Рішення

від 04.01.2017 по справі 753/24282/15-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14

справа № 753/24282/15-ц

провадження № 2/753/356/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі СЕМЕНЧЕНКО Я.А.

за участю

представник позивача не з'явився;

відповідача ОСОБА_1;

представників відповідача ОСОБА_2;

ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Актив до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Актив (далі по тексту - позивач, ОСББ Актив ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, посилаючись на те, що ОСББ Актив надає відповідачу послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, опаленню, постачання гарячої та холодної води та водовідведення. У період з 01.01.2008 р. і по 30.06.2015 р. відповідач частково сплачує кошти за наданні послуги позивачем. На момент подання позову сума боргу відповідача становить 16 051,79 грн. за утримання будинку та прибудинкової території, опалення квартири, холодне та гаряче водопостачання і водовідведення, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

В позовних вимогах просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ Актив суму заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 16 051,79 грн., 3 % річних в сумі 1 839,73 грн., сума індексу інфляції у розмірі 10 037,93 грн., 1 200,00 грн. та 1 218,00 грн. судового збору.

У судове засідання 04 січня 2017 року представник позивача не з'явився, повідомлений належним чином. Під час розгляду справи позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив їх задовольнити. Відповідач та його представники проти позовних вимог заперечували, просили застосувати строк позовної давності та у задоволені позову відмовити повністю.

Вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач ОСББ Актив є балансоутримувачем будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є постачальником комунальних послуг.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності.

Відповідно до довідки ОСББ Актив від 07.12.2015 р. в зазначеній квартирі зареєстровано три особи: ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

У період з 01.01.2008 р. і по 30.06.2015 р. відповідач частково сплачує кошти за наданні позивачем послуги. Позивачем нарахована заборгованість у розмірі 16 051,79 грн. за утримання будинку та прибудинкової території, опалення квартири, холодне та гаряче водопостачання і водовідведення, що підтверджується відповідним розрахунком.

Позивач самостійно здійснює функції управителя, він за договором з постачальниками комунальних послуг є колективним замовником таких послуг.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зроблено до винесення ним рішення. Частино 4 статті 267 цього Кодексу встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Під час розгляду справі представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Так, позов було подано у грудні 2015 року, отже позовні вимоги підлягають розгляду в межах строку позовної давності, а саме за період з грудня 2012 року по жовтень 2015 року, в іншій частині підлягають залишенню без задоволення.

Заборгованість відповідача по сплаті вартості фактично отриманих житлово-комунальних послуг у період з 01 грудня 2012 року по 30 жовтня 2015 року становить 4 369,38 грн.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Сума заборгованості становить 4 369,38 грн.

Розрахунок 3 % річних:

Розрахунок 3 % річних розраховується за формулою:

Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення

Сума санкції =183,20 грн.

Розрахунок збитків, завданих інфляцією:

Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою:

Іс = (ІІ 1:100) х (ІІ 2:100) х (ІІ 3:100) х...(ІI Z:100), де ІІ 1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІ 2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Період прострочення: грудень 2012 - жовтень 2015 р.

Інфляційна складова боргу становить 1 710,02 грн.

Статтею 11 Закону України Про Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку визначено, що управління житловим комплексом забезпечує балансоутримувач.

Згідно з частинами 1, 5-7 ст. 13 Закону України Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та житлової політики.

Укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком випадку, коли власник і управитель є однією особою.

У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.

Частиною 1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до стст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В силу вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно- технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно ст. 29 Закону України Про житлово-комунальні послуги , надання житлово- комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

З наведеного вбачається, що між сторонами, у відповідності з вимогами закону, виникли договірні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Разом з тим законодавче визначення терміну балансоутримувач , дане в статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги , допускає можливість існування різних ситуацій, у тому числі таких, коли багатоквартиний будинок існує, а особи, що має права та несе обов'язки балансоутримувача, немає (власники квартир балансоутримувачами бути не можуть за визначенням, а договір з будь-якою юридичною особою не укладався). За відсутності вирішення в цьому Законі питання про те, хто саме має ці права й обов'язки, застосуванню підлягає частина перша статті 11 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , зі змісту якої випливає, що функції балансоутримувача до приватизації квартир виконував попередній власник будинку. Він повинен на вимогу об'єднання власників багатоквартирного будинку передати житловий комплекс на баланс об'єднання. Якщо ж немає особи, якій будинок може бути переданий на баланс, попередній власник (територіальна громада та уповноважені нею юридичні особи) змушені продовжувати виконувати функції балансоутримувача.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 р. (справа № 6-59цс13).

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Тарифи на опалення встановлюються відповідним розпорядженням КМДА №1577 від 30.10.2006 р. Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води , встановлює, що 1 Гкал. у розмірі 130,60 грн., розпорядженням КМДА № 519 від 29.04.2009 р., встановлює, що 1 Гкал. у розмірі 158,48 грн. Розпорядженням № 1222 від 29.12.2010 р. Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням , встановлює, що одиниця виміру встановлена у гігакалоріях та 1 Гкал коштує 237,70 грн., а 1 кв.м. опалювальної площі в місяць становить 2,91 грн.

Тарифи на утримання будинку та прибудинкової території встановлюються розпорядженням КМДА № 141 від 12.02.2007 р. тариф на послуги з утримання прибудинкової території збільшений на коефіцієнт 1,9 відносно тарифу встановленого розпорядженням КМДВ № 748 від 19.05.2000 р. та становив 1,102 за 1 м. кв. (0,58 х 1,9 = 1,102 грн.). Розпорядженням КМДА № 620 від 27.05.2009 р. Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій , затверджений тариф для ОСББ АКТИВ у розмірі 3,38 грн. за 1 кв.м. Розпорядженням КМДА № 979 від 31.08.2009 р. Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій , затверджений тариф для ОСББ АКТИВ у розмірі 3,21 грн. за 1 кв.м.

Згідно розпорядження КМДА № 1222 від 29.12.2010 р. Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням , встановлює тариф у розмірі 16,24 грн. за 1 м.куб.

Отже, позивач має права, передбачені частиною першою статті 24 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Натомість споживач, в силу вимог закону, зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем споживалися житлово-комунальні послуги натомість суду не надано доказів на підтвердження того, що житлово-комунальні послуги надавалися ОСББ Актив неякісно або не в повному обсязі, а також доказів на спростування розміру заборгованості і будь-яких доводів і заперечень стосовно цих питань відповідачем не висловлювалось.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши осіб, які приймали участь у справі, з'ясувавши обставини справи приходить до висновку, що слід застосувати позовну давність до періоду стягнення заборгованості, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення позивачем з відповідача витрат за надану правову допомогу, судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При цьому, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пп. 47, 48 постанови Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17 жовтня 2014 року №10 роз'яснив, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до додаткової угоди №2 від 01 липня 2015 року ОСОБА_6 були надані ОСББ Актив послуги з надання правової допомоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги. Пунктом 9 цієї додаткової угоди встановлено, що вона набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках однакової юридичної сили і становить невід'ємну частину договору №23/04 від 23 квітня 2015 року, а оскільки цього договору позивачем не надано, у суду відсутні підстави вважати додаткову угоду до нього належним доказом домовленостей між сторонами щодо надання правової допомоги, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

На підставі викладеного та керуючись стст. 15, 16, 526, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, стст. 1, 13, 19, 20, 24, 29 Закону України Про житлово-комунальні послуги та стст. 3, 10, 57, 60, 84, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Актив (ЄДРПОУ 33227735) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 4 369,38 грн., інфляційну складову боргу у сумі 1 710,02 грн. та 3% річних у сумі 183,20 грн., а також судовий збір у розмірі 273,08 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.