Рішення

від 16.01.2017 по справі 910/21301/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2017Справа №910/21301/16 За позовом Публічного акціонерного товариства Радикал Банк

До Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС -АВТО 2000

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

ОСОБА_1

ОСОБА_2

про стягнення 486 848, 97 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

У засіданні брали участь:

від позивача: Сіромашенко Р.Л. - по дов. №8/17 від 10.01.2017р.

від відповідача: ОСОБА_1 - директор (наказ №7 від 01.08.2010р.)

від третьої особи -1: не з'явився

від третьої особи-2: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС -АВТО 2000" про стягнення грошових коштів за кредитним договором № К-6681/2-980 від 01.08.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду до 12.12.2016.

Ухвалою суду від 12.12.2016р. розгляд справи було відкладено на 16.01.2017р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Позивач в судовому засіданні 16.01.2017р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в письмовому відзиві просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 103 607, 40 грн. пені за відсутність у позивача документів, що підтверджують страхування заставного майна, а також просив зменшити розмір пені. В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав в повному обсязі.

Представник третьої особи при вирішенні даного спору покладався на розсуд суду.

В судовому засіданні 16.01.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013 між Публічним акціонерним товариством РАДИКАЛ БАК (надалі позивач) Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНС - АВТО 2000 (надалі відповідач) було укладено кредитний договір № К-6682/2-980.

Відповідно до п. 1.1. якого, позивача надає відповідачу у тимчасове користування, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (далі за текстом - кредит), а відповідач зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені договором, а також додатковими (угодами) до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Кредит надається в сумі 718 000, 00 грн. (п.1.1.1. договору).

Сторонами погоджено, що термін остаточного повернення кредиту 29.07.2016 включно, якщо такий термін (строк) не наступить раніше з підстав, що передбачені умовами договору або законодавством (п.1.1.2. договору).

Процентна ставка за користування кредитом становить 24 % річних (п.1.1.3. договору).

За домовленістю сторін забезпеченість виконання зобов'язання за цим договором є обов'язковою умовою договору. Виконання зобов'язань позичальника за договором, які полягають в поверненні кредиту, сплаті нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій забезпечується заставою вказаного в договорі транспортних засобів належних позичальнику (п. 1.3. договору).

В пункті 1.5. договору сторони погодили, що позичальник сплачує на користь кредитодавця комісію за надання кредиту в розмірі 1 % від суми кредиту.

Згідно з п. 2.9. договору позивач має право призупинити надання кредиту або вимагати дострокового погашення заборгованості за договором у повному обсязі, зокрема, у разі:

наявності простроченої заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та комісіями, штрафними санкціями, передбаченими цим договором та/або іншими договорами, що укладені між сторонами (п. 2.9.1);

виявлення нецільового використання виданого кредиту та/або інших кредитів, що були видані згідно з іншими договорами, укладеними між сторонами (п. 2.9.2);

погіршення фінансового стану позичальника, в тому числі в наслідок: виникнення або збільшення збитків за останній звітній період; перенесення кредиту та/або інших кредитів, що були видані згідно з іншими договорами, укладеними між сторонами, до групи з більш високим рівнем ризику в порядку, передбаченому нормативно - правовими актами Національного баку України (п. 2.9.3);

невиконання або неналежне виконання позичальником умов договору та/або невиконання/неналежного виконання умов договору застави/поруки особою, яка надала забезпечення, припинення дії або визнання недійсним договорів застави/поруки, що укладені в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором (2.9.4.);

у разі не укладання договору страхування та/або не сплати страхового платежу та/або не поновлення договору страхування на весь строк дії договору (п. 2.9.9.) тощо.

Відповідно до п. 2.13. договору у разі настання обставин, визначених п. 3.2.3., 4.4., 5.2. договору, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, і відповідно позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісії, штрафні санкції у розмірах та на умовах, що визначені договором.

Відповідно до п. 4.2. договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3 договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Сторони погодилися, що кредитодавець має право у разі невиконання позичальником будь - якого із зобов'язань, визначених договором, вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій, інших належних платежів згідно з договором, а позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані кредитодавцем у письмовій вимозі. Після повного погашення заборгованості позичальника за договором дія договору припиняється (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. 4.5. договору у разі порушення позичальником умов, зазначених в п. 3.3.19 договору, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі 0, 03 % від суми, визначеної п.1.1.1. договору, за кожний день відсутності у кредитодавця документів, що підтверджують страхування заставного майна. Сплата здійснюється за реквізитами та у день, вказаний кредитодавцем.

В пункті 4.9. договору сторони дійшли згоди, що штрафні санкції за договором нараховуються без обмеження шестимісячним строком встановленим частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України та підлягають стягненню у межах трирічного строку.

Отримання кредиту відповідачем підтверджується матеріалами справи.

З боку відповідача за первісним позовом було допущено порушення умов договору кредиту, відповідно позивач набув право вимагати дострокового погашення кредиту. Станом на 21.03.2016, згідно з розрахунком позивача, заборгованість відповідача за договором становить 486848,97 грн, яка складається з:

Поточної заборгованості за кредитом - 178 000, 00 грн.;

Простроченої заборгованості щодо повернення суми кредиту - 99 000, 00 грн.;

Простроченої заборгованості по процентах за користування кредитними коштами - 57 487,82 грн.;

Поточної заборгованості по процентам - 3 824,92 грн.;

Пені за несвоєчасне погашення простроченого кредиту - 34 101,55 грн.;

Пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів - 10 827,28 грн.;

Пені за відсутність у кредитодавця документів, що підтверджують страхування заставного майна - 103 607,40 грн.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором доданий позивачем до позовної заяви.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги піддягають задоволенню частково.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір № К - 6681/2 - 980 від 01.08.2013 за своєю правовою природою є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Залученими до матеріалів справи доказами підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином та в повному обсязі, та надання відповідачу обумовлених кредитних коштів. Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, в тому числі, щодо сплати процентів за користування кредитом, щодо повернення залишку суми кредиту та щодо сплати обумовленої комісії належним чином та в повному обсязі матеріали справи не містять. Невиконання зобов'язань за кредитним договором призвело до заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 486 848,97 грн.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по кредиту, по нарахованим відсоткам, по сплаті пені, які рахуються непогашеними перед банком станом на 21.03.2016, і залишаються непогашеними на цей час, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам кредитного договору.

Сума основної заборгованості по кредиту, сума нарахованих процентів та комісій спростовані відповідачем при розгляді справи не були.

А тому, враховуючи вищенаведене, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення поточної заборгованості за кредитом - 178 000, 00 грн., простроченої заборгованості щодо повернення суми кредиту - 99 000, 00 грн., простроченої заборгованості по процентах за користування кредитними коштами - 57 487,82 грн., поточної заборгованості по процентам - 3 824,92 грн.

Крім того, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, сторонами було погоджено п. 4.2., 4.5. договору, нарахування: пені у разі невиконання зобов'язань по сплаті кредиту, процентів та комісій визначених договором на суму прострочених платежів в розмірі подвійної процентної ставки за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ; пені від суми кредиту за кожен день відсутності у кредитодавця документів щодо страхування заставного майна.

Крім того, судом встановлено, що в п. 4.9. договору сторони погодили нарахування пені без обмеження, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені за несвоєчасне погашення простроченого кредиту в сумі 34 101,55 грн. та пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів в сумі 10 827,28 грн. суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону, в тому числі положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умовам кредитного договору, оскільки обраховані позивачем розміри пені не перевищують дозволені до стягнення згідно з указаним законом.

Щодо нарахування позивачем пені за відсутність у кредитодавця документів щодо страхування заставного майна суд відзначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини третя статті 549 ЦК України).

З урахуванням викладеного пеня може застосовуватись виключно у разі порушення боржником саме грошового зобов'язання.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 103 607, 40 грн. за відсутність у кредитодавця документів, що підтверджують страхування заставного майна задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Заява відповідача в частині зменшення суми штрафних санкцій судом не задовольняється з огляду на наступне:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 2 ст.20 ГК України встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Однак, відповідачем не надано доказів в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені. Посилання відповідача на економічну кризу та зниження ділової активності кількості замовлень із автомобільних перевезень та на відсутність прямого умислу щодо не перерахування сум погашення кредиту та відсотків по ньому на рахунок позивача не є винятковим випадком у розумінні частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України , за наявності якого можливо зменшити розмір пені.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС -АВТО 2000" (03083, Київ, вул. Квітки - Основ'яненко, 6, кв. 1, ідентифікаційний код 31240424) на користь Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" (08130, Київська область, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 2- в; ідентифікаційний код 36964568) поточну заборгованість за кредитом в сумі 178 000 грн. 00 коп., прострочену заборгованість щодо повернення суми кредиту в сумі 99 000 грн. 00 коп., прострочену заборгованість по процентах за користування кредитними коштами - 57 487, грн.. 82 коп., поточну заборгованості по процентам в сумі 3 824 грн. 92 коп., пеню за несвоєчасне погашення простроченого кредиту в сумі 34 101 грн. 55 коп., пеню за несвоєчасне погашення прострочених процентів в сумі 10 827 грн. 28 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5 748 грн. 71 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.01.2017.

Суддя Трофименко Т.Ю.