Рішення

від 16.01.2017 по справі 910/22536/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.01.2017Справа №910/22536/16 За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин» До                 Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Енергоснаб» про               стягнення 283  719,44 грн. Суддя Трофименко Т.Ю. У засіданні брали участь: від позивача:            не з'явився від відповідача:        не з'явився ОБСТАВИНИ  СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Енергоснаб" про стягнення з останнього 283 719,44 грн. заборгованості за договором поставки. Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/22536/16. Розгляд справи призначено на 16.01.2017. 04.01.2017р. через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.  Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача  70  327 грн. 58 коп. основного боргу,  7107, 74 грн. пені та 25% річних в сумі  6284, 12 грн. Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.   Представник відповідача в судове засідання 16.01.2017 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала направлялась на адресу, що зазначена в позовній заяві та Витязі з ЄДРПОУ.  Ухвалу суду представник відповідача отримав  16.12.2016 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч. 1ст. 4  Господарського процесуального кодексу України,  ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”      при розгляді справи ч. 1ст. 6  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”). У відповідності до п. 3.9.2.  постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"      у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. В судовому засіданні 16.01.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,- В С Т А Н О В И В : Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань. 04.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" (надалі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП Енергоснаб"  (надалі відповідач, покупець) було укладено договір поставки  № Г-1-2/2270 (надалі – договір). Пунктом 1.1. договору сторони поголили, що постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Товаром є продукти харчування з м'яса та птиці. Відповідно до пункту 1.2. договору кількість товару, асортимент, види та його ціна зазначається у специфікаціях, що додаються до кожної партії товару. Згідно з пунктом 2.1. договору розрахунки по даному договору здійснюються у безготівковій формі, шляхом попереднього перерахування 100 % вартості товару (партії товару) на розрахунковий рахунок постачальника в порядку, передбаченому чинним законодавством, згідно виписаного ним рахунку. Кошти повинні надійти на рахунок постачальника до 15:00 години попереднього робочого дня перед днем завантаження. При наявності заборгованості або/та відсутності проплати або невчасного її проведення поставка товару та завантаження автомобілів не проводиться. Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що за прострочення терміну оплати поставленого товару, зазначеного в п. 2.1. даного договору, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, а також вартість товару з врахуванням встановленого індексу інфляції та двадцять п'ять відсотків річних від простроченої суми за кожен день затримки платежу. На виконання умов договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 387  062,29 грн. за видатковими накладними від 22.10.2016 № ПОБГУ041395 на суму 119  766,01 грн. і від 25.10.2016 № ПОБГУ041725 на суму 267  296,28 грн., належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, а відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 116  734,71 грн. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає про те, що в порушення умов договору відповідач оплату за поставлений позивачем товар в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду справи  склала 70  327,58 грн. Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, приписів п. 2.1. договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару на момент розгляду справи настав. Як свідчать матеріали справи, відповідач своїх зобов'язань по оплаті поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 70  327,58 грн. Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано. З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 70  327,58 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 7  107,74 грн. пені і 6  284,12 грн. 25% річних. Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів за отриманий товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача  встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки. У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з пунктом 5.4. договору сторонами погоджено, що за прострочення терміну оплати поставленого товару, зазначеного в пункті 2.1. даного договору, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, а також вартість товару з врахуванням встановленого індексу інфляції та двадцять п'ять відсотків річних від простроченої суми за кожен день затримки платежу. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у сумі 7  088,32 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 6  284,12 грн. 25% річних (розмір процентів річних погоджено сторонами у пункті 5.4. договору) є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про  часткове задоволення позову.           Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, понесені позивачем по даній справі, відповідно до ст. 49 господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, – В И Р І Ш И В: Позовні вимоги  задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Енергоснаб" (03062, м. Київ, вул. Естонська, 120,  код ЄДРПОУ 39540474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" (43016, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, код ЄДРПОУ 31603002)  70 327 грн. 58 коп. основної заборгованості, 7  088 грн. 32 коп. пені, 6 284 грн. 12 коп. 25% річних та 1  378   грн. 00 коп. судового збору.  Повернути  Товариству з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" (43016, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, код ЄДРПОУ 31603002)  судовий збір  в сумі 2  877 грн. 79 коп. із Державного бюджету України. В решті позову – відмовити. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне  рішення складено   19.01.2017р. Суддя                                                                                  Трофименко Т.Ю.