Рішення

від 12.01.2017 по справі 910/19589/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2017Справа №910/19589/16

За первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДІОР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" про стягнення 149 369,12 грн. за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОР" про стягнення 232 730,94 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача (за первісним позовом) Льовкін М.О. (за дог. б/н від 13.03.2015 року) від відповідача (за первісним позовом) не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12 січня 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІОР" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 149 369,12 грн., в тому числі 89 255,48 грн. основного боргу, 5 130,91 грн. 3 % річних, 54 982,73 грн. інфляційних втрат, а також просить суд покласти на відповідача усі судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору підряду № 4-0506/14/ТРК від 05.06.2014 року не у повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 89 255,48 грн. основного боргу. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за виконані позивачем роботи, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 5 130,91 грн. 3 % річних, 54 982,73 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 року порушено провадження у справі № 910/19589/16 та призначено справу до розгляду на 08.12.2016 року.

07.12.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" надійшов відзив на позов та зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОР" про стягнення 232 730,94 грн., в тому числі 30 000,00 грн. витрат на усунення недоліків, виявлених у роботах та 202 730,94 грн. пені. У поданому відзиві відповідач зазначив, що станом на момент виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату позивачу за виконані роботи, позивач був зобов'язаний сплатити відповідачу пеню за порушення строків виконання робіт. У зв'язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК" зарахувало належні до сплати позивачу грошові кошти за виконані роботи в рахунок погашення останнім пені.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІОР" на виконання умов Договору підряду № 4-0506/14/ТРК від 05.06.2014 року виконано роботи на загальну суму 266 711,25 грн. В процесі експлуатації результатів робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІОР", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРК" були виявлені недоліки (дефекти), які не було усунуто Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІОР". Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРК" було самостійно усунуто недоліки у виконаних роботах за Договором підряду № 4-0506/14/ТРК від 05.06.2014 року, внаслідок чого останнє просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОР" 30 000,00 грн. витрат на усунення недоліків, виявлених у роботах. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОР" 202 730,94 грн. пені за порушення строків виконання робіт.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОР" у судовому засіданні 08.12.2016 року надав документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 08.12.2016 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 12.01.2017 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 року у справі № 910/19589/16 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" для спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи призначено на 12.01.2017 року.

29.12.2016 року представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав відзив на зустрічний позов та заяву про застосування строків позовної давності до вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОР" пені за порушення строків виконання робіт.

11.01.2017 року представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду, заяву про застосування строків позовної давності до вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОР" пені за порушення строків виконання робіт та письмові пояснення по справі. У поданих поясненнях позивач (відповідач за зустрічним позовом) зазначив про відсутність правових підстав для стягнення пені за зустрічним позовом, оскільки порушення строку виконання робіт сталося з вини відповідача (позивача за зустрічним позовом), оскільки останній не надав Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІОР" затверджені кошториси до моменту закінчення строку виконання робіт.

У судовому засіданні 12.01.2017 року представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав первісні позовні вимоги та заперечив проти зустрічного позову.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) у судове засідання 12.01.2017 року не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача (позивача за зустрічним позовом) за адресою: 03067, м. Київ, вулиця Гарматна, будинок 4 на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач (позивач за зустрічним позовом) був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРК" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІОР" (підрядник) укладено Договір підряду № 4-0506/14/ТРК (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору у порядку та на умовах, визначених Договором, відповідно до вимог чинного законодавства підрядник зобов'язується з матеріалів замовника, власними або залученими силами виконати ремонтно-оздоблювальні роботи в приміщеннях об'єкту Реконструкція нежитлових приміщень виробничого корпусу РБВ, складських приміщень (в літ. А) під адміністративні приміщення з надбудовою п'ятого поверху по вул. Гарматній, 4 в Солом'янському районі м. Києва (об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх у відповідності до умов Договору.

Примірний перелік робіт, які підрядник виконує згідно з Договором, визначається у прейскуранті вартості робіт (додаток № 1). Остаточний перелік та обсяги фактично виконаних підрядником робіт узгоджуються сторонами шляхом підписання актів приймання-передачі виконаних робіт згідно з умовами Договору (пункт 1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що загальна ціна Договору визначається вартістю всіх виконаних підрядником та прийнятих замовником робіт на об'єкті на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних сторонами протягом строку дії Договору. При цьому, можуть відрізнятися лише обсяги фактично виконаних підрядником робіт, а одиничні розцінки на виконання робіт, передбачені прейскурантом вартості робіт (додаток № 1 до Договору) не підлягають зміні у жодному разі. Ціна Договору включає в себе вартість робіт та витратних матеріалів, що забезпечуються підрядником і які будуть використовуватися при виконанні робіт.

Згідно з пунктом 2.2. Договору замовник оплачує фактично виконані роботи протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт сторонами.

Термін виконання робіт до 30 червня 2014 року. Датою закінчення виконання робіт за договором вважається дата прийняття виконаних робіт замовником за актом приймання-передачі виконаних робіт (пункти 5.1., 5.2. Договору).

У відповідності до положень пунктів 6.1., 6.2. Договору, виконані роботи підрядник передає, а замовник приймає шляхом підписання акта приймання-передачі виконаних робіт. Проект акта приймання-передачі виконаних робіт у двох примірниках готує, підписує, скріплює печаткою і передає замовнику підрядник протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту завершення виконання всього об'єму робіт. Замовник зобов'язаний не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати одержання від підрядника акту приймання-передачі виконаних робіт, перевірити обсяг та якість виконаних робіт та при відсутності заперечень, підписати вказаний документ і передати його в одному примірнику підряднику.

Згідно пункту 7.3. Договору гарантійний строк на роботи та використані витратні матеріали становить 18 календарних місяців, розповсюджується на все, що становить результат робіт, та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктами 7.4., 7.5. Договору сторони погодили, що при виявленні недоліків у виконаних роботах та використаних витратних матеріалах протягом гарантійного строку сторони складають акт про недоліки, в якому зазначаються виявлені недоліки, порядок та строки їх усунення. У разі якщо за письмовим запрошенням замовника, представник підрядника не з'являється для складання акта про недоліки протягом 3 (трьох) робочих днів і більше, замовник має право скласти такий акт одноособово та надіслати його підряднику. У разі небажання або неможливості усунути виявлені недоліки у виконаних роботах протягом гарантійного строку, замовник має право усунути такі недоліки самостійно або із залученням третіх осіб. Підрядник відшкодовує витрати, понесені замовником у зв'язку із усуненням таких недоліків, на підставі рахунку, виставленого замовником, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення замовником такого рахунку.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (пункт 12.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) виконано роботи на загальну суму 266 711,25 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актом № 1 від 01.12.2014 року на суму 121 221,25 грн. та Актом № 2 від 31.12.2014 року на суму 145 490,00 грн.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК" за виконані роботи, згідно Акту № 2 від 31.12.2014 року розрахувалося частково.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІОР" направлено на адресу відповідача (позивача за зустрічним позовом) претензію № 1 від 21.07.2015 року про оплату наявної заборгованості за Договором підряду № 4-0506/14/ТРК від 05.06.2014 року.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) надіслав на адресу позивача (відповідача за зустрічним позовом) відповідь № 01-0408/15 від 04.08.2015 року на претензію від 21.07.2015 року. У відповіді на претензію відповідач (позивач за зустрічним позовом) вимагав направити представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) на об'єкт для складання акту про недоліки. У зв'язку з тим, що підрядник не виконує свої гарантійні зобов'язання, взяті на себе згідно Договором, а також зважаючи на розмір штрафних санкцій, які повинен підрядник замовнику за порушення строків виконання робіт, передбачених Договором, відповідач (позивач за зустрічним позовом) вважав безпідставними вимоги позивача (відповідача за зустрічним позовом), викладені у претензії.

Листом № ТРК/2708/15-2 від 27.08.2015 року відповідач (позивач за зустрічним позовом) вимагав від позивача (відповідача за зустрічним позовом) усунути всі недоліки, виявлені та відображені у Акті про недоліки від 27.08.2015 року.

Листом № ТРК/0112/16-2 від 01.12.2016 року відповідач (позивач за зустрічним позовом) повідомив позивача (відповідача за зустрічним позовом) про те, що замовник самостійно усунув виявлені недоліки, внаслідок чого замовником виставлено підряднику рахунок-фактуру № СФ-0002763 від 01.12.2016 року на суму 30 000,00 грн. за відшкодування витрат, здійснених замовником на усунення недоліків у виконаних роботах.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору підряду № 4-0506/14/ТРК від 05.06.2014 року не у повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 89 255,48 грн. основного боргу. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за виконані позивачем роботи, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 5 130,91 грн. 3 % річних, 54 982,73 грн. інфляційних втрат.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІОР" на виконання умов Договору підряду № 4-0506/14/ТРК від 05.06.2014 року виконано роботи на загальну суму 266 711,25 грн. В процесі експлуатації результатів робіт, виконаних відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРК" були виявлені недоліки (дефекти), які не було усунуто Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІОР". Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРК" було самостійно усунуто недоліки у виконаних роботах за Договором підряду № 4-0506/14/ТРК від 05.06.2014 року, внаслідок чого останнє просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОР" 30 000,00 грн. витрат на усунення недоліків, виявлених у роботах. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОР" 202 730,94 грн. пені за порушення строків виконання робіт.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Приписами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) виконано роботи на загальну суму 266 711,25 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актом № 1 від 01.12.2014 року на суму 121 221,25 грн. та Актом № 2 від 31.12.2014 року на суму 145 490,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 2.2. Договору замовник оплачує фактично виконані роботи протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт сторонами.

Замовником здійснено часткову оплату заборгованості за Актом № 2 від 31.12.2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 89 255,48 грн. основного боргу.

Доказів сплати позивачу (відповідачу за первісним позовом) 89 255,48 грн. основного боргу за Актом № 2 від 31.12.2014 року матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача (позивача за зустрічним позовом) 89 255,48 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач (відповідач за зустрічним позовом) просить стягнути з відповідача (позивача за зустрічним позовом) 5 130,91 грн. 3 % річних, 54 982,73 грн. інфляційних втрат за період з 14.01.2015 року по 12.09.2016 року.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком інфляційних втрат та 3 % річних, що наданий позивачем (відповідачем за зустрічним позовом), отже вимоги про стягнення 5 130,91 грн. 3 % річних, 54 982,73 грн. інфляційних втрат за період з 14.01.2015 року по 12.09.2016 року підлягають задоволенню.

Позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) також заявлено вимогу про покладення на відповідача (позивача за зустрічним позовом) витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 3 500,00 грн. відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 16.01.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В якості доказів понесення вказаних витрат представником позивача (відповідача за зустрічним позовом) надано Договір про надання правової допомоги № 08/15 від 13.03.2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІОР" та адвокатом Льовкіним Максимом Олеговичем, Додаткову угоду № 2 від 01.09.2016 року до Договору про надання правової допомоги № 08/15 від 13.03.2015 року, Угоду про внесення змін від 12.12.2016 року до Договору про надання правової допомоги № 08/15 від 13.03.2015 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5064/10, ордер серії КС № 31414, копію платіжного доручення № 105 від 31.10.2016 року на суму 3 500,00 грн.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача (позивача за зустрічним позовом) 3 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката з урахуванням вищевказаних вимог підлягає задоволенню.

Крім цього, сплаті відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) на користь позивача (відповідача за зустрічним позовом) підлягають 18,54 грн. витрат на оплату послуг поштового зв'язку при направленні відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів. Вказані дії позивача (відповідача за зустрічним позовом), у відповідності до вимог статті 57 Господарського процесуального кодексу України, є невід'ємною складовою процесу вирішення спорів у порядку господарського судочинства. У разі неподання суду доказів надсилання позовної заяви та доданих до неї матеріалів відповідачу ця заява, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, підлягає поверненню без розгляду.

Таким чином, вказані дії, які спричинили витрати у розмірі 18,54 грн., вчинено позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) на вимогу приписів статті 57 Господарського процесуального кодексу України, а не вчинення таких дій унеможливлювало розгляд господарським судом позовної заяви, за якою порушено провадження у справі № 910/19589/16.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОР" про стягнення 30 000,00 грн. витрат на усунення недоліків, виявлених у роботах та 202 730,94 грн. пені за порушення строків виконання робіт, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з приписами частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, а також статтею 20 Господарського кодексу України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Разом з тим, за змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОР" про стягнення 30 000,00 грн. витрат на усунення недоліків, виявлених у роботах та 202 730,94 грн. пені за порушення строків виконання робіт.

У відповідності до положень пунктів 6.1., 6.2. Договору, виконані роботи підрядник передає, а замовник приймає шляхом підписання акта приймання-передачі виконаних робіт. Проект акта приймання-передачі виконаних робіт у двох примірниках готує, підписує, скріплює печаткою і передає замовнику підрядник протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту завершення виконання всього об'єму робіт. Замовник зобов'язаний не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати одержання від підрядника акту приймання-передачі виконаних робіт, перевірити обсяг та якість виконаних робіт та при відсутності заперечень, підписати вказаний документ і передати його в одному примірнику підряднику.

Пунктами 7.4., 7.5. Договору сторони погодили, що при виявленні недоліків у виконаних роботах та використаних витратних матеріалах протягом гарантійного строку сторони складають акт про недоліки, в якому зазначаються виявлені недоліки, порядок та строки їх усунення. У разі якщо за письмовим запрошенням замовника, представник підрядника не з'являється для складання акта про недоліки протягом 3 (трьох) робочих днів і більше, замовник має право скласти такий акт одноособово та надіслати його підряднику. У разі небажання або неможливості усунути виявлені недоліки у виконаних роботах протягом гарантійного строку, замовник має право усунути такі недоліки самостійно або із залученням третіх осіб. Підрядник відшкодовує витрати, понесені замовником у зв'язку із усуненням таких недоліків, на підставі рахунку, виставленого замовником, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення замовником такого рахунку.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРК" не надано доказів усунення недоліків у виконаних роботах та понесення витрат у зв'язку із усуненням таких недоліків.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОР" про стягнення 30 000,00 грн. витрат на усунення недоліків, виявлених у роботах.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОР" 202 730,94 грн. пені за порушення строків виконання робіт.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами пункту 8.2. Договору, за порушення строків виконання робіт підрядник зобов'язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,3 % від вартості невиконаних робіт, за кожний календарний день прострочення виконання робіт.

Термін виконання робіт до 30 червня 2014 року. Датою закінчення виконання робіт за договором вважається дата прийняття виконаних робіт замовником за актом приймання-передачі виконаних робіт (пункти 5.1., 5.2. Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) виконано роботи 01.12.2014 року, згідно Акту № 1 та 31.12.2014 року, згідно Акту № 2.

Таким чином, прострочення виконання робіт з боку позивача (відповідача за зустрічним позовом) мало місце з 30.06.2014 року по 30.11.2014 року - по Акту № 1 від 01.12.2014 року та з 30.06.2014 року по 30.12.2014 року - по Акту № 2 від 31.12.2014 року.

Позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОР" пені за порушення строків виконання робіт.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Із матеріалів справи вбачається, що зустрічну позовну заяву було подано до суду 07.12.2016 року.

У пунктах 2.2., 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Таким чином, зустрічні позовні вимоги в частині стягнення пені з 30.06.2014 року по 30.11.2014 року - по Акту № 1 від 01.12.2014 року та з 30.06.2014 року по 30.12.2014 року - по Акту № 2 від 31.12.2014 року не підлягають задоволенню, оскільки сплинув строк позовної давності, а відповідачем подано заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності в цій частині.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з вищевикладеного, суд не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОР" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" (03067, м. Київ, вулиця Гарматна, будинок 4, ідентифікаційний код 30370381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОР" (03113, м. Київ, вулиця Дружківська, будинок 12, ідентифікаційний код 32775200) 89 255 (вісімдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 48 коп. основного боргу, 5 130 (п'ять тисяч сто тридцять) грн. 91 коп. 3 % річних, 54 982 (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 73 коп. інфляційних втрат, 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 18 (вісімнадцять) грн. 54 коп. поштових витрат, 2 240 (дві тисячі двісті сорок) грн. 54 коп. судового збору.

3.У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.01.2017

Суддя С.В. Стасюк