Рішення

від 18.01.2017 по справі 903/884/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 січня 2017 р. Справа № 903/884/16

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ЛТД"

про стягнення 21 214,17грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 Григорович-підприємець

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 18.01.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ЛТД" - про стягнення 21 214,17грн., в т.ч. 20 000,00грн. - заборгованості за надані послуги згідно договору №015/03/16 від 17.03.2016р. на перевезення вантажу, укладеного між ОСОБА_3 Григоровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Партс", 361,64грн.-3% річних за період з 18.04.2016р. по 23.11.2016р. та 852,53грн.-суми індексу інфляції за період з травня 2016р. по листопад 2016р. (включно) згідно ст. 625 ЦК України, а також 6 400,00грн. понесених позивачем витрат на правову допомогу та 1 378,00грн. - витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неоплату відповідачем наданих йому послуг по перевезенню вантажу, у встановлені договором №015/03/16 від 17.03.2016р. на перевезення вантажу строки.

Зауважив, що як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у ТзОВ "Експрес Партс" відбулися зміни назви на ТзОВ "ОСОБА_2 ЛТД" та місцезнаходження юридичної особи.

Ухвалою суду від 28.11.2016р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 14.12.2016р. на 10:00год.

08.12.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від представника позивача надійшов до суду супровідний лист б/н від 06.12.2016р. (вх.№01-54/11271/16), яким він до матеріалів справи долучив витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ЛТД" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, CMR №№12, 111, 1030229, повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.03.2016р. та від 13.06.2016р., додаткову угоду №1 від 01.09.2016р., платіжне доручення від 06.09.2016р. на суму 3 900,00грн., рахунок на оплату №123 від 01.09.2016р.

Крім того, в письмових поясненнях від 06.12.2016р., які долучені до матеріалів справи супровідним листом б/н від 06.12.2016р. (вх.№01-54/11271/16), позивач вказав, що 17.03.2016р. між ОСОБА_3 Григоровичем та ТзОВ "Експрес Партс" було укладено договір №015/03/16 від 17.03.2016р. на перевезення вантажу, у відповідності до умов якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язався доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а ТзОВ "Експрес Партс" зобов'язалось оплатити перевезення цього вантажу за встановлену договором плату. Проте ТзОВ "Експрес Партс" свої зобов'язання по оплаті перевезення вантажу за вищевказаним договором не виконало.

Зазначив, що з метою уникнення відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, ТзОВ "Експрес Партс" змінило назву на ТзОВ "ОСОБА_2 ЛТД" та місцезнаходження, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 26.

Просив суд стягнути з відповідача 21 214,17грн., в т.ч. 20 000,00грн.- заборгованості за надані послуги згідно договору №015/03/16 від 17.03.2016р. на перевезення вантажу, укладеного між ОСОБА_3 Григоровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Партс", 361,64грн.-3% річних за період з 18.04.2016р. по 23.11.2016р., 852,53грн.-суми індексу інфляції за період з травня 2016р. по листопад 2016р. (включно) згідно ст. 625 ЦК України, а також 6 400,00грн. понесених позивачем витрат на правову допомогу та 1 378,00грн.-витрат по сплаті судового збору.

Водночас, в клопотанні від 06.12.2016р., яке долучене до матеріалів справи супровідним листом б/н від 06.12.2016р. (вх.№01-54/11271/16) просив суд розглядати справу без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою суду від 14.12.2016р. розгляд справи відкладався згідно ст.77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку сторін в судове засідання, неподання відповідачем витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-додаткові пояснення та докази щодо звернення з позовом до належного відповідача (розширений витяг державного реєстратора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з переліком реєстраційних дій з якого вбачалася б зміна найменування ТзОВ "Експрес Партс" на ТзОВ "ОСОБА_2 ЛТД" та зміна адреси місцезнаходження, витяг щодо відповідача станом на 10.07.2016р.); уточнити позовні вимоги в частині суми індексу інфляції (в розрахунку вказана сума 825,53грн., а в прохальній частині позовної заяви-852,53грн.); пояснення щодо долучення до матеріалів позовної заяви CMR№1030229 в 2 примірниках; акт надання послуг з перевезення; докази понесення витрат на правову допомогу в сумі 6 400,00грн.; відповідача-письмові пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; пояснення щодо отримання спірних послуг з перевезення та причин їх неоплати; пояснення та докази щодо перейменування, зміни місцезнаходження; статут.

16.01.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від представника позивача надійшли до суду письмові поляснення б/н від 12.01.2017р. (вх.№01-54/498/16), в яких він позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити їх в повному обсязі.

Крім того, долучив до матеріалів справи копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТзОВ "Експрес Партс" станом на 10.07.2016р. та щодо ТзОВ "ОСОБА_2 ЛТД" станом на 06.12.2016р.

Повідомив, що з метою уникнення відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, ТзОВ "Експрес Партс" змінило назву на ТзОВ "ОСОБА_2 ЛТД" та місцезнаходження, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 26.

17.01.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від Відділу реєстрації бізнесу та дозвільних процедур Департаменту "Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку" Луцької міської ради надійшло до суду повідомлення №6.2-3/76 від 13.01.2017р. (вх.№01-54/650/17), в якому вказано, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ "ОСОБА_2 ЛТД" (код ЄДРПОУ 36866867) зареєстровано за адресою: 43026, м. Луцьк, вул. Винниченка, 26. До 11.07.2016р. дане товариство мало найменування ТзОВ "Експрес Партс" та було зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, офіс 424.

Позивач в судовому засіданні 18.01.2017р. позовні вимоги підтримав та просив суд їх задоволити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 18.01.2017р. не з'явився вдруге, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 14.12.2016р., направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ЛТД", зазначену у позовній заяві та витязі з ЄДР, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 26, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за зазначеною адресою відсутнє".

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "за зазначеною адресою відсутнє " з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, письмові докази міг відправити поштою і вправі був забезпечити явку представника на власний розсуд, господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 17 березня 2016р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Партс" (експедитор) був укладений договір перевезення вантажу №015/03/16, згідно з п.п. 1.1.-1.5. якого перевізник зобов'язується доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Конкретні умови перевезень вантажів, наданих експедитором зазначаються в заявках на перевезення, які є невід'ємними частинами даного договору і надаються експедитором перевізнику перед кожним перевезенням або групою перевезень. Заявка повинна бути складена в письмовій формі і скріплена печатками сторін. Сторони визнають юридичну силу заявки на перевезення, переданої шляхом факсимільного зв'язку (електронною поштою) до моменту отримання оригіналів.

Розділом 3 даного договору сторони визначили, що ціна договору та загальна сума плати за послуги по кожному конкретному перевезенню визначається сторонами в заявці. Вартість послуг перевізника за даним договором встановлюється в національній валюті України гривні. Вартість послуг перевізника, що відповідають конкретному перевезенню вказуються в заявках.

Згідно пунктів 4.1.-4.4. цього договору оплата вартості послуг перевізника, що надаються ним за даним договором здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок перевізника, якщо інше не передбачено в заявці. Оплата здійснюється на підставі оригіналів наступних документів: заявки, рахунку перевізника, виставлених згідно умов даного договору, акту наданих послуг та оригіналу CMR. Оплата здійснюється через 5-20 днів після отримання експедитором оригіналів документів, вказаних в п.4.2. та 2.2.16.

У відповідності до п. 8.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 16.03.2017р.

Даний договір підписано сторонами (а.с. 12-16).

Як встановлено судом та вбачається з листа №6.2-3/76 від 13.01.2017р. (вх.№01-54/650/17) Відділу реєстрації бізнесу та дозвільних процедур Департаменту "Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку" Луцької міської ради згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ "ОСОБА_2 ЛТД" (код ЄДРПОУ 36866867) зареєстровано за адресою: 43026, м. Луцьк, вул. Винниченка, 26. До 11.07.2016р. дане товариство мало найменування ТзОВ "Експрес Партс" та було зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, офіс 424.

Відповідно до умов договору, відповідачем було виставлено позивачу заявку №500028/16 на перевезення вантажу автомобільним транспортом до договору №015/03/16 від 17.03.2016р., згідно якої адреса загрузки: 1-м. Варшава (Польща) 05-500 STARA IWICZNA UL. SLONECHNA 42A Компанія SICAME Polska; 2-Millenium Park I ul. 3 Maja 8 bud. A4 05-800 Pruszkow Компанія DTA Sp. Z.O.O. Адреса вигрузки: 1. Київ, вул. Богатирська, 11; 2. Київ, вул. Сім'ї Сосніних. Найменування вантажу: обладнання вагою 20 т. Вартість перевезення 20 000,00грн. Строк оплати: напротязі 14 банківських днів після отримання оригінала CMR.

На виконання умов вищевказаного договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 20 000,00грн., що стверджується наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними CMR від 18.03.2016р. №12, №111 та №10302390 на загальну суму 20 000,00грн., а відповідач прийняв послуги, не заявивши жодних претензій щодо надання йому цих послуг, при цьому неоплативши ці послуги (доказів протилежного суду не надано) (а.с. 18-20).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 4.2. договору, позивач 25.03.2016р. направив на адресу відповідача оригінали рахунку, акту та CMR, проте, отримавши вказані документи 28.03.2016р., відповідач оплати за надані позивачем йому послуги, не здійснив.

Отже, позивач свої зобов'язання по наданню послуг з перевезення вантажу відповідачу договору перевезення вантажу №015/03/16 від 17.03.2016р., заявки №500028/16 на перевезення вантажу автомобільним транспортом до договору №015/03/16 від 17.03.2016р. виконав в повному обсязі, надавши відповідачу ці послуги на загальну суму 20 000,00грн., що стверджується наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними CMR від 18.03.2016р. №12, №111 та №10302390 на загальну суму 20 000,00грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманих послуг, в установлений договором перевезення вантажу №015/03/16 від 17.03.2016р., заявкою №500028/16 на перевезення вантажу автомобільним транспортом до договору №015/03/16 від 17.03.2016р. строк, не виконав.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було укладено договір, що за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір транспортного перевезення вантажу №015/03/16 від 17.03.2016р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони у договорі перевезення вантажу №015/03/16 від 17.03.2016р. (п.п. 4.2., 4.3. договору) передбачили, що оплата здійснюється на підставі оригіналів наступних документів: заявки, рахунку перевізника, виставлених згідно умов даного договору, акту наданих послуг та оригіналу CMR. Оплата здійснюється через 5-20 днів після отримання експедитором оригіналів документів, вказаних в п.4.2. та 2.2.16.

Згідно заявки №500028/16 на перевезення вантажу автомобільним транспортом до договору №015/03/16 від 17.03.2016р., вартість перевезення 20 000,00грн. Строк оплати: напротязі 20 банківських днів після отримання оригінала CMR.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, у встановлені договором та заявкою строки, не виконав, що і спричинило звернення позивача з позовом до суду.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по договору перевезення вантажу №015/03/16 від 17.03.2016р. на момент звернення позивача з позовом становить 20 000,00грн., стверджується договором перевезення вантажу №015/03/16 від 17.03.2016р., заявкою №500028/16 на перевезення вантажу автомобільним транспортом до договору №015/03/16 від 17.03.2016р., міжнародними товарно-транспортними накладними CMR від 18.03.2016р. №12, №111 та №10302390, на загальну суму 20 000,00грн., відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення з нього в силу ст.ст. 193, 265 ГК України, якими встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно абзаців п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17 липня 2012 року, зі змінами, при застосуванні індексу інфляції слід враховувати, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 01 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 01 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України №52/30 від 01 лютого 2012 року).

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 361, 64грн.- 3% річних за період з 18.04.2016р. по 23.11.2016р. та 852,53грн.-суми індексу інфляції за період з травня 2016р. по листопад 2016р.

Розрахунок нарахування річних та суми індексу інфляції перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення річних та суми індексу інфляції, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення згідно зі ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

При цьому суд виходив з обставин повної підтвердженості пред'явлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру .

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст.4, 13, 14, 15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Інвікта" підтверджуються договором про надання послуг у сфері права від 01.09.2016 року №925.

Згідно з предметом договору за цим договором виконавець приймає на себе доручення (заявку) іншої сторони-замовника про надання замовнику юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах замовника на умовах, передбачених договором, а інша сторона-замовник-зобов'язується сплатити гонорар за дії виконавця по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності-фактичні витрати, пов'язані з виконанням договору.

Згідно платіжного доручення №@2PL936604 від 06.09.2016р. позивачем було перераховано на рахунок Адвокатського об'єднання "Інвікта" 3 900,00грн. з призначенням платежу: "проплата за надання послуг згідно рах. №123 від 01.09.2016р.".

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3469, виданого на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.09.2008 року № 22-54-23 на ім'я ОСОБА_4

Як вбачається з ордеру на надання правової допомоги серії КВ №143632 адвокат ОСОБА_4 є адвокатом, що здійснює свою діяльність в Адвокатському об'єднанні "Інвікта"

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_4 приймав участь в підготовці позовних матеріалів та надсилав на вимоги ухвали суду письмові пояснення та докази.

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання правової допомоги, підтверджено правовий статус адвоката, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених ФОП ОСОБА_1 судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Відповідно до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, заявлений до відшкодування у даній справі, на думку суду, є неспіврозмірним і понесення витрат у такому розмірі позивачем не можна вважати розумним та необхідним.

Зважаючи на розмір фактичного понесення позивачем витрат на послуги адвоката, те, що категорія даної справи не є складною, обсяг зібраних у справі доказів, які потребували попереднього вивчення, кількість складених адвокатом процесуальних документів, час який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, суд вважає, що витрати на оплату послуг адвоката позивачу за рахунок відповідача мають бути відшкодовані в розмірі 2 000 грн. фактичних витрат.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ЛТД" (43026, м. Луцьк, вул. Винниченка, 26, код ЄДРПОУ 36866867)

на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07400, м. Бровари, вул. Шевченка,12А, код НОМЕР_1)

21 214,17грн., в т.ч. 20 000,00грн. - заборгованості, 361,64грн. - 3% річних, 852,53грн.-суми індексу інфляції та 1 378,00грн. витрат по сплаті судового збору і 2 000,00грн.- витрат на послуги адвоката.

Повний текст рішення складено

20.01.2017

Суддя С. В. Бондарєв