Рішення

від 16.01.2017 по справі 904/10867/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.01.2017 Справа № 904/10867/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ", м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастмед", м. Київ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промторгсервісплюс", м. Дніпро

про стягнення 8 668,04 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 2 від 06.01.2017)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастмед" та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промторгсервісплюс" про стягнення заборгованості у розмірі 8 668,04 грн. за договором №К609 від 01.05.2016, з яких 100 грн. просить стягнути солідарно з відповідачів-1,2, а заборгованість у розмірі 8 568,04 грн. з відповідача-1.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором поставки №К609 від 01.05.2016, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. Вимоги щодо солідарної відповідальності відповідача-2 обґрунтовані тим, що за умов укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки №1/11 від 01.11.2016, останній взяв на себе зобов'язання, у випадку невиконання відповідачем-1 свого обов'язку передбаченого договором поставки №К609 від 01.05.2016, солідарно відповідати перед позивачем за зобов'язаннями відповідача-1 у розмірі 100 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2016 порушено провадження у справі, а розгляд призначено в судовому засіданні на 19.12.2016.

06.12.2016 позивач подав через канцелярію суду власне письмове підтвердження того, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також не має рішення цих органів з такого спору. Також позивач надав для долучення до матеріалів справи належним чином засвідчену копію Статуту.

06.12.2016 представник відповідача-2 подав до канцелярії господарського суду відзив на позовну заяву, яким визнав існування заборгованості у розмірі 100 грн., в межах якого відповідач-2 поручився за виконання грошового зобов'язання відповідача-1.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 19.12.2016 на 16.01.2017.

16.01.2017 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі просив суд позов задовольнити.

Представники відповідачів-1,2 в призначене судове засідання не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Про причини неявки суд гне повідомили.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медхауз Свіс ГМБХ" (позивач-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фастмед" (відповідач-1-покупець) було укладено договір поставки №К609 від 01.05.2016, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари (надалі - товар) відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість (а.с.12-14).

Відповідно до п. 1.2 договору, предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною цього договору.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної, яка засвідчує момент передачі товару, якщо інший порядок переходу права власності на товар від постачальника до покупця не визначений сторонами (п. 1.3 договору).

Загальна ціна договору складає загальну суму всіх поставок за цим договором (п. 1.5 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в національній валюті України (гривнях) в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.4 договору, покупець сплачує за поставлений йому товар через кожні 14 календарних днів з моменту першої поставки такого товару по мірі його реалізації третім особам (в тому числі кінцевому споживачу).

Згідно з п.4.6. договору, постачальник та покупець домовились, що незалежно від умов п. 4.4. даного договору покупець зобов'язаний остаточно розрахуватися з постачальником за кожну партію поставленого товару не пізніше 90 календарних днів з моменту поставки такої партії товару.

Пунктом 5.5 договору сторони погодили, що у випадку відсутності у покупця грошових коштів для оплати поставленого товару або якщо товар не користується широким попитом у кінцевих споживачів, за наявності згоди постачальника та належного стану товару, поставлений товар може бути повернуто постачальнику.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу-1 в період з 30.05.2016 по 02.06.2016 товар на загальну суму 7345,96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 17-20).

В порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач-1 оплату поставленого товару не здійснив. Таким чином, станом на час розгляду справи неоплаченим залишився товар на суму 7345,96 грн.

12.10.2016 позивач направив на адресу відповідача-1 претензію про сплату боргу, в який просив оплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 7345,96 грн. або повернути товар позивачу.

Відповідач-1 на претензію не відреагував, заборгованість за договором у розмірі 7345,96 грн. не сплатив, вимоги щодо повернення товару не виконав.

Крім цього, суд встановив, що зобов'язання за спірним договором було забезпечено договором поруки №1/11 від 01.11.2016, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Медхауз Свіс ГМБХ" (кредитор-позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промторгсервісплюс" (відповідач-2-поручитель), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором частково виконати грошові зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "ФАСТМЕД" (боржник - відповідач-1) за договором поставки № К609 від 01.05.2016 на поставку товарів, що укладений між кредитором та боржником, по оплаті за поставлений товар, починаючи з дати укладання основного договору. (а.с.15)

Згідно з п.1.3. договору, поручитель відповідає за невиконання боржником зобов'язань перед кредитором по основному договору солідарно в межах 100 гривень.

Кредитор зобов'язується повідомити поручителя про невиконання зобов'язань перед кредитором по основному договору, передбачених п.1.1. договору. (п. 2.1 договору поруки)

Відповідно до п. 4.1. договору, у разі порушення боржником зобов'язань, забезпечених порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники в обсязі зобов'язань по основному договору з урахуванням обмеження для поручителя встановленим п. 1.3. цього договору.

Договір поруки набуває чинності з дня його підписання і діє до виконання основного договору (п. 4.7. договору поруки).

Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару згідно договору № К609 від 01.05.2016 та неналежне виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань згідно договору поруки №1/11 від 01.11.2016.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до пункту 4.6 договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача-1 заборгованості у розмірі 7245,96 грн. підлягає задоволенню.

Також, позовна вимога позивача щодо стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості у розмірі 100,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.4. договору, яким передбачено, що за порушення строку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. При цьому відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони погодили, що нарахування пені за цим пунктом договору починається від самого першого дня виникнення прострочення відповідача перед позивачем та припиняється через один календарний рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 486,72 грн. за період з 01.09.2016 по 21.11.2016.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача-1 інфляційних втрат у розмірі 341,62 грн. та 30% річних у розмірі 493,74 грн., суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Враховуючи, що відповідно до п. 5.3. договору, сторони передбачили, що за порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості, суд вважає що сторони в договорі визначили інший процент річних від простроченої суми.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 30% річних та інфляційних втрат, в зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача -1 інфляційних втрат у розмірі 341,62 грн. та 30% річних у розмірі 493,74 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи а тому підлягаю задоволенню у повному обсязі.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного суд вважає, що оскільки вина у виникненні спору, як відповідача-1 так і відповідача-2 матеріалами справи підтверджена, судовий збір підлягає покладенню на відповідачів у рівних частинах по 50% від загальної суми судового збору, що підлягає стягненню (1378 грн. 00 коп.), а саме на відповідача-1 - 689 грн., і на відповідача -2 - 689 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промторгсервісплюс" (49083, м. Дніпро, пр. Газети „Правда» , буд. 29, код 35446659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ" (49027, м. Дніпро, вул. Набережна ОСОБА_2, буд. 53, код 35341093) основний борг у розмірі 100 грн., про що видати наказ.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастмед" (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 10-В, кімната 91, код 38887716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ" (49027, м. Дніпро, вул. Набережна ОСОБА_2, буд. 53, код 35341093) основний борг у розмірі 100 грн., про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастмед" (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 10-В, кімната 91, код 38887716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ" (49027, м. Дніпро, вул. Набережна ОСОБА_2, буд. 53, код 35341093) основний борг у розмірі 7245,96 грн., 493,74 грн. 30% річних, 341,62 грн. інфляційних втрат, 486,72 грн. пені та 689 грн. судового збору, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промторгсервісплюс" (49083, м. Дніпро, пр. Газети „Правда» , буд. 29, код 35446659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ" (49027, м. Дніпро, вул. Набережна ОСОБА_2, буд. 53, код 35341093) судовий збір у розмірі 689 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.01.2017

Суддя ОСОБА_3