Ухвала

від 18.01.2017 по справі 308/7701/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/7701/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

18 січня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_1,

суддів - Куштана Б.П., Джуги С.Д.

з участю секретаря: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог - Будинковий комітет Тиса Уж про усунення перешкод у користуванні майном та відновлення становища, яке існувало до порушення, -

встановила:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12.11.2015 року залучено до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Будинковий комітет Тиса Уж .

Позов обґрунтовано тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №122 від 01.04.2015 про право власності на нерухоме майно, квартиру за адресою: АДРЕСА_1, належить позивачеві - ОСОБА_3. Право власності підтверджується також витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.04.2015 р. та технічним паспортом на квартиру із планом кімнати.

У зв'язку з тим що сусіди поруч із його квартирою, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2, замурували вхід до його квартири та вибили двері зі свого блоку до його, він не може попасти до своєї квартири. Таким чином, позивач вважає, що відповідачі своїми протиправними діями порушують його право на вільне користування приватною власністю. У добровільному порядку відповідачі вирішувати та покинути його законне приміщення відмовляються.

На підставі наведеного просив суд: 1) зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_3 на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2, шляхом зобов'язання відповідачів звільнити житлове приміщення; 2) зобов'язати відповідачів повернути у попередній стан належну ОСОБА_3 на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2, шляхом замурування входу до неї із квартири АДРЕСА_3 та відновити вхід до квартири з коридору загального користування.

У судовому засіданні позивач та представник БК Тиса Уж в особі ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу відхилити, а ОСОБА_4 та представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 просили її задовольнити.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03 червня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_3 на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання звільнити житлове приміщення. Зобов'язати ОСОБА_2 повернути у попередній стан належну ОСОБА_3 на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2, шляхом замурування входу до неї із квартири №29 (356) по вулиці Можайського, 5, м. Ужгорода та відновити вхід до квартири з коридору загального користування.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду в частині зобов'язання повернути у попередній стан приміщення та замурувати вхід до кухні загального користування скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги посилається на те, що вхід до приміщення кухні зроблений у 2012 році, задовго до укладення договору найму з позивачем та набуття ними права власності на квартиру. Крім того, зазначає, що приміщення кухні не придатне для проживання в контексті ст. 50 ЖК УРСР, а, тому зобов'язуючи замурувати вхід до нього, суд прийняв передчасне рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_2 про відновлення становища, яке існувало до порушення, то колегія суддів, відповідно до приписів ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно рішення ВК Ужгородської міської ради від 18.02.2015 року № 69 Про укладення договорів найму у зв'язку із закінченням реконструкції гуртожитку та здачею в експлуатацію 146-ти квартирного житлового будинку по вул. Можайського, 5 (декларація про готовність об'єкта до експлуатації ЗК № 143141080069 від 18.04.2014 р.), на підставі списків мешканців будинку, затверджених рішенням загальних зборів мешканців будинку, протокол від 27.02.2014 р. № 5 та відповідно до заяви, було вирішено укласти договір найму зі ОСОБА_3 на квартиру № 30, що складається з однієї кімнати житловою площею 12,4 кв.м. (а.с.10).

26.02.2015 року за № 62 ОСН БК Тиса Уж був укладений типовий договір найму житла в будинках державного і комунального фонду із позивачем на вищезазначену квартиру (а.с.11).

У подальшому квартира за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Можайського, 5/30, була приватизована та належить на праві приватної власності позивачеві ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03.04.2015 року, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 01.04.2015 року № 122 (а.с. 4).

Право власності позивача було зареєстроване 15.04.2015 року, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.04.2015 року № 36502357 (а.с. 5).

Також, відповідно до рішення ВК Ужгородської міської ради від 09.09.2015 року № 282 Про укладення договору найму у зв'язку із закінченням реконструкції гуртожитку та здачею в експлуатацію 146-ти квартирного житлового будинку по вул. Можайського, 5 (декларація про готовність об'єкта до експлуатації ЗК № 143141080069 від 18.04.2014 р.), на підставі списків мешканців будинку, затверджених рішенням загальних зборів мешканців будинку, протокол від 27.02.2014 р. № 5 та відповідно до заяви, було вирішено укласти договір найму з ОСОБА_2 на квартиру № 29, що складається з однієї кімнати житловою площею 18,4 кв.м. (а.с.80).

З наявних у матеріалах справи технічного паспорту на житловий будинок та експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку по вул. Можайського, 5, у м. Ужгороді, вбачається, що квартири 29 і 30 розташовані у першому під'їзді на ІІІ поверсі. При цьому квартира № 30 складається з: коридору площею 1,5 кв.м., житлової кімнати - 12,4 кв.м., санвузла - 2,9 кв.м., туалета - 2,1 кв.м. та коридора 1,6 кв.м., тоді як квартира № 29 складається з наступного: коридору площею 2,9 кв.м., житлової кімнати - 18,4 кв.м., санвузла - 1,3 кв.м., кухні - 12,00 кв.м., (а.с. 78, 79).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_7, замість того, щоб встановити двері з права до кухні площею 12,00 кв.м., яка йому передана у найм, та у якій також знаходиться коридор та санвузол, встановив (пробивши отвір у стіні) двері до іншої кімнати зліва у квартиру № 30, яка є окремою квартирою та належить позивачу на праві приватної власності та замурував вхід до квартири № 30, який був улаштований до неї із загального коридору.

Вказані обставини підтвердив у судовому засіданні відповідач ОСОБА_4, пояснивши такі дії тим, що позивач у квартирі № 30 взагалі не проживає, так як має іншу квартиру.

Такими діями відповідача безпосередньо порушується право позивача на володіння та використання належної йому квартири, а тому суд правомірно задовольнив даний позов. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності порушення права позивача є безпідставними.

Також необґрунтованим є посилання апелянта на ст. 50 ЖК України, оскільки позивачем пред'явлено негаторний позов спрямований на захист права власності, а відтак указана норма не поширюється на дані правовідносини.

Щодо посилання апелянта на те, що право власності у позивача виникло після облаштування входу у квартиру № 30 , то із цього слід зазначити, що наявність факту порушення права користування майном є самостійною підставою для задоволення негаторного позову, незважаючи на те, коли безпосередньо вчинялися дії спрямовані на порушення такого права - до чи після набуття позивачем права власності на майно.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що відповідно до приписів т.. 308 ЦПК України є підставою для відхилення скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Виходячи з наведених доводів та керуючись вимогами статей 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 червня 2016 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Суддя-доповідач

Судді