Рішення

від 18.01.2017 по справі 903/998/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 січня 2017 р. Справа № 903/998/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Брікет Стар", с.Сереховичі, Старовижівського району, Волинської області

до Волинського обласного санаторію матері і дитини "Турія", с.Зелена, Ковельського району, Волинської області

про стягнення 13000 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Хомич О.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 24.11.2016р., договір про надання юридичних послуг №10/16 від 23.11.2016р.),

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 13000 грн. заборгованості за передані на підставі договору поставки товару №14 від 05.10.2015р. паливні брикети.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на часткове невиконання відповідачем умов договору поставки товару №14 від 05.10.2015р. щодо повного та своєчасного розрахунку за переданий товар.

Ухвалою суду від 22.12.2016р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.01.2017р., зобов'язано позивача подати суду оригінали доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви з додатками ; зобов'язано відповідача подати суду обґрунтовані письмові пояснення на заявлений позов, докази на їх підтвердження.

В судове засідання 04.01.2017р. представники сторін не з'явились, вимог ухвали суду від 22.12.2016р. не виконали.

У зв'язку із відсутністю доказів належного повідомлення відповідача про судовий розгляд справи, невиконанням позивачем вимог ухвали суду від 22.12.2016р., необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи ухвалою суду від 04.01.2017р. було відкладено на 18.01.2017р., зобов'язано позивача подати суду оригінали доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви з додатками; оригінали видаткової накладної №77 від 07.10.2015р., платіжного доручення №1123L0618Y від 23.11.2015р., рахунку б/н від 13.01.2015р. для огляду в судовому засіданні; зобов'язано відповідача подати суду обґрунтовані письмові пояснення на заявлений позов, докази на їх підтвердження.

В судовому засіданні 18.01.2017р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, суми позову не оспорив.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України в редакції доповнень, внесених Законом України №2453-VІ від 7.07.2010р., ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду від 04.01.2017р. була надіслана відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві: Волинська область, Ковельський район, с.Зелена. Ця ж адреса відповідача як юридична зазначена і у договорі поставки товару №14 від 05.10.2015р., , і у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з інформацією, наведеною на веб-сайті УДППЗ Укрпошта , це відправлення суду повертається за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Ухвала суду від 22.12.2016р. про порушення провадження у справі також повернулась з поштовою відмітко Через незапит .

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.п.3.9.1. п.3.9. постанови №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, справу розглянуто за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

в с т а н о в и в:

05.10.2015р. року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Брікет Стар" як постачальником і відповідачем - Волинським обласним санаторієм матері і дитини "Турія" як покупцем було укладено договір поставки товару №14, згідно з п.1.1. якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупцю паливні брикети з тирси деревини (надалі - товар), в кількості 20 тонн за ціною 1650 грн., а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на встановлених договором умовах.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна вартість товару за цим договором складає 33000 грн.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору право власності та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту передання йому товару та підписання видаткових накладних.

Факт передання товару підтверджується видатковими накладними, в яких зазначені найменування, ціна, кількість і загальна сума товару. Підпис представника покупця на накладній є підтвердженням прийняття товару по кількості та якості.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договору розрахунок за товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний в розділі 13 договору або письмово повідомлений постачальником додатково.

Датою оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунка покупця.

Оцінивши в сукупності докази, додані позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що позивач передав відповідачу товар на загальну суму 33000 грн. на виконання умов договору поставки товару №14 від 05.10.2015р.

Факт передачі товару підтверджується:

- копією видаткової накладної №77 від 07.10.2015р. (в судовому засіданні було оглянуто оригінал видаткової накладної), яка скріплена печаткою відповідача, згідно з якою позивач передав відповідачу 20 т паливних брикетів на загальну суму 33000 грн.;

- копією платіжного доручення №HSAV1BIOVZ від 21.11.2015р., в рядку Призначення платежу якого відповідач, перераховуючи кошти, вказав, що кошти перераховуються за брикети згідно з видатковою накладною № 77 від 07.10.2015р.;

- копією довідки Державної фінансової інспекції у Волинській області №040-24 від 20.01.2016р. зустрічної звірки в ТзОВ Брикет Стар щодо документального підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків з Волинським обласним санаторієм матері і дитини "Турія" за період з 01.01.2014р. по 01.01.2016р., згідно з якою за даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності ТзОВ Брикет Стар станом на 01.01.2016р. рахується дебіторська заборгованість в сумі 13000 грн. за поставку брикету паливного за накладною від 07.10.2015р. в кількості 20 т на суму 33000 грн., оплачена санаторієм 21.11.2015р. в сумі 20000 грн.

Копією платіжного доручення №HSAV1BIOVZ від 21.11.2015р. підтверджується, що відповідач частково оплатив вартість переданого йому на підставі договору №14 від 05.10.2015р. товару - на суму 20000 грн.

25.11.2016р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію №70 від 24.11.2016р. із вимогою погасити існуючу заборгованість в розмірі 13000 грн.; факт надіслання претензії підтверджується копією фіскального чеку від 24.11.2016р., копією опису вкладення, що містяться в матеріалах справи (а.с. 12).

Проте, відповідач вимог претензії не виконав, заборгованості не перерахував.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за переданий за договором №14 від 05.10.2015р. товар на час розгляду справи становить 13000 грн.

Доказів, які б спростовували існуючу перед позивачем заборгованість, або доказів її оплати, відповідач суду не надав.

Також в процесі судового розгляду відповідач не спростував дійсності відтиску його печатки на видатковій накладній №77 від 07.10.2015р., не надав доказів, які б свідчили про те, що печатка була втрачена чи нею в будь-який інший спосіб незаконно заволоділи інші особи.

За наведених обставин видаткова накладна №77 від 07.10.2015р. є первинним документом бухгалтерського обліку та підставою здійснення оплати вказаного в ній товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У зв'язку із неоплатою відповідачем вартості отриманого за видатковою накладною №77 від 07.10.2015р. товару в повному обсязі вимога позивача про стягнення з відповідача 13000 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

В позовній заяві позивач просить також покласти на відповідача понесені витрати на юридичні послуги в розмірі 3000 грн.

Відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом і дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.6.3. постанови №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 ст.49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного документа або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його права на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

До позовної заяви позивачем додано копію договору про надання правової допомоги №10/16 від 23.11.2016р., акт №1 приймання-передачі послуг від 20.12.2016р., підписані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та клієнтом - ТзОВ Брікет Стар .

Позивачем не подано доказів, які б свідчили про те, що йому надавались послуги адвоката.

За таких обставин правових підстав для відшкодування позивачу 3000 грн. витрат, понесених на оплату юридичних послуг, немає.

У зв'язку із задоволенням позову на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України покладаються судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 526, 599, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Волинського обласного санаторію матері і дитини "Турія" (45060, Волинська обл., Ковельський район, село Зелена, код ЄДРПОУ 13366151) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Брікет Стар" (44442, Волинська обл., Старовижівський район, село Сереховичі, вул. Комсомольська, будинок 12 А, код ЄДРПОУ 37788895) 13000 грн. заборгованості, 1378 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. У стягненні 3000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою юридичних послуг, відмовити.

Повне рішення складено: 20.01.2017р.

У відповідності із ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

Суддя І. О. Якушева