Ухвала

від 17.01.2017 по справі 520/11158/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1265/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Заїкіна А.П.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року про забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення грошової суми ,

встановила:

13.09.2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вимогами до ОСОБА_5 про застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення грошової суми, а саме стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 135 222 грн. вартості майна за недійсним договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира), посвідченого 04.07.2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №2626.

21.09.2016 року представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_7, діючий на підставі довіреності, надав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, що належить на праві власності ОСОБА_5, а також просила заборонити останньому та будь-яким третім особам проводити дії пов'язані з відчуженням та державною реєстрацією права власності чи передачі в іпотеку (заставу) спірної квартири, посилаючись на те, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може призвести до відчуження належного відповідачу майна, що у подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року заяву представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 було задоволено та було накладено арешт на спірну квартиру, яка належить ОСОБА_5

Також було заборонено ОСОБА_5 та будь-яким третім особам проводити будь-які дії, пов'язані з відчуженням та державною реєстрацією права власності чи передачі в іпотеку (заставу) спірної квартири.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 ставить питання про скасування даної ухвали суду із постановленням нової про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 у забезпеченні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення в майбутньому.

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Так, у відповідності до ч.ч.1,3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України видами забезпечення позову є:

1) накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) заборона вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають бути безпосередньо пов'язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_5 на її користь 135 222 грн., що складає вартість майна за недійсним договором купівлі-продажу спірної квартири.

Також позивач надала суду докази того, що відповідачу ОСОБА_5 на праві приватної власності належить спірна квартира, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як станом на 09.09.2016 року (а.с.17), так і на 17.01.2017 року (а.с.42).

Таким чином, враховуючи, що оскільки іншого майна відповідач не має, то єдиним заходом забезпечення позову може бути лише арешт спірної квартири і заборона відповідачу та будь-яким третім особам проводити дії, пов'язані з відчуженням та державною реєстрацією права власності чи передачі в іпотеку (заставу) спірної квартири.

З цих підстав, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів щодо забезпечення позову в даному випадку може призвести до відчуження належного відповідачу майна, що у подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Більше того, в суді апеляційної інстанції також встановлено, що відповідач ОСОБА_5 не є громадянином України, не має реєстрації постійного місця проживання в Україні, що в свою чергу також свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Що стосується співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, що заперечується представником ОСОБА_5 в апеляційній скарзі, то колегія суддів зазначає, що ціна позову складає 135 222 грн., що відповідає вартості спірної квартири, як то вбачається із договору купівлі-продажу спірної квартири, посвідченого 04.07.2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №2626 (а.с.4).

Будь-яких інших доказів не співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, ні апелянт, ні його представник суду не надали.

Також апелянт та його представник не надали доказів щодо можливості застосування більш м'якого заходу забезпечення позову, або накладення арешту на інше майно відповідача, про що зазначено в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, висновок суду про те, що в даному випадку міри запобіжного заходу, про вжиття яких просив позивач, є співмірними із заявленими позовними вимогами, і невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, є обгрунтованим.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу постановлено у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1. ст. 312, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_8

ОСОБА_2