Рішення

від 13.01.2017 по справі 910/23248/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2017Справа №910/23248/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Посуд Трейдинг доТовариства з обмеженою відповідальністю Скімер простягнення 21542 грн. 52 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Голуб І.А. - представник за довіреністю № 9 від 03.11.2016;

від відповідача: Цитович О.М. - представник за довіреністю № 15-2017/1 від 12.01.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Посуд Трейдинг з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Скімер про стягнення 21542 грн. 52 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладених між сторонами договорів поставок (конкретних видаткових накладних) не у повному обсязі здійснив оплату за товар, поставлений позивачем у період з 08.05.2014 по 02.03.2015, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 21542 грн. 52 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23248/16; розгляд справи призначено на 13.01.2017.

У судовому засіданні 13.01.2017 представник позивача подав письмові пояснення по суті спору (щодо порядку зарахування здійснених відповідачем часткових оплат), надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.01.2017 подав відзив на позовну заяву, в якому визнав суму заборгованості у розмірі 21542 грн. 52 коп., надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову не заперечив.

У судовому засіданні 13.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

За період з 08.05.2014 по 02.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Посуд Трейдинг поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Скімер товар на загальну суму 8672815 грн. 34 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними № 3352 від 08.05.2014 на суму 137908 грн. 01 коп., № 3371 від 08.05.2014 на суму 129687 грн. 41 коп., № 3631 від 23.05.2014 на суму 18751 грн. 79 коп., № 3632 від 23.05.2014 на суму 132692 грн. 63 коп., № 3633 від 23.05.2014 на суму 126271 грн. 91 коп., № 3747 від 24.06.2014 на суму 350720 грн. 81 коп., № 3748 від 24.06.2014 на суму 312293 грн. 36 коп., № 3749 від 24.06.2014 на суму 347912 грн. 98 коп., № 3751 від 27.06.2014 на суму 45762 грн. 22 коп., № 3842 від 22.07.2014 на суму 106399 грн. 10 коп., № 3843 від 22.07.2014 на суму 119018 грн. 34 коп., № 3857 від 31.07.2014 на суму 105790 грн. 44 коп., № 3861 від 07.08.2014 на суму 207500 грн. 00 коп., № 3871 від 19.08.2014 на суму 144000 грн. 00 коп., № 3881 від 29.08.2014 на суму 253500 грн. 00 коп., № 3882 від 29.08.2014 на суму 292340 грн. 00 коп., № 3883 від 29.08.2014 на суму 178600 грн. 00 коп., № 3884 від 29.08.2014 на суму 121470 грн. 00 коп., № 3888 від 15.09.2014 на суму 326090 грн. 00 коп., № 3894 від 23.09.2014 на суму 215450 грн. 00 коп., № 3895 від 23.09.2014 на суму 254550 грн. 00 коп., № 3897 від 25.09.2014 на суму 290000 грн. 00 коп., № 3901 від 30.09.2014 на суму 727940 грн. 00 коп., № 3910 від 20.10.2014 на суму 200000 грн. 00 коп., № 3912 від 31.10.2014 на суму 294500 грн. 00 коп., № 3913 від 31.10.2014 на суму 319970 грн. 00 коп., № 3920 від 20.11.2014 на суму 329590 грн. 00 коп., № 3925 від 25.11.2014 на суму 216000 грн. 00 коп., № 3927 від 26.11.2014 на суму 241000 грн. 00 коп., № 3928 від 26.11.2014 на суму 105000 грн. 00 коп., № 3940 від 16.12.2014 на суму 300000 грн. 00 коп., № 3941 від 16.12.2014 на суму 339137 грн. 60 коп., № 3942 від 30.12.2014 на суму 116239 грн. 22 коп., № 5 від 31.01.2015 на суму 396971 грн. 00 коп., № 6 від 31.01.2015 на суму 154016 грн. 00 коп., № 7 від 31.01.2015 на суму 514200 грн. 00 коп., № 9 від 27.02.2015 на суму 180000 грн. 00 коп., № 10 від 02.03.2015 на суму 21542 грн. 52 коп.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Посуд Трейдинг та Товариства з обмеженою відповідальністю Скімер (належним чином засвідчені копії долучено позивачем до позовної заяви).

Крім того, позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 13.01.2017 долучено акт звірки взаєморозрахунків, складений станом на 31.10.2016 та підписаний представниками сторін і скріплений печатками сторін, в якому зазначено, що за період з 08.05.2014 по 02.03.2015 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8672815 грн. 34 коп. (копія акту долучена позивачем до позовної заяви).

Також, у відзиві на позовну заяву, поданому у судовому засіданні 13.01.2017, відповідач зазначив, що позивачем було поставлено товар на загальну суму 8672815 грн. 34 коп.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оскільки вказані видаткові накладні за період з 08.05.2014 по 02.03.2015 містять найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договорів поставки (щодо кожної окремої поставки).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, за період з 08.05.2014 по 02.03.2015 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8672815 грн. 34 коп. за вказаними видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

З огляду на те, що у спірних видаткових накладних сторонами не погоджено строк оплати поставленого товару, суд керується нормою ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплачувати товар в день його поставки (відповідно до дат оформлення спірних видаткових накладних).

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату, поставленого позивачем товару за спірними видатковими накладними, сплативши у спірному періоді грошові кошти у розмірі 8909677 грн. 02 коп., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (копії долучено позивачем до позовної заяви), платіжними дорученнями (копії долучено відповідачем до матеріалів справи у судовому засіданні 13.01.2017) та відображено у складеному сторонами акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2016 (копія долучена позивачем до позовної заяви, оригінал - до матеріалів справи у судовому засіданні 13.01.2017).

При цьому, як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, сторонами відображено у ньому початкове сальдо (заборгованість відповідача) станом на 08.05.2014 у розмірі 258404 грн. 20 коп.

У позовній заяві позивач зазначив, що сплачені відповідачем 29.05.2014 року грошові кошти у сумі 200000 грн. 00 коп. позивачем було враховано в оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 3352 від 08.05.2014 на суму 137908 грн. 01 коп. (враховано в оплату товару, поставленого за вказаною видатковою накладною, грошові кошти у розмірі 74209 грн. 00 коп.), а решту у сумі 125791 грн. 00 коп. - враховано в оплату товару, поставленого за попередній період (тобто в рахунок погашення сальдо у розмірі 258404 грн. 20 коп.), що було здійснено позивачем на підставі листа відповідача про уточнення призначення платежу (вих. № 02-06-2014/3 від 02.06.2014, копія якого долучена позивачем до позовної заяви).

Крім того, 16.12.2014 відповідачем були сплачені позивачу грошові кошти у розмірі 180000 грн. 00 коп., з яких позивачем в рахунок оплати товару, поставленого з 08.05.2014, були зараховані грошові кошти у сумі 157137 грн. 60 коп., решту (часткова оплата товару, поставленого за видатковою накладною № 3940 від 16.12.2014 на суму 300000 грн. 00 коп.), а решта у сумі 22862 грн. 40 коп. - за основні засоби, що було здійснено позивачем на підстав листа відповідача про уточнення призначення платежу вих. № 19-12-2014/2 від 19.12.2014 (копія долучена позивачем до позовної заяви).

При цьому, у поданих у судовому засіданні 13.01.2017 письмових поясненнях, позивач зазначив, що порядок сплачених відповідачем грошових коштів відповідачем визначався позивачем (за винятком випадків, коли призначення відповідних сум обґрунтовувалось відповідачем у відповідних листах), оскільки відповідач здійснював оплати за наявності в нього грошових коштів і суми оплати не завжди співпадали з сумами виставлених позивачем рахунків і видаткових накладних, та відповідач не завжди вказував чітке призначення платежу (конкретні рахунки), або ж помилково вказував реквізити рахунків, або відповідач здійснював попередню оплату товару.

Порядок зарахування позивачем грошових коштів не заперечувався відповідачем у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи викладене та беручи до уваги, що частина сплачених відповідачем грошових коштів у період з 08.05.2014 по 02.03.2015 були зараховані позивачем в оплату товару, поставленого до 08.05.2014, та за оплату основних засобів, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача з оплати товару, поставленого позивачем у період з 08.05.2014 по 02.03.2015 становить 21542 грн. 52 коп.

Крім того, суд зазначає, що розмір заборгованості у сумі 21542 грн. 52 коп. був визнаний відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву (підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю Скімер ) та представником відповідача у судовому засіданні 13.01.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно з п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, у застосуванні відповідної норми господарським судам необхідно враховувати таке. Визнання обставин може здійснюватися учасниками судового процесу: - в письмовій формі шляхом зазначення про таке визнання у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, поданих суду заяві, клопотанні, листі тощо; - в усній формі під час надання суду усних заяв, клопотань і пояснень; у такому разі про визнання обставин зазначається у протоколі судового засідання. За необхідності суд може зажадати від учасника судового процесу подання відповідної заяви, клопотання, пояснення в письмовій формі.

Про визнання обставин може свідчити й зміст поданих суду письмових документів: претензій та відповідей на них, листів та інших письмових звернень учасників судового процесу один до одного (наприклад, лист, надісланий у відповідь на претензію, в якому зазначається про повне або часткове визнання заявленої до стягнення заборгованості).

Визнання обставин учасниками судового процесу не є для господарського суду обов'язковим та остаточним. Суд може не прийняти такого визнання, якщо: - визнана обставина викликає сумнів у її достовірності, тобто у тому чи відповідає вона дійсності, оскільки не узгоджується з іншими обставинами, вже з'ясованими в тій же справі, або такими, що мають для останньої преюдиціальне значення; - сумнівною є добровільність визнання певних обставин, оскільки воно вчинене даним учасником судового процесу під впливом помилки, обману або ж погрози чи насильства, інших протиправних дій.

З огляду на те, що заява відповідача про визнання позову (відзив на позовну заяву) підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю Скімер , а представник відповідача, відповідно до довіреності від 12.01.2017, не обмежений у праві визнавати позов, беручи до уваги, що розмір заборгованості відповідача у сумі 21542 грн. 52 коп. не викликає у суду сумніву, відповідає дійсності, узгоджується з іншими обставинами справи, суд приймає визнання відповідача щодо існування у нього заборгованості з оплати за поставлений позивачем товар у розмірі 21542 грн. 52 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та сума заборгованості відповідача у розмірі 21542 грн. 52 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Посуд Трейдинг до Товариства з обмеженою відповідальністю Скімер про стягнення 21542 грн. 52 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду), ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Як передбачено ст. 8 Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік , мінімальна заробітна плата у 2016 році становить у місячному розмірі з 1 січня 1378 гривень.

Таким чином, при зверненні з даним позовом до суду позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1378 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією № 0.0.671311461.1 від 16.12.2016.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, подане позивачем клопотання про повернення суми сплаченого судового збору у більшому розмірі є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України (відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір ).

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Скімер (03069, м. Київ, вул. Гайова, буд. 14; ідентифікаційний код: 38186002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Посуд Трейдинг (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Арнаутська, буд. 17; ідентифікаційний код: 37820048) грошові кошти у розмірі 21542 (двадцять одна тисяча п'ятсот сорок дві) грн. 52 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набранням рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 19.01.2017

Суддя І.М. Отрош