Постанова

від 20.01.2017 по справі 805/4919/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2017 року Справа № 805/4919/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області до Громадської організації клуб Форми путі про припинення юридичної особи, -

встановив:

14 грудня 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - позивач або ДПІ у м. Дружківці) до громадської організації клуб Форми путі (далі - відповідач або ГУ клуб Форми путі ), в якому позивач просив припинити юридичну особу-відповідача у зв'язку з тим, що останній більше року не надає контролюючим органам звітність, декларації, документи бухгалтерської звітності, які передбачені законодавством, чим порушує встановлений законодавством порядок надання податкової звітності та унеможливлює здійснення державного контролю за сплатою податків та інших обов'язкових платежів.

Правові підстави для звернення до суду з цим позовом ДПІ у м. Дружківці вбачало в положеннях ч. 8 ст. 19, ст. 238, ст. 239 Господарського кодексу України, пп. 20.1.37 п. 20.1 ст. 20, п. 33.3 ст. 33, п. 46.1 ст. 46, п. п. 49.1, 49.2, 49.18 ст. 49, п. 67.2 ст. 67 Податкового кодексу України, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність .

19 грудня 2016 року суддею постановлена ухвала про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі, відповідачу встановлений десятиденний строк з дня одержання копії цієї ухвали для подання заперечення проти позову та необхідних документів або заяви про визначення позову.

Копія вказаної ухвали надіслана на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштове відправлення повернуто на адресу суду з відміткою підприємства поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання .

Приймаючи до уваги вказані обставини та визначений Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) порядок здійснення судових викликів і повідомлень, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про те, що справа розглядатиметься в порядку скороченого провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Протягом строку, встановлено ч. 3 ст. 183-2 КАС України, від відповідача не надходили заперечення проти позову та документи, якими вони обґрунтовуються, заява про визнання позову відповідачем також не надавалась.

Дослідивши матеріали справи та повідомлені позивачем обставини, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення в порядку скороченого провадження.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Громадська організація клуб Форми путі (ідентифікаційний код 24820050) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області 19 червня 1997 року, про що 21 січня 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 267 176 0000 001132. В стані припинення не перебуває.

Ці обставини встановлені на підставі даних он-лайн сервісу отримання відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24 листопада 2016 року № НОМЕР_1 (а.с. 6), витягу зі статуту ГО клуб Форми путі , затвердженого загальними зборами засновників 10 червня 1997 року (а.с. 7-9).

Як платник податків ГО клуб Форма путі перебуває на обліку у ДПІ у м. Дружківці.

Як свідчить довідка від 30 листопада 2016 року № 22/05-10-12, остання податкова звітність - податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій за ІІІ квартал 2012 року подана ГО клуб Форма путі 08 листопада 2012 року (а.с. 10).

Місцезнаходження платника податків - ГО клуб Форма путі не встановлено, про що свідчить довідка від 30 листопада 2016 року № 9527 (а.с. 11).

Станом на 28 листопада 2016 року заборгованості зі сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів відповідача на мав (а.с. 12).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз п. п. 1-4 ч. 4 ст. 50 КАС України свідчить, що громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов, оскільки такий безпідставний підхід до розуміння змісту п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов'язків та можливої дискреційної поведінки.

Наведений вище підхід до вирішення питання про можливість фізичної чи юридичної особи бути відповідачем в адміністративних справах за позовами суб'єктів владних повноважень послідовно простежується у практиці Верховного Суду України та застосовується до справ різних категорій, про що свідчать постанови від 01 листопада 2016 року у справі № 819/1121/13-а, від 20 вересня 2016 року у справі № 813/614/14, від 13 вересня 2016 року у справі № 826/20879/13-а, від 21 червня 2016 року у справі № 819/1825/13-а тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з положеннями п. п. 20.1.37. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатись до суду щодо припинення юридичної особи.

Абз. 2 п. 67.2. ст. 67 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб.

Правові підстави для постановлення судового рішення про припинення відповідача як юридичної особи позивач вбачає в положеннях ст.ст. 238, 239, 247 Господарського кодексу України.

Ст. 238 Господарського кодексу України встановлює загальні засади застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання

Так, відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, що визначено ч. 2 ст. 238 Господарського кодексу України.

Види адміністративно-господарських санкцій наведені у ст. 239 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Отже, ліквідація суб'єкта господарювання є адміністративно-господарською санкцією.

Ч. 1 ст. 247 Господарського кодексу України передбачає, що у випадках, встановлених законом, до суб'єкта господарювання може бути застосована адміністративно-господарська санкція у вигляді його ліквідації за рішенням суду.

При цьому, назва ст. 247 Господарського кодексу України свідчить, що правова норми, яка в ній міститься, стосується ліквідації суб'єкта господарювання, діяльність якого суперечить закону чи його установчим документам.

Системне тлумачення правових норм, наведених у ст.ст. 238, 239, 247 Господарського кодексу України, зумовлює висновок, що така адміністративно-господарська санкція як ліквідація суб'єкта господарювання може бути застосована лише у випадках, встановлених законом.

Таким чином, при постановленні рішення про ліквідацію юридичної особи суд має застосувати таку правову норму, яка визначає певний склад правопорушення з усіма його елементами і передбачає за його вчинення застосування такого заходу впливу як постановлення судового рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Правові норми, що містяться у ст.ст. 238, 239, 247 Господарського кодексу України, є загальними та не встановлюють конкретного складу правопорушення, вчинення якого має наслідком застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарської санкції у вигляді ліквідації юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15 травня 2003 року №755-IV (далі - Закон № 755), в редакції до 01 січня 2016 року, дія цього Закону поширювалася на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Ч. 1 ст. 33 Закону № 755 в редакції до 01 січня 2016 року передбачала, що юридична особа припиняється, зокрема, за судовим рішенням.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону № 755 в редакції до 01 січня 2016 року неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, було підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з її банкрутством.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 755 в редакції до 01 січня 2016 року суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляв його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення.

Отже, при встановленні факту неподання протягом року податкової (фінансової) звітності юридичної особою до контролюючого органу, позовна вимога про припинення юридичної особи підлягала задоволенню незалежно від виду юридичної особи та її організаційно-правової форми.

26 листопада 2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 835-VIII (далі - Закон № 835).

П. 1 розділу І Закону № 835 Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців викладений у новій редакції, яка не передбачає такої підстави для припинення юридичної особи за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством, як неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Закону № 835 цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1-8, 10-21, 23-26, 28-32, 35 розділу І цього закону, які набирають чинність з 1 січня 2016 року; пунктів 22, 27 та 34 розділу І цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Таким чином, з 01 січня 2016 року набув чинності Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року № 755-IV в редакції Закону № 835.

Суд відзначає, що внаслідок зміни законодавства в сфері державної реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, починаючи з 01 січня 2016 року така підстава припинення юридичної особи за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством, як неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, законодавством України не передбачена.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову.

Цей висновок суду ґрунтується на тому, що ДПІ у м. Дружківці не довела належними та допустими доказами факт вчинення ГО клуб Форми путі такого порушення, за яке законом передбачено застосування такої санкції як ліквідація суб'єкта господарювання (припинення юридичної особи).

Як на час звернення позивача до суду з цим позовом, так і на час судового розгляду, чинне законодавство України не передбачає такої підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством, як неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Доводи позивача про те, що внаслідок неподання відповідачем звітності завдається шкода інтересам держави, оскільки порушується встановлений порядок надання податкової звітності, що створює перешкоди для надходження до державного бюджету податків, зборів та інших обов'язкових платежів, за рахунок яких відбувається забезпечення виконання бюджетних програм, не можуть слугувати підставою для припинення відповідача як юридичної особи, оскільки це не передбачено чинним законодавством.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-20, 94, 98, 158-163, 183-2, 185, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області до Громадської організації клуб Форми путі про припинення юридичної особи - відмовити повністю.

Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті.

Надіслати копію постанови сторонам рекомендованим листом з повідомленням не пізніше наступного дня з дня її постановлення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, судове рішенні апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.