Рішення

від 17.01.2017 по справі 904/11343/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.01.2017 Справа № 904/11343/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВАТОР ЛД", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР ТРЕЙД", м. Дніпро

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Екватор ЛД звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор трейд про стягнення 81058, 50 грн., з яких 55578, 37 грн. - основний борг, 22492, 50 грн. - інфляційні втрати, 2987, 53 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 249 від 27.03.2014 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 17.01.2017.

10.01.2017 через канцелярію суду від позивача надійшла заява, в якій він зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі його представника.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 87).

У пункті 3.9.1 постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.11.2012 № 18 зазначено, що 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.01.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Екватор ЛД (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Амстор Трейд (далі - відповідач, покупець) було укладено договір № 249 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставляти товар на умовах DDP (рампа торгового центру в місці поставки - згідно замовлення покупця), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов договору.

Згідно з п. 2.5 договору, за результатами приймання товару за кількістю на підставі товарно-транспортної накладної постачальник складає товарну (видаткову) накладну у формі згідно додатку №Б та податкову накладну. А у разі повернення товару - корегувальну податкову накладну.

Пунктом 5.6 договору, сторони погодили, що покупець зобов'язаний здійснювати оплату за реалізований товар, за вирахуванням сум, які передбачені даним договором, кожні 45 банківських днів, шляхом перерахування грошових коштів та поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату товарів по робочих вівторках та четвергах (в день, який настає раніше після спливу строку оплати).

На виконання умов договору, позивач 01.12.2014, 05.12.2014, 09.12.2014, 15.12.2014 та 22.12.2014 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 55578, 37 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, підписаних обома сторонами (арк. с. 29-47).

Відповідач вартість поставленого товару не здійснив, у зв'язку з чим позивач надіслав на його адресу грошову вимогу, в якій просив здійснити оплату поставленого товару (арк. с. 48-49). Відповідач залишив дану вимогу без відповіді.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 55578, 37 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими видатковими накладними та не надано доказів повної його оплати на суму 55578, 37 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 55578, 37 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 17.02.2015 по 01.12.2016 у розмірі 2987, 53 грн. та інфляційні втрати за період березень 2015 - вересень 2016 у сумі 22492, 60 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 2980, 43 грн., оскільки позивачем при здійсненні нарахування трьох відсотків річних за період з 17.01.2015 по 01.12.2016 не було враховано, що строк оплати за видатковими накладними від 15.12.2014 № 46 та від 22.12.014 № 72, з урахуванням п. 5.6 договору, настав 24.02.2015 та 03.03.2015 відповідно.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд задовольняє дану вимогу частково у сумі 22288, 11 грн. Позивачем при нарахуванні інфляційних втрат на заборгованість з оплати товару, який було поставлено згідно видаткової накладної від 22.12.2014 № 72, не враховано що строк оплати за даною видатковою накладною, з урахуванням положенням п. 5.6 договору, настав 03.03.2015, а тому з урахуванням положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14, нарахування інфляційних втрат повинно починатись з наступного місяця - квітня 2015 року.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1374, 40 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор Трейд (49038, м. Дніпро, вул. Ленінградська, 27; ідентифікаційний код 39135315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Екватор ЛД (83082, м. Донецьк, вул. Артема, 143; ідентифікаційний код 35151485) основний борг у розмірі 55578, 37 грн., три відсотки річних у сумі 2980, 43 грн., інфляційні втрати у розмірі 22288, 11 грн. та 1374, 40 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.01.2017.

Суддя ОСОБА_1