Рішення

від 16.01.2017 по справі 910/2010/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2017Справа №910/2010/16 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Державного підприємства Державне спеціалізоване видавництво Мистецтво

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства Державне спеціалізоване видавництво дитячої літератури Веселка

про виселення з орендованого майна та стягнення 203322,88 грн.

Головуючий суддя - Сташків Р.Б.,

Судді: Босий В.П.,

Маринченко Я.В.

Представники:

від позивача - Ємець Ю.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явились;

від третьої особи - Бондаренко А.О. (директор).

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов, з урахуванням прийнятої судом в порядку ст.ст. 22, 55 ГПК України заяви про зменшення позовних вимог від 21.03.2016, про виселення Відповідача з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 295,70 кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 63, та про стягнення з Відповідача на користь Державного бюджету України загальної суми заборгованості у розмірі 203322,88 грн., з яких орендна плата - 154867,67 грн., пеня - 31779,26 грн., інфляційні збитки - 12029,92 грн., штраф - 4646,03 грн.

Заява Позивача від 30.11.2016 про збільшення позовних вимог , судом до розгляду не прийнята та відхилена, оскільки у вказаній заяві Позивач не збільшив позовні вимоги (кількісні показники за раніше заявленими вимогами), а заявив нову додаткову вимогу, яку раніше на заявляв - про стягнення 297096,15 грн. неустойки, що за приписами ст.ст. 22 ГПК України не допускається.

Ухвалою від 16.01.2017 судом було припинено провадження у справі в частині стягнення 15000 грн. боргу.

Вимоги позову про виселення Відповідача з орендованого майна та стягнення орендної плати, пені, інфляційних та штрафу мотивовані не виконанням Відповідачем умов Договору від 29.12.2008 №4162 щодо повернення приміщення з оренди після закінчення строку дії договору та невиконанням обов'язку зі своєчасної та повної сплати орендної плати.

Відповідач проти позову заперечує, з мотивів, що намагається вчасно сплачувати орендну плату, виконувати інші умови договору, здійснив у приміщенні поліпшення та вважає, що оскільки він займається соціально та державно важливою діяльністю з видавництва друкованого засобу масової інформації та видавничої продукції українською мовою, то за приписами Законів України Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальному захисту журналістів , Про видавничу справу , Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок , та указів Президента України щодо видавництва української книжки, Постанови Верховної Ради України Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження та інших законодавчих актів має право на отримання від органів державної і місцевої влади підтримки в оренді приміщень, зокрема безстроковій, та що вказаними законами запроваджено мораторій на виселення Відповідача зі спірного приміщення.

Також Відповідач посилається, що до нього підлягають застосуванню понижені орендні ставки, що підтверджує залученими до справи листами Позивача та ФДМУ, та що має переважне право на продовження строку дії договору оренди спірного приміщення, як особа, яка займається видавництвом друкованого засобу масової інформації та видавничої продукції українською мовою.

Крім того, Відповідач вказує що заявлені позовні вимоги суперечать ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки Відповідач має законне сподівання на користування орендованим майном, з якого його намагаються виселити, і таке виселення спричинить утруднення для трудового колективу займатися суспільно важливою професійною діяльністю, та через відсутність спірного приміщення в оренді Відповідач буде позбавлений можливості реалізувати клієнтам свою продукцію, що призведе до упущення вигоди (в отриманні прибутку) та зниженні виробництва на підприємстві в майбутньому, і як наслідок до знищення підприємства.

У частині вимог про стягнення коштів то Відповідач зазначає, що з серпня 2014 року по 5 лютого 2016 року ним було проведено плати, що відповідають показникам додатку до заяви про зменшення позовних вимог від 21.03.2016, але у подальшому Відповідачем було проведено ще дві оплати: за платіжним дорученням № 15 від 18.02.2016 на суму 15000 грн., за платіжним дорученням № 34 від 01.04.2016 на суму 15000 грн., які Позивачем не враховані, тоді як за умови їх врахування орендну плату мало б бути зменшено до 139867,67 грн.

Підсумовуючи наведене Відповідач просить суд відмовити у задоволенні вимог про його виселення, а вимоги про стягнення заборгованості визнає за вирахуванням проведених ним ще двох оплат 18.02.2016 на суму 15000 грн. та 01.04.2016 на суму 15000 грн.

Третя особа надала пояснення по суті спору, у яких вказала, що виконає рішення суду з даного спору, яке набере законної сили.

Відповідач у засідання 16.01.2017 представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду - ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДР, а відтак, будь-які несприятливі наслідки такого ненаправлення представників покладаються на Відповідача відповідно.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та здійснює розгляд справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, які приймали участь у судових засіданнях, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного між Позивачем, як орендодавцем, та Відповідачем, як орендарем, Договору від 29.12.2008 №4162 (зі змінами та доповненнями, внесеними договором від 31.01.2012, далі разом - Договір, Договір оренди), в оренду Відповідачу за актом приймання-передачі було передано державне нерухоме майно загальною площею 295,70 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 63, на 2-му поверсі (далі - Приміщення) з метою розміщення державного видавництва друкованого засобу масової інформації та видавничої продукції. Приміщення перебуває на балансі Третьої особи.

Строк дії Договору сторонами було встановлено до 29.10.2014 (включно) відповідно до п. 7 договору від 31.01.2012 про внесення змін до Договору оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2016 № 910/12069/16, яке набрало законної сили та є чинним, у спорі між тими ж сторонами встановлено, що Договір оренди припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, тобто після 29.10.2014, та продовжений на наступний строк не був, і вказана обставина не підлягає повторному доведенню в силу ч. 3 ст. 35 ГПК України. Також у матеріалах справи відсутні докази укладення нового (іншого) договору щодо передачі Відповідачу в орендне користування Приміщення.

Як визнається самим Відповідачем, останній з Приміщення не вибував та Приміщення з оренди не повернув. У матеріалах справи також відсутні докази виконання Відповідачем покладених на нього умовами п.п. 5.10, 10.9, 10.10 Договору зобов'язань з повернення Приміщення Позивачу з оренди за актом приймання-передачі у встановлений строк. Обов'язок повернення приміщення з оренди після закінчення строку дії Договору для Відповідача також встановлений ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , однак даний обов'язок Відповідачем виконано не було.

Посилання Відповідача на відсутність правових підстав для його виселення, оскільки він має переважне право на продовження строку дії Договору судом відхиляються, оскільки вищеописаним рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2016 у справі № 910/12069/16 було встановлено обставину закінчення строку дії Договору, а отже відсутності у Відповідача права займати приміщення на підставі Договору після 29.10.2014, і при цьому докази укладення нового (іншого) договору щодо права користування Відповідачем Приміщенням після 29.10.2014 у матеріалах даної справи № 910/2010/16 відсутні, а отже договірних підстав перебувати у Приміщення у Відповідача на даний час не має.

При цьому, питання Відповідача та обов'язковість отримання від органів державної і місцевої влади підтримки в оренді приміщень, зокрема безстроковій, судом відхиляється та до уваги не приймається, оскільки не є предметом даного спору зобов'язання вказаних органів таку підтримку надати, відтак, на результат вирішення даного спору ці обставини, за відсутності укладення нового договору оренди Приміщення, впливу не мають.

Заперечення Відповідача, що він не зобов'язаний звільняти та повертати Приміщення з оренди у зв'язку з дією на даний час мораторію на його виселення судом також відхиляються, оскільки законодавчі акти, на які посилається Відповідач, у редакції на час виникнення спірних зобов'язань (на час закінчення строку дії Договору), та зокрема, Закон України Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів , мораторію на виселення Відповідача, як видавництва, з орендованого приміщення не встановлюють, та натомість вказують, що за будь-яких умов структурної перебудови економіки та в процесі приватизації приміщення і майно друкарень, телерадіообладнання, інша матеріально-технічна база районних, міських та міськрайонних газет і телерадіоорганізацій, діючих інформаційно-виробничих комплексів (центрів) використовуються виключно за прямим призначенням . Перепрофілювання цих об'єктів інформаційної діяльності забороняється.

Закон України Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок , на який посилається Відповідач, мораторію на виселення Відповідача, як видавництва, з орендованого приміщення також не встановлює, та натомість забороняє відчуження приміщень , в яких перебувають, зокрема, видавництва, засновниками яких є органи державної влади.

Щодо Постанови Верховної Ради України від 16 січня 2009 року N 901-VI Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси , то дана постанова зобов'язує, органи виконавчої влади, органам місцевого самоврядування тимчасово, до схвалення відповідного закону припинити прийняття рішень та призупинити виконання раніше прийнятих рішень про виселення, зокрема, видавництв із займаних ними на законних підставах приміщень державної та комунальної власності, але у даному випадку на Відповідача покладений обов'язок звільнити Приміщення не на підставі рішення органу влади, а у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди, тобто враховуючи ту умову, що у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди Відповідач законних підстав займати приміщення після 29.10.2014 не має, а отже вказана постанова мораторію на виселення Відповідача з Приміщення після 29.10.2014 також не встановлює.

Посилання Відповідача, що заявлені позовні вимоги суперечать ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки Відповідач має законне сподівання на користування орендованим майном, з якого його намагаються виселити, що матиме негативні наслідки, судом відхиляється, оскільки за умови встановлення судом закінчення строку дії Договору та за відсутності укладення нового договору на оренду Приміщення після 29.10.2014 має місце відсутність у Відповідача законних підстав займати раніше орендоване приміщення. А відтак, після 29.10.2014 ні про яке законне сподівання на користування орендованим майном не може йти мова, оскільки Відповідач звільнити приміщення був зобов'язаний в силу закону та таке зобов'язання протиправно не виконав, а отже має місце не законне сподівання, а ухилення від покладених на нього законом зобов'язань, тому ризик настання несприятливих наслідків внаслідок протиправного користування Приміщенням після 29.10.2014 несе сам Відповідач.

Отже, як було встановлено та описано вище судом, Відповідач після закінчення строку дії Договору на виконання його умов та в силу положень Закону України Про оренду державного та комунального майна був зобов'язаний звільнити Приміщення та повернути його Позивачу, чого Відповідачем зроблено не було, тому вимоги про виселення Відповідача з Приміщення визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

Також, за користування приміщенням Відповідач зобов'язався сплачувати Позивачу, зокрема, орендну плату у встановленому Договором порядках та розмірах (розділ 3 Договору) та до для повернення Приміщення (п. 3.11 Договору).

Позивач заявляє до стягнення заборгованість з орендної плати, яка склалася за період орендного користування Приміщенням по грудень 2015 року включно, у сумі 154867,67 грн.

Розрахунок нарахування орендної плати, виконаний Позивачем станом на 03.03.2016, судом перевірено та визнано обґрунтованим, арифметично правильним та таким, що відповідач умовам Договору.

Натомість розрахунок сум та розмірів внесеної Відповідачем орендної плати суд визнає необґрунтованим у частині неврахування Позивачем одної здійсненої Відповідачем 18.02.2016 оплати орендної плати в сумі 15000 грн. за лютий 2015 року згідно вказаного у платіжному дорученні № 15 призначення платежу (погашення боргу за лютий 2015 року та згідно п. 3.9 Договору заліку зайвої суми орендної плати у рахунок погашення подальших після лютого 2015 року оплат).

Отже, враховуючи указану оплату за розрахунком суду заборгованість Відповідача за спірний період становить 139867,67 грн. (154867,67 - 15000 = 139867,67) та позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати задовольняються саме у вказаній сумі.

При цьому, посилання Відповідача на необхідність врахування також другої оплати в сумі 15000 грн., здійсненої за платіжним дорученням № 34 від 01.04.2016, судом відхиляються, оскільки, як вбачається з призначення платежу, це була сплата орендної плати за лютий 2016 року, але цей місяць оренди не входить до спірного періоду у даній справі (по грудень 2015 року включно).

Посилання Відповідача щодо необхідності застосування до нього понижених орендних ставок, як до видавництва, судом до уваги не приймаються, оскільки розмір орендної плати, встановленої Договором, не заперечується Відповідачем та не є предметом даного судового спору. Також судом відхиляються посилання Відповідача на здійснення ним ремонту та поліпшення Приміщення, оскільки предметом даного спору не є відшкодування вартості ремонту чи поліпшень.

Також, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання зі своєчасної та повної сплати орендної плати, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення:

- пені на підставі п. 3.7 Договору (за весь час прострочення враховуючи день оплати заборгованості), ст.ст. 546, 549 ЦК України;

- штрафу на підставі п. 3.8 Договору, ст.ст. 546, 549 ЦК України;

- втрат від інфляції на підставі ст. 625 ЦК України.

Розрахунки пені, штрафу та втрат від інфляції судом перевірено та визнано обґрунтованими і арифметично правильними; їх розмір є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача, тому вимоги про стягнення 31779,26 грн. пені, 4646,03 грн. штрафу та 12029,92 грн. втрат від інфляції визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню.

При цьому, щодо вимог про стягнення пені, штрафу та втрат від інфляції, та при цьому сплати Позивачем платіжним дорученням від 18.02.2016 № 15 орендної плати в сумі 15000 за лютий 2015 року, то суд зазначає, що на розрахунки пені, штрафу та втрат від інфляції вказана сума не спливає. Так, штраф було нараховано за факт порушення, який до звернення до суду Позивача з позовом мав місце, та тоді заборгованість становила саме 154867,67 грн., і штраф обґрунтовано обраховувався від неї; втрати від інфляції розраховувалися по грудень 2015 року включно, тобто коли 15000 грн. ще погашено не було; а пеня, хоча і розрахована по 03.03.2016 включено, проте нараховувалася на заборгованість за кожний місяць окремо, а не за накопичувальним підсумком, тому пеня за несвоєчасно сплачену орендну плату у лютому та у березні 2015 року припинила нараховуватися 08.09.2015 та 09.10.2015 відповідно, тоді як сплата орендної плати за лютий 2015 року відбулася лише 18.02.2016, а отже на зменшення розміру пені не впливає.

Отже, вимоги позову задовольняються судом частково з урахуванням того, що у частині стягнення 15000 грн. боргу провадження у справі було припинено ухвалою від 16.01.2017.

Судовий збір за ст. 49 ГПК України покладається на Відповідача у повному обсязі, у тому числі оскільки часткове погашення заборгованості мало місце після порушення судом провадження у справі.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Виселити Державне підприємство Державне спеціалізоване видавництво Мистецтво (м. Київ, вул. Мельникова, 63; ідентифікаційний код 02473122) з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 295,70 кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 63.

Стягнути з Державного підприємства Державне спеціалізоване видавництво Мистецтво (м. Київ, вул. Мельникова, 63; ідентифікаційний код 02473122) на користь Державного бюджету України 139867 (сто тридцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 67 коп. орендної плати, 31779 (тридцять одну тисячу сімсот сімдесят дев'ять) грн. 26 коп. пені, 4646 (чотири тисячі шістсот сорок шість) грн. 03 коп. штрафу, 12029 (дванадцять тисяч двадцять дев'ять) грн. 92 коп. втрат від інфляції, які перерахувати відповідно до Державного бюджету України: одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі Києва, код 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва - плата за оренду іншого державного майна.

Стягнути з Державного підприємства Державне спеціалізоване видавництво Мистецтво (м. Київ, вул. Мельникова, 63; ідентифікаційний код 02473122) у дохід Державного бюджету України 4427 (чотири тисячі чотириста двадцять сім) грн. 84 коп. судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.01.2017

Головуючий суддя Сташків Р.Б.

Суддя Босий В.П.

Суддя Маринченко Я.В.