Ухвала

від 18.01.2017 по справі 910/21716/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"18" січня 2017 р. Справа №910/21716/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС в Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року

у справі № 910/21716/16 (суддя Пасько М.В.)

за заявою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС в Дніпропетровській області

до Дочірнього підприємства „ПРОКОМ"

про порушення справи про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року у справі № 910/21716/16 повернуто без розгляду заяву ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС в Дніпропетровській області про порушення справи про банкрутство ДП „ПРОКОМ".

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ДПІ звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року у даній справі та прийняти нове рішення про прийняття відповідної заяви до розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Пантелієнко В.О.

Розглянувши апеляційну скаргу ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС в Дніпропетровській області та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і має бути повернута скаржнику без розгляду з огляду на наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 3 ст. 94 ГПК України встановлено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

За приписами ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, в порушення вимог ст.ст. 94 та 95 ГПК України скаржником не додано доказів надсилання копії скарги та доданих до неї документів боржнику, а відтак в силу п. 2 ч. 1 статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом.

Окрім того, судом встановлено, що скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності з 01.09.2015 року, статтю 5 Закону України „Про судовий збір" викладено в новій редакції, відповідно до якої органи ДПІ позбавлено пільг щодо сплати судового збору, а також викладено в новій редакції статтю 4 цього Закону, яка передбачає ставки судового збору.

Так, підпунктами 8-10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону визначено перелік заяв у справі про банкрутство, за подання яких справляється судовий збір, а саме: заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство; заяви про порушення провадження у справі про банкрутство; заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство або визнання її недійсною.

Ставки судового збору з апеляційних і касаційних скарг, що подаються на судове рішення, винесених у справі про банкрутство за наслідками розгляду вказаних заяв і скарг, встановлено підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, а саме: за подання апеляційних скарг - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги; за подання касаційної скарги - 120 відсотків, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги.

З апеляційних і касаційних скарг на інші ухвали суду у справі про банкрутство судовий збір вправляється за ставкою, визначеною підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, а саме 1 розмір мінімальної заробітної плати. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 25.11.2015 року №01-06/2093/15 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про судовий збір" (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 року № 484-VIII).

Як зазначено вище, скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року, якою повернуто заяву про порушення справи про банкрутство, а відтак за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у сумі 1 розміру мінімальної заробітної плати, а саме 1 378,00 грн.

Але, як вбачається із апеляційної скарги, апелянтом не подано жодних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, як і не зазначено про такі документи в додатках до скарги.

Натомість скаржником разом з апеляційною скаргою подано клопотання про відстрочення йому сплату судового збору, посилаючись на те, що ДПІ було подано заявку до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про надання додаткового фінансування на сплату судового збору, проте станом на дату подання апеляційної скарги відповідні кошти до ДПІ не надійшли.

Розглянувши вказане клопотання про відстрочення скаржнику сплату судового збору, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до норм ст. 8 Закону України „Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України „Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Таким чином, звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, з апеляційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

Проте, як вбачається з апеляційної скарги, скаржником при зверненні з відповідним клопотанням про відстрочення сплати судового збору, в порушення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України, не надано належних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин та доказів того, що фінансове становище останнього унеможливлює сплату судового збору за подання апеляційної скарги. У клопотанні про відстрочення сплати судового збору не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище заявника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням підприємства, та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення такої сплати.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання ДПІ про відстрочення сплати судового збору з мотивів, викладених у ньому, з огляду на що апеляційна скарга підлягає поверненню в силу п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Таким чином, апеляційна скарга ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС в Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року Київським апеляційним господарським судом до апеляційного провадження не приймається і повертається з доданими до неї документами скаржнику без розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 ч. 1 цієї статті, апеляційна скарга може бути подано повторно.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 86, 94, 95 та п.п. 2, 3 ч.1 ст. 97, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС в Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року у справі № 910/21716/16.

2. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС в Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року у справі № 910/21716/16 з доданими до неї документами повернути скаржнику без розгляду по суті.

3. Справу № 910/21716/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

В.О. Пантелієнко