Ухвала

від 19.01.2017 по справі 922/4677/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"19" січня 2017 р. Справа № 922/4677/15

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Шутенко І.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, м Харків

на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2016р.

у справі №922/4677/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Різол", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Різол", м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2016р. (суддя Усатий В.О. ) затверджено звіт ліквідатора про здійснені ним витрати по ліквідаційній процедурі; затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Різол"та припинено провадження у справі; визнано вимоги кредиторів, що не задоволені за недостатністю майна, погашеними; визнано вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений строк або відхилені господарським судом, погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню; зобов'язано Головне управління статистики у Харківській області виключити з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "Торгівельна фірма "Різол" (код 39466972); зобов`язано державного реєстратора провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - банкрута, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації припинення для зняття юридичної особи з обліку (т.3,а.с.198-201).

Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з ухвалою місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2016р. у справі №922/4677/15 та направити справу на розгляд до місцевого господарського суду.

Одночасно скаржник просить звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги з посиланням статтю 8 Закону України Про судовий збір , статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та рішення Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі у зв'язку відсутністю коштів на 2017рік.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про повернення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Частиною першою статті 95 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Отже, у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України, обов'язок надсилання копій іншій стороні (сторонам) покладається на апелянта.

Ухвалою місцевого господарського суду від 01.12.2015р. у даній справі визнано вимоги ТОВ Кенда Маркет та включені до реєстру вимог кредиторів. (т.2,а.с.29,30).

Проте, в додатках до апеляційної скарги наявні докази надіслання копії апеляційної скарги ТОВ Маржет , ліквідатору боржника Різнику О.Н. та боржнику - ТОВ "Торгівельна фірма "Різол",

Натомість, в матеріалах, долучених до апеляційної скарги, відсутні докази направлення копії апеляційної скарги кредитору - ТОВ Кенда Маркет , вимоги якого визнані судом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ч.1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала винесена місцевим господарським судом 21.12.2016р., а скаржник звернувся з апеляційною скаргою до господарського суду Харківської області 10.01.2017р., про що свідчить відтиск штампу місцевого господарського суду на першому аркуші апеляційної скарги, тобто з пропуском встановленого статтею 93 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження ухвали місцевого господарського суду на 15 днів та без заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

При цьому доводи скаржника, про те, що відлік строку на апеляційне оскарження починається з 03.01.2017р., оскільки оскаржувана ухвала надійшла на адресу податкового органу 03.01.2017р., про що свідчить відтиск штампу вхідної кореспонденції не приймаються судом апеляційної інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 50 ГПК України процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Як зазначено вище, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду подається протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом (ст.93 ГПК України).

Таким чином, вимогами господарського процесуального кодексу чітко визначений початок перебігу строку на апеляційне оскарження, який не залежить від дати отримання скаржником оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 4 ч.1 ст.97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Також суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про звільнення його від сплати судового збору з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частиною 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначені розмірі ставок судового збору, що справляється з апеляційних і касаційних скарг на судові рішення.

В матеріалах, доданих до апеляційної скарги відсутні докази сплати судового збору, натомість апелянт просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на статтю 8 Закону України Про судовий збір і практику Європейського суду з прав людини та зазначає, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до суду, а також зазначає про відсутність у нього коштів для сплати судового збору.

Проте, матеріали, додані до апеляційної скарги, як і матеріали справи не містять документів, які б свідчили про відсутність у скаржника коштів на сплату судового збору.

Так, відповідно до Закону України "Про судовий збір" до переліку осіб, звільнених від сплати судового збору, не відносяться органи ДФС.

Таким чином, органи державної влади, що утримуються за рахунок державного бюджету, і суб'єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови щодо обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг бюджетним установам перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Відповідно до статті 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно із пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. N 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

В пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України, від 12.11.2015р. №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" зазначено, що за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

Апелянт у клопотанні про звільнення від сплати судового збору посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р. у справі "Креуз проти Польщі" та зазначає, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду.

Разом з тим, як вбачається зі змісту наведеного судового рішення, воно стосуються саме законодавчого регулювання розміру та порядку сплати судового збору в контексті забезпечення дотримання прав та інтересів осіб, які звертаються до суду, а також законності мети встановлення судового збору, водночас із вказаних рішень не вбачається незаконності інституту судового збору як такого або ж необов'язковості виконання вимог чинних законів, якими врегульовано дані правовідносини. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р. у справі "Креуз проти Польщі", на яке посилається апелянт, зазначено, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції не означає беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах, у зв'язку з чим Суд звернув увагу на те, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що не суперечить пункту 1 статті Конвенції.

Щодо доводів скаржника про відсутність у нього коштів для сплати судового збору суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржником не наведено доводи та не подано докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також у п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. N 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України зазначено, що оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частиною 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки звільнення від сплати судового збору є правом господарського суду, яким суд користується за наявності виключних обставин, яких у даному випадку скаржником не наведено та не додано доказів, які б підтверджували скрутний фінансовий стан, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про звільнення від сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2016р. у справі № 904/397/16, ухвалі Вищого господарського суду України від 19.02.2016р. у справі № 922/4590/15.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною 2 статті 94 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу або її представником.

З апеляційної скарги вбачається, що вона підписана в.о. начальника Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФУ у Харківській області, однак, до апеляційної скарги не надано доказів наявності у нього повноважень на підписання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФУ у Харківській області підлягає поверненню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.86, 91, п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.97 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФУ у Харківській області на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2016р. у справі №922/4677/15повернути заявникові.

Додаток: тільки заявникові - апеляційна скарга на 2 аркушах з додатками на 5 аркушах .

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

суддя В.В. Лакіза

суддя І.А.Шутенко