суд частково відмовляє позивачу у прийнятті заяви про зменшення розміру позовних вимог від 11.01.2017р., а саме в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 3664,80 грн.

Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 59997,12 грн. основного боргу та 996,12 грн. - 3 % річних.

Крім того, 11.01.2017р. від позивача надійшло клопотання про включення до складу судових витрат витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2000,00 грн.

Заява не суперечить ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та приймається судом.

Відповідач заперечив проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування заперечень зазначає, що всупереч умовам укладеного між позивачем та відповідачем договору, позивач порушив терміни виконання робіт, та виконав їх достроково без письмового погодження із відповідачем. Акти про виконання позивачем робіт за договором за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 були підписані обома сторонами 29.12.2015р. Відповідно до умов договору, оплата за виконані роботи здійснюється відповідачем протягом 180 календарних днів після підписання сторонами актів виконаних робіт на підставі отриманого рахунку. В той же час, позивач не надавав, а відповідач не отримував рахунку на оплату виконаних робіт. Прискоренням виконання робіт без погодження із відповідачем та ненаданням відповідачу рахунку на оплату виконаних робіт, позивачем було порушено порядок розрахунків, передбачений договором. Тому на день звернення позивача до суду у відповідача не виник обов'язок оплати за договором підряду. За таких обставин, позивач безпідставно вимагає стягнути з відповідача суму основного боргу за договором у розмірі 59997,12 грн., строк сплати якого ще не настав. Також відповідач зазначає, що позивач безпідставно нарахував та намагається стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Просить суд в позові відмовити.

В судовому засіданні 12.01.2017р. представник позивача позов підтримав в повному обсязі з урахуванням наданих уточнень.

Відповідач в судовому засіданні 12.01.2017р. підтримав викладену позицію у відзиві та просив суд в позові відмовити. Крім того, просив розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

За клопотанням сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАЛАДКА» (підрядник, позивач по справі) та Відкрите акціонерне товариство «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (замовник, відповідач по справі) уклали договір підряду № 1340715 від 09.07.2015р.

Відповідно до п. 1.1. договору підрядник зобов'язується виконати роботи по: Капітальний ремонт ВРП 35 кВ ПС Токмацька-35 в частині ремонту трансформатора ТМН 10000-35/10 з виконанням ПНР, Токмацького РЕМ (далі - роботи), а замовник прийняти та оплатити виконані роботи згідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість цього договору становить 59997,12 грн. з ПДВ, яка зазначається сторонами в додатку 1 до договору, і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.7. договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 180 календарних днів після підписання сторонами актів виконаних робіт - форма КБ-2в та довідки - форма КБ-3 на підставі отриманого замовником рахунку за умови наявності одночасно таких умов:

- підписання сторонами акту виконаних робіт - форма КБ-2в та довідки - форма КБ-3;

- надання підрядником замовнику роздрукованої з Єдиного реєстру податкових накладних податкової накладної, яка складена, оформлена та зареєстрована відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов Договору, з квитанцією на підтвердження прийняття цієї податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно п. 3.1. договору, термін виконання робіт - III квартал 2015- IV квартал 2016 року.

Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату підряднику за фактично виконані об'єми роботи на підставі двосторонніх актів виконаних робіт (п. 4.1.1. договору).

Відповідно до п. 5.1.9. договору виконані підрядником роботи згідно з цим договором оформлюються актами виконаних робіт за формою КБ-2 та довідкою за формою КБ-3, підписується підрядником до 26 числа звітного місяця та надаються замовнику.

Відповідно до п. 10.1 договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, виконані роботи по: Капітальний ремонт ВРП 35 кВ ПС Токмацька-35 в частині ремонту трансформатора ТМН 10000-35/10 з виконанням ПНР, Токмацького РЕМ на загальну суму 59997,12 грн., про що свідчать підписані 29.12.2015 р. уповноваженими представниками та скріплені печатками підприємств «Акти приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) від 28.05.2014р. і «Довідка про вартість виконання будівельних робіт /та витрат/» (форма № КБ-3) від 29.12.2015р.

Таким чином, згідно п. 2.8 договору відповідач мав сплатити позивачу 59997,12 грн. за виконані роботи до 26.06.2016 р. включно.

Відповідач у строки визначені договором грошові кошти за виконану відповідачем роботу не сплатив.

01.10.2016р. позивачем на адресу відповідача направлена письмова претензія, в якій позивач повідомляв, що борг необхідно терміново погасити, так як через несплату виконаних робіт, позивач має заборгованість перед своїми кредиторами та працівниками.

Листом від 28.10.2016р. відповідач надав відповідь на вказану претензію позивача, в якій повідомив останнього, що той знаходиться в тяжкому фінансовому становищі, в зв'язку з чим просив розглянути питання реструктуризації суми основного боргу терміном на шість місяців починаючи з листопада 2016р. Щодо вимоги оплатити 3%, інфляційних втрат та пені зазначив, що не знаходить підстав для їх сплати.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем не сплачена та складає 59997,12 грн. факт наявності заборгованості також підтверджується наданими позивачем податковими накладними зареєстровані згідно ст.. 201 Податкового кодексу України, які долучені до матеріалів справи.

Будь який доказів укладання додаткових угод щодо зміни строку оплати за виконані роботи сторонами не надано.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором підряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 844 ЦК ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК).

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 ЦК).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже було зазначено, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором підряду № 1340715 від 09.07.2015р. щодо сплати позивачу 59997,12 грн. за виконані роботи останнім, а тому вимога ТОВ «ІНТЕРНАЛАДКА» про стягнення з відповідача 59997,12 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

За несвоєчасне здійснення оплати основного боргу по договору позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 996,12 грн. за період з 25.06.2016р. по 25.11.2016 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що останнім не вірно розраховані відсотки, а саме, як вже зазначалось вище останній день оплати за виконану роботу згідно п. 2.8. договору 26.06.2016 р., тобто прострочення зобов'язань починається з 27.06.2016 р. Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогу системи Законодавства за період з 27.06.2016р. по 25.11.2016 р. (200 днів) стягненню підлягає 983,72 грн. В іншій частині слід відмовити.

Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення строком на шість місяців судом не задовольняється з огляду на наступне.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено про те, що Відкрите акціонерне товариство «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» знаходиться в тяжкому фінансовому становищі, яке викликано встановленням НКРЕКП нульового нормативу відрахування коштів на поточний рахунок товариства та системними неплатежами крупних споживачів за спожиту електроенергію.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надання відстрочки виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Відсутність грошових коштів для сплати кредиторських зобов'язань не є достатньо обґрунтованою підставою для надання відстрочки виконання рішення.

Будь-яких доказів в обґрунтування необхідності надання розстрочки виконання рішення, ускладнення його виконання або наявності обставин, які роблять неможливим його виконання відповідачем не надано.

За таких обставин, клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення судом не задовольняється.

Відповідач не позбавлений права на звернення з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних та допустимих доказів в обґрунтування.

Що стосується витрат на юридичні послуги адвоката в розмірі 2000,00 грн., суд зазначає наступне:

На підтвердження факту понесення позивачем вказаних витрат, суду надано Договір про надання послуг адвоката № 12/16 від 22.11.2016р., платіжне доручення № 844 від 12.12.2016р. про сплату 2000 грн. за надання правових послуг адвоката. На підтвердження наявності у ОСОБА_1 статусу адвоката надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 676 від 07.05.2008р.

При цьому, як зазначено в п. п. 6.5 п. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, як свідчать матеріали справи, згідно п.2.1 договору про надання послуг адвоката №12/16 від 22.11.2016 р. виконавець буде надавати наступні послуги: дослідження первинних документів замовника, які стосуються стягненню заборгованості з ВАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» за договором підряду № 1340715 від 09.07.2015 р.; розрахунок суми основного боргу за договором підряду № 1340715 від 09.07.2015 р.;, а також розрахунок 3% річних та пені; складання та пред'явлення позовної заяви до господарського суду Запорізької області про стягнення заборгованості за договором підряду № 1340715 від 09.07.2015 р. на користь ТОВ «ІНТЕРНАЛАДКА» ; забезпечення участі адвоката в судових засіданнях господарського суду Запорізької області при розгляді позовної заяви ТОВ «ІНТЕРНАЛАДКА» до ВАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» про стягнення заборгованості за договором підряду № 1340715 від 09.07.2015 р.

Проте, позивачем не надано до суду доказів виконання адвокатом за договором про надання послуг адвоката №12/16 від 22.11.2016 р. своїх зобов'язань визначених п. 2.1., а саме доказів дослідження первинних документів (наприклад акт виконаних робіт), позов підписано директором ТОВ «ІНТЕРНАЛАДКА» ОСОБА_5, розрахунок також підписано безпосередньо директором підприємства.

Таким чином, враховуючи вище викладене та приймаючи до уваги присутність адвоката ОСОБА_1 в судовому засіданні, суд вважає, що заявлені до стягнення позивачем витрати на правову допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме, в сумі 1000,00 грн.

Доводи відповідача стосовно того, що у останнього не виникло обов'язку сплати за виконані роботи, оскільки позивачем не надано рахунки на оплату та роздрукованою з Єдиного державного реєстру податкових накладних податкової накладної, а тому недотримавшись умов договору позивач безпідставно почав відлік строку оплати виконаних робіт з дати підписання лише актів виконаних робіт не приймаються судом, оскільки виконані робити були прийняті належним чином про що було зазначено вище та мають бути сплачені відповідно до умов договору та закону, а не надання рахунків не є підставою для ухилення від сплати за виконані та прийняті роботи.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволеню

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, віднесені до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи в порядку ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАЛАДКА» (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 92, офіс 124-Б, ідентифікаційний код 37442635) суму основного боргу у розмірі 59997 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 12 коп., 983 (дев'ятсот вісімдесят три) грн. 72 коп. 3% річних, судовий збір з сумі 1299 (одна тисяча двісті дев'яносто дев'ять) грн. 63 коп., 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. витрат пов'язаних з наданням правової допомоги адвоката. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 17 січня 2017 р.

Суддя О.А. Топчій