Рішення

від 10.01.2017 по справі 910/20646/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2017Справа №910/20646/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР-777" До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАГІН І К" Простягнення заборгованості в розмірі 66 677,07 грн.

Суддя О.М. Ярмак За участю представників:

від позивачаЦиба О.О. (представник за довіреністю від 12.12.2016) від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР-777" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАГІН І К" про стягнення заборгованості в розмірі 66 677,07 грн. за договором перевезення, з яких: 39 843,93 грн - основний борг, 15 483,44 грн - пеня, 1 275,01 грн - інфляційні втрати, 10 074,69 грн - 25% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/20646/16 та призначено розгляд справи на 13.12.2016.

12.12.2016 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 13.13.2016 судом відкладено розгляд справи на 10.01.2017.

16.12.2016 та 05.01.2017 позивачем подано до суду додаткові пояснення.

Відповідач в судове засідання 10.01.2017 уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив, відзив на позов та інші документи на підтвердження своєї правової позиції не подав, позовні вимоги не спростував.

Оскільки відповідач про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, відзив на позов не подав, суд здійснює розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача обґрунтував та підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.06.2015 між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладений договір №АК-1041 перевезення вантажу (далі - Договір), за умовами якого перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з місця відправлення до пункту призначення, які вказуються в додатках до цього договору, та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник - сплатити за перевезення плату в строк та на умовах, встановлених цим договором або додатками до нього.

Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюється шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника. При цьому Замовник оплачує Перевізнику 50% передоплати від вартості партії вантажу, що перевозиться (кількість партії вантажу за яку сплачується передоплата визначається згідно з додатком до даного Договору) на підставі виставленого Перевізником рахунку протягом трьох банківських днів з дати отримання такого рахунку Замовником. Остаточний розрахунок між Сторонами проводиться після підписання акту приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого Перевізником рахунку протягом трьох банківських днів з дати отримання такого рахунку Замовником.

Згідно з п. 4.3 Договору акт приймання-передачі наданих послуг повинен бути наданий перевізником замовнику протягом 3-х робочих днів з моменту надання послуг. Замовник протягом 3-х робочих днів з моменту отримання повинен підписати такий акт, або у разі незгоди з актом, надати перевізнику свої письмові мотивовані заперечення. Якщо протягом вказаного строку замовник не надасть таких заперечень, акт вважається підписаним, послуги перевізника вважаються наданими якісно та в повному обсязі та прийнятими замовником без претензій.

За твердженнями позивача, в період з 01.10.2015 по 11.11.2015 на виконання умов Договору ним було надано послуги з перевезення вантажу на загальну суму 100 907,54 грн., що підтверджується актами наданих послуг: № 2547 від 01.10.2015, № 2548 від 02.10.2015, № 2549 від 06.10.2015, № 2601 від 08.10.2015, № 2616 від 10.10.2015, № 2617 від 11.10.2015. У встановлені строки копії цих актів було направлено замовнику на узгодження засобами електронного зв'язку, а 20.10.2015 на адресу замовнику направлено оригінали актів та рахунки на оплату: № 2547 від 01.10.2015, № 2548 від 02.10.2015, № 2549 від 06.10.2015, № 2601 від 08.10.2015, № 2616 від 10.10.2015, № 2617 від 11.10.2015, що підтверджується реєстром, отримання документів замовником підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вказані твердження позивача знаходять своє підтвердження у матеріалах справи, відповідачем не спростовані, доказів надання позивачу заперечень проти підписання актів не подано. Крім того, факт отримання відправлених позивачем документів підтверджується частковою оплатою відповідачем наданих послуг на підставі рахунків № 2548 від 02.10.2015, № 2549 від 06.10.2015, № 2547 від 01.10.2015, № 2601 від 08.10.2015.

Відтак, на підставі викладеного суд доходить висновку, що зазначені позивачем послуги надано якісно та у повному обсязі згідно з умовами Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з аналізу викладеного вище судом встановлено, що відповідно до п. 4.2 Договору строк оплати за надані послуги згідно з актами настав 28.10.2015, доказів їх оплати у повному обсязі відповідачем не надано, тому документально доведено наявність заборгованості у розмірі 39 843,93 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пункт 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив прострочення зобов'язань за Договором, позивач заявив про стягнення з нього 15 183,44 грн пені.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.13 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату наданих послуг Замовник платить Перевізникові пеню, що обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, а також 25% річних за кожний день затримки оплати. При цьому штрафні санкції нараховуються з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконане по день фактичної оплати або стягнення в примусовому порядку, без застосування спеціальної позовної давності по нарахуванню та стягненню.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За перерахунком суду, керуючись приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, які не були враховані позивачем при нарахуванні пені, пеня підлягає задоволенню судом частково в розмірі 8 780,05 грн. за період з 28.10.2015 по 28.04.2016.

У зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 275,01 грн. збитків від інфляції та 10 074,69 грн. 25 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги наведені вище приписи цивільного законодавства, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд приймає його як обґрунтований та вірний, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 25% річних у розмірі 10 074,69 грн та інфляційних збитків у розмірі 1 275,01 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, на підставі викладеного вище, зважаючи на відсутність доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Що стосується поданої позивачем заяви про забезпечення позову, то, з огляду на вирішення спору по суті та задоволення позовних вимог, розгляд указаної заяви є недоцільним, тому вона залишається судом без розгляду.

Судовий збір за подання позову за результатами розгляду справи відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "ЕЛАГІН І К" (02094, м. Київ, вул. П. Усенка, 3, ідентифікаційний код 39718568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 12, офіс 5, ідентифікаційний код 36303499) 39 843 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот сорок три) грн. 93 коп. основного боргу, 8 780 (вісім тисяч сімсот вісімдесят) грн. 05 коп. пені, 10 074 (десять тисяч сімдесят чотири) грн. 69 коп. 25% річних, 1 275 (одну тисячу двісті сімдесят п'ять) грн. 01 коп. інфляційних втрат та 1 053 (одну тисячу п'ятдесят три) грн 46 коп. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.01.2017

Суддя О.М. Ярмак