Рішення

від 17.01.2017 по справі 924/1077/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2017 р.Справа № 924/1077/16 Господарський суд Хмельницької області у складі судді Радчені Д.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекстрой", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест БДБ" с.Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області

про стягнення 57 846,33 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 28.10.2016р.;

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 08.11.2016 року порушено провадження у справі №924/1077/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Антекстрой", м. Київ про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест БДБ" с.Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області заборгованості в сумі 57 846,33 грн., що утворилася через неналежне виконання укладеного між сторонами договору поставки у спрощений спосіб, з них 44013,20 грн. сума основного боргу, 11 751,52 грн. інфляційні та 2081,61 грн. 3% річних.

Про дату розгляду справи в судовому засіданні сторони повідомлені належним чином. Копії ухвал про порушення провадження у справі сторонам направленні рекомендованими листами, підтвердженням чого є реєстр відправленої рекомендованої кореспонденції, а також поштове повідомлення про вручення.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні. В їх обґрунтування надано уточнення, в якому просить стягнути заборгованість в сумі 57 846,33 грн., що утворилася через неналежне виконання домовленості між сторонами на підставі видаткової накладної №17 від 31.03.2015р., з них 44013,20 грн. сума основного боргу, 11 751,52 грн. інфляційні та 2081,61 грн. 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак попередньому судовому засіданні та у письмовому відзиві на позов позовні вимоги в частині основного боргу визнає, проте вимогу про стягнення інфляційних та річних не визнає, оскільки поставка здійснювалася за спрощеною системою - без укладання договору і без визначення дати оплати.

Відповідно ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що судом вжито всіх передбачених ГПК України заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, оскільки ухвала про відкладення розгляду справи від 14.12.2016р. направлялася на юридичну адресу останнього, та те, що судом надавався час сторонам для врегулювання спору в добровільному порядку, а також з огляду на обмеженість строків вирішення даного спору, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

31 березня 2015р. позивачем - ТОВ "Антекстрой", м. Київ передано, а ТОВ "Гефест БДБ" с.Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області прийнято товар, а саме дві одиниці шафи електричної на загальну суму 87013,20грн. підтвердженням чого є видаткова накладна №17 від 31.03.2015р.

24 липня 2015р. згідно платіжного доручення № 953 від 24.07.2015р. відповідачем проведено часткову оплату отриманого товару в сумі 43 000, 00грн.

Свої зобов'язання щодо оплати решти вартості отриманого у позивача товару відповідач не виконав, і станом на день подання позовної заяви до суду за ним рахується заборгованість за отриманий товар, відповідно до видаткової накладної № 17 від 31.03.2015р., в сумі 44 013,20грн.

Враховуючи це, через неналежне виконання відповідачем свої зобов'язань позивачем нараховано до стягнення з відповідача крім суми основного боргу 11 751,52 грн. інфляційні та 2081,61 грн. 3% річних.

09.08.2016р. позивач звернувся до відповідача з претензією щодо погашення боргу, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною 1 статті 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. п. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу.

Так, 31 березня 2015р. позивачем - ТОВ "Антекстрой", м. Київ передано, а ТОВ "Гефест БДБ" с.Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області прийнято товар, а саме дві одиниці шафи електричної на загальну суму 87013,20 грн. підтвердженням чого є видаткова накладна №17 від 31.03.2015р.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач лише частково оплатив отриманий товар в сумі 43000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №953 від 24.07.2015р. Доказів сплати решти заборгованості в розмірі 44013,20 грн., що є предметом спору, відповідачем в матеріали справи не подано.

Зважаючи на викладене, враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, позовні вимоги про стягнення 44013,20 грн. заборгованості заявлені правомірно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що ж до вимог позивача про стягнення з відповідача 11 751,52 грн. інфляційних втрат та 2081,61 грн. 3% річних, то статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому враховується, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Суд, перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних нарахувань та річних, встановив, що нарахування проведено за період з 01.04.2015р. по 28.10.2016р., тобто з дня порушення зобов'язання та по день звернення до суду з позовом за захистом свого порушеного права, виходячи, при цьому, з суми боргу 44013,20грн. Однак правомірним буде нарахування в наступному порядку: за період з 01.04.2015 по 24.07.2015р. від суми боргу 87013,20грн. та з 24.07.2015р. по 28.10.2016р. від суми 44013,20грн. Загалом стягненню підлягає сума інфляційних нарахувань в розмірі 19271,71 грн. та 2487,23грн. -річних.

Однак, суд вважає за необхідне вимоги позивача про стягнення інфляційні та 3% річних задовольнити саме в заявлених ним сумах, а саме 11 751,52 грн. інфляційні та 2081,61 грн. 3% річних.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача, в зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4 5 , 12, 13, 33, 43, 44-49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Антекстрой", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест БДБ" с.Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області про стягнення 57 846,33 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест БДБ" с.Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області (код ЄДРПОУ 37823033) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Антекстрой", (м. Київ, Солом'янський район, вул.Солом'янська, 3, приміщення 43, код ЄДРПОУ 37921719) - 44013,20 грн. (сорок чотири тисячі тринадцять грн. 20коп.) сума основного боргу, 11 751,52 грн. (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят одна грн. 52коп.) інфляційні та 2081,61 грн. (дві тисячі вісімдесят одна грн. 61коп.) 3% річних та 1378,00грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн.) витрати по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 19.01.2017 р.

Суддя Д.І. Радченя

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,03680, м.Київ, Солом'янський район, вул. Солом'янська, 3, приміщення 43.

3 - відповідачу, 30440, с. Мокіївці, Шепетівський р-н. Хмельницька обл.