Рішення

від 19.01.2017 по справі 904/10455/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.17 Справа № 904/10455/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗНАФТАОІЛ", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДНЕПР-БЛЕК-ОЙЛ", м. Дніпро

про стягнення 2 308 938, 93 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Гаркуша К.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 14.11.2016

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 13.12.2016

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗНАФТАОІЛ" (надалі-Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ДНЕПР-БЛЕК-ОЙЛ" (надалі-Відповідач) про стягнення 1 910 893,99 грн. за договором поставки №1-М від 24.02.2016 (надалі-Договір).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

18.01.2017 Позивач подав клопотання про збільшення позовних вимог б/н від 18.01.2017, відповідно до якого позовні вимоги були збільшені до 2 308 938, 93 грн. Клопотання про збільшення позовних вимог прийняте судом до розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов Договору, а саме - порушення строків оплати за поставлений товар. На підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду копії договору поставки №1-М від 24.02.2016, додаткової угоди №1 від 25.02.2016 до Договору, видаткової накладної №1 від 29.02.2016, акту прийому-передачі від 29.02.2016 до договору поставки №1-М від 24.02.2016, накладної №32444846 від 25.02.2016.

Позивач, керуючись п. 5.5 Договору, п. 2 додаткової угоди №1 від 25.02.2016 до Договору, нормами Господарського та Цивільного кодексів України, просить суд стягнути з Відповідача 1 350 000,00 грн. основного боргу, 26 100,00 грн. 3% річних, 113 100,00 грн. інфляційних втрат, 560 101,43 грн. пені, 259 637,50 грн. штрафу.

В судовому засіданні 13.12.2016 оголошено перерву до 04.01.2017, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2017, у зв'язку з перебуванням судді Соловйової А.Є. 04.01.2017 в щорічній відпустці, судове засідання призначене на 18.01.2017.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог.

Відповідач визнав позовні вимоги частково, не заперечив проти позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 1 250 000,00 грн., 3% річних у розмірі 26 100,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 113 100,00 грн., заперечив проти задоволення позовної вимоги про стягнення пені, 17.01.2017 надав відзив на позов за вих. №1201-1 від 12.01.2017. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач зазначив, що нарахування Позивачем пені у розмірі облікової ставки НБУ ґрунтується на довільному тлумаченні позивачем ч. 6 ст. 231 ГК України. За твердженням Відповідача, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", ст. 36 Закону України "Про телекомунікації", ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". Позивач стверджує, що в таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акту, який регулює відповідні правовідносини.

Крім того, у відзиві на позов Відповідач просив розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців шляхом стягнення заборгованості рівними частками щомісяця до 30 числа кожного місяця, починаючи з січня 2017 року, а також зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, посилаючись на загрозу банкрутства товариства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке було б можливо звернути стягнення. Суд долучає відзив Відповідача на позов до матеріалів справи.

Позивач заперечив проти задоволення клопотань Відповідача про розстрочку виконання рішення суду та зменшення розміру штрафних санкцій.

В судовому засіданні 18.01.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю Газнафтаоіл (надалі - Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю Днепр-Блек-Ойл (надалі - Відповідач) було укладено договір поставки № 1-М (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується в погоджені терміни передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити на умовах викладених в Договорі, мазут паливний марки М-100, що іменується далі по тексту - "Товар" в асортименті, кількості та за ціною, що визначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 8.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами їх зобов'язань, передбачених цим Договором. Умови цього Договору можуть бути змінені лише за угодою Сторін шляхом підписання Додаткових угод до цього Договору.

В пункті 1.1 додаткової угоди №1 від 25.02.2016 до Договору (надалі-Додаткова угода) Сторонами узгоджено, що постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити мазут паливний марки М-100 у кількості 951,950 тонн. Загальна вартість складає 5 492 751,50 грн. (п'ять мільйонів чотириста дев'яносто дві тисячі сімсот п'ятдесят одна грн. 50 коп.).

На виконання умов укладеного Договору та Додаткової угоди, Позивач поставив Відповідачу мазут паливний марки М-100 в кількості 951,950 тонн, загальною вартістю 5 492 751,50 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №1 від 29.02.2016, актом прийому-передачі до Договору від 29.02.2016, накладною №32444846 від 25.02.2016 (а.с. 19-21).

Оскільки Відповідач згідно п. 2 Додаткової угоди зобов'язаний був здійснити оплату протягом 40 днів з моменту відвантаження товару, а товар був відвантажений Відповідачу 29.02.2016 згідно видаткової накладної № 1 від 29.02.2016, останнім днем розрахунку за поставлений товар є 09.04.2016 року. Отже, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Відповідач здійснив оплату за поставлений Товар частково, в сумі 4 042 751,50 грн., про що зазначається в позовній заяві ТОВ "ГАЗНАФТАОІЛ" та не заперечується Відповідачем, у зв'язку з чим станом на день звернення до суду сума заборгованості Відповідача перед Позивачем складала 1 450 00,00 грн. (5 492 751,50 грн. - 4 042 751,50 грн. = 1 450 000,00 грн.).

30.11.2016 та 06.12.2016 Відповідач частково сплатив суму заборгованості (100 000,00 грн.), в зв'язку з чим Позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та просить стягнути з Відповідача 1 350 000,00 грн.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків розрахунку за поставлений Позивачем товар, суд дійшов висновку, що Позивач правомірно звернувся з даним позовом до суду.

В той же час, 13.12.2016 та 19.12.2016, під час розгляду даного спору, Відповідачем було сплачено основний борг в сумі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №295 від 13.12.2016 на суму 50 000,00 грн. та платіжним дорученням №307 від 19.12.2016 на суму 50 000,00 грн., поданими Відповідачем разом з відзивом на позов.

Відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 3 пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи сплату Відповідачем частини заборгованості в процесі розгляду справи, провадження в частині стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 100 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Оскільки господарським судом встановлено порушення Відповідачем строків оплати за поставлений товар, беручи до уваги визнання Відповідачем суми основного боргу, позовні вимоги про стягнення 1 250 000,00 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог просить суд стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 26 100,00 грн. за період нарахування з 10.04.2016 по 14.11.2016 та інфляційні втрати в сумі 113 100,00 грн. за період нарахування квітень - листопад 2016 року.

За арифметичним розрахунком суду розмір 3% річних за заявлений Позивачем період складає 26 028,69 грн., розмір інфляційних втрат - 112 696,03 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме: 26 028,69 грн. 3% річних, 112 696,03 грн. інфляційних втрат.

Згідно з п. 5.5 Договору, у разі прострочення оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару.

За розрахунком Позивача розмір штрафу за прострочення оплати поставленого товару склав: 5 192 751,50 грн. (вартість поставленого неоплаченого Товару) х 5 / 100 = 259 637,50 грн.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Здійснений Позивачем розрахунок штрафу відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства, тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафу в сумі 259 637,50 грн. є обґрунтованими.

Крім того, Позивачем в позовній заяві заявлено вимогу щодо стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог становить 560 101,43 грн. за загальний період нарахування з 10.04.2016 по 10.10.2016.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих грошових коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В пункті 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського кодексу України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" зазначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обовязок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що Сторони в Договорі не встановлювали відповідальність (розмір, базу нарахування тощо) за порушення Відповідачем строку здійснення оплати за поставлений Товар, відтак підстави для стягнення пені в сумі 560 101,43 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відзиві на позов Відповідач просить суд зменшити розмір штрафу на 50% та розстрочити виконання рішення суду, посилаючись на такі обставини.

ТОВ "ДНЕПР-БЛЕК-ОЙЛ" здійснює господарську діяльність у сфері оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, а саме: придбання та реалізація нафтопродуктів - мазут паливний 100. Іншої господарської діяльності Відповідач не здійснює і не має іншого джерела доходів.

Виникнення заборгованості перед Позивачем обумовлюється тяжким фінансовим станом Відповідача, сезонним характером діяльності з тривалістю сезону опалення 6 місяців, енергетичною кризою в країні та боротьбою за екологічну чистоту, а також зниженням попиту на мазут. Так, мазут паливний 100 використовується у промисловості в якості резервного топлива. Основними покупцями мазуту є теплогенеруючі підприємства, які використовують це паливо для пускових операцій.

З початку 2016 року, у зв'язку з енергетичною кризою в країні та боротьбою за екологічну чистоту більшість промислових підприємств перейшли на використання газу для пускових операцій замість мазуту, що призвело до різкого спаду на попит та зниження його вартості.

Криза в країні призвела до того, що в червні 2016 року були розморожені законсервовані в 2012 році газо-мазутні блоки українських теплогенеруючих підприємств та створення нових резервів не відбувається. Вперше, у 2016 році діяльність з оптової торгівлі мазутом зазнала сезонний характер. Влітку більшість потенційних покупців мазуту зайнялись модернізацією виробництва та відмовились від поставок. Відповідачу довелось зіткнутися з відсутністю половини замовлень на продукцію, що спричинило зупинку ряду основних потужностей.

В більшості, потенційні покупці мазуту почали здійснювати його закупку з приходом опалювального сезону, але з очікуванням на холодну зиму, теплогенеруючі підприємства переходять на інше резервне паливо - вугілля. До вересня 2016 року в країні не проводились тендера на закупівлю мазуту, що зумовило простій підприємства. Фактично, за одинадцять місяців поточного року ТОВ "ДНЕПР-БЛЕК-ОЙЛ" працювало тільки сім місяців з використанням власних потужностей на 30 відсотків. З відсутністю попиту на мазут, Відповідач був змушений продавати товар з розстрочкою платежу до 180 календарних днів, що призвело до дебіторської заборгованості у розмірі 5 579 тис.грн. та відсутності прибутків.

У боротьбі з кредиторською заборгованістю, керівництво не раз приймало рішення щодо отримання кредитних коштів, проте банківське кредитування залишається для нас недоступним через недостатню платоспроможність (за підрахунками банківських установ). Окрім того заслуговує на увагу банків низька вартість нерухомості та відсутність підтвердженого права на землю, що свідчить про неможливість звернути на нього стягнення.

Отже, протягом останнього року ТОВ "ДНЕПР-БЛЕК-ОЙЛ" не спроможне за рахунок власних джерел забезпечити запаси та витрати, має кредиторську заборгованість та не має можливості своєчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями.

За твердженням Відповідача, вищевикладене свідчить про наявність загрози банкрутства, оскільки фінансовий та майновий стан, платоспроможність, рентабельність Відповідача характеризуються показниками нижче нормативних. Дохід від реалізації продукції всього за 9 місяців становить 10 348 тис.грн., у порівнянні з 2015 роком цей показник знизився в 2,5 рази (фінансовий звіт за 2015р. додається). При цьому прибуток від реалізації товарів склав 9% від вартості товарів, у 2015 році цей показник дорівнював 30% вартості реалізованих товарів. Зазначені вище обставини підтверджуються фінансовим звітом ТОВ "ДНЕПР-БЛЕК-ОЙЛ" за 9 місяців 2016 року.

У зв'язку з відсутністю прибутків від господарської діяльності, за рахунок фінансової допомоги, яка була отримана від інших юридичних осіб та підлягає поверненню, була своєчасно виплачена заробітна плата працівникам, сплачені податки, здійснені щомісячні обов'язкові платежі пов'язані з безперервним виробничим циклом, що у сукупності складають приблизно 200 000 грн. на місяць, у тому числі: податок на землю - 9 262,66 грн. на рік, фонд заробітної плати - 159 898,94 грн. на рік, податки (ПДФО, ЄСВ, ВЗ) - 66 813,64 грн, витрати на електропостачання - 290 970,96 грн. на рік.

Як зазначає Відповідач, станом на сьогодні всі фінансові надходження направляються на погашення кредиторської заборгованості, за 10 місяців 2016 року за умови скрутного фінансового становища Позивачу було повернуто заборгованість в сумі 4 242 751,5 грн.

В січні та лютому 2016р., розраховуючи на нормальний режим роботи, ТОВ "ДНЕПР-БЛЕК-ОЙЛ" закупило товар для забезпечення безперебійної роботи протягом року. У зв'язку з недостатністю коштів більшість товару було придбано з розстрочкою платежу під конкретних покупців. Товар у Позивача був придбаний з метою його подальшого продажу у березні 2016 року на ПАТ "Херсонська ТЕЦ" по договору поставки нафтопродуктів №3011-1/272 від 30.11.2015, проте останній відмовився від поставки та не здійснив жодної заявки на поставку, та як наслідок, придбаний товар у ТОВ "Газнафтаоіл" залишився у розпорядженні Відповідача. Протягом року частина товару була продана. У грудні 2016 року ТОВ "ДНЕПР-БЛЕК-ОЙЛ" уклав договір на поставку мазуту фізичної особи-підприємця Соколовський та, за твердженням Відповідача, планує продати залишок товару Позивача протягом січня-вересень 2017 року з розстрочкою платежу 60 календарних днів. За попередніми підрахунками, очікувані фінансові надходження у 2017 році мають дорівнювати до 197 600 грн. щомісяця.

Як зазначає Відповідач, що скрутне фінансове становище позбавляє ТОВ "ДНЕПР-БЛЕК-ОЙЛ" можливості погасити існуючу заборгованість одразу в повному обсязі, проте наведене не виключає можливості виконати рішення суду частинами протягом 12 місяців. У разі арешту рахунків внаслідок примусового виконання рішення суду, діяльність підприємства буде припинена на 7 - 8 місяців та після спливу цього строку відновити діяльність підприємства вже буде неможливо.

Відповідач також звертає увагу суду на той факт, що ТОВ "ДНЕПР-БЛЕК-ОЙЛ" завжди було платоспроможнім та виконувало свої грошові зобов'язання вчасно та в повному обсязі. За весь час діяльності у підприємства склалася своя бізнес - репутація, як сумлінного суб'єкта на ринку товарів, приводів щодо доведення справ до судового розгляду не було. Відповідач намагався за будь-яких умов зменшити розмір заборгованості перед Позивачем та сплатив майже 78 відсотків вартості поставленого товару та продовжує сплачувати борг. Зазначена обставина в сукупності з доказами про кризовий стан Відповідача свідчить, що боржник добросовісний і не веде своєї діяльності за принципом поповнення оборотних засобів за рахунок стягувача.

На підтвердження вищевикладених обставин Відповідач надав копії балансу ТОВ "ДНЕПР-БЛЕК-ОЙЛ" за 2015 рік, фінансових звітів та балансів станом на 31.03.2016, 30.06.2016, 30.09.2016, декларацій з податку на прибуток за 1 квартал, 1 півріччя та 3 квартал 2016 року, договорів поставки нафтопродуктів №2712-1 від 27.12.2016, №3011-1/272 від 30.11.2016, платіжних доручень на підтвердження сплати податку на землю, заробітної плати, податків, витрат на електропостачання, а також банківські довідки станом на 29.12.2016 та 03.01.2017.

Згідно ч. 3 ст. 551 Господарського процесуального кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно з п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-яким конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних осіб та к і юридичних стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розглянувши клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафу та розстрочку виконання рішення, враховуючи його важке фінансове становище, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, беручи до уваги часткове погашення Відповідачем заборгованості та визнання ним позову, господарський суд вважає, що обставини, на які посилається Відповідач заслуговують на увагу та є обґрунтованими, тому суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафу на 50% від призначеної до стягнення суми (259 637,50 грн.), що становить 129 818,75 грн., та вважає за можливе розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців шляхом сплати: до 31.01.2017 - 128 730,74 грн., до 28.02.2017 - 128 730,74 грн., до 31.03.2017 - 128 730, 74 грн., до 30.04.2017 - 128 730,74 грн., до 31.05.2017 - 128 730,74 грн., до 30.06.2017 - 128 730,74 грн., до 31.07.2017 - 128 730,74 грн., до 31.08.2017 - 128 730,74 грн., до 30.09.2017 - 128 730,74 грн., до 31.10.2017 - 128 730,74 грн., до 30.11.2017 - 128 730,75 грн., до 31.12.2017 - 128 730,75 грн.

Суд не погоджується з запереченнями Позивача та зазначає, що пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суду надано право при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішеннях, якими надано відстрочку або розстрочку виконання, - конкретні терміни їх виконання.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ДНЕПР-БЛЕК-ОЙЛ" (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39091636) 100 000,00 грн. основного боргу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДНЕПР-БЛЕК-ОЙЛ" (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39091636) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗНАФТАОІЛ" (01033, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 38490810) 1 250 000,00 грн. основного боргу, 26 028,69 грн. 3% річних, 112 696,03 грн. інфляційних втрат, 129 818,75 грн. штрафу, 26 225,43 грн. судового збору.

Розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців шляхом сплати:

- до 31.01.2017 - 128 730,74 грн.,

- до 28.02.2017 - 128 730,74 грн.,

- до 31.03.2017 - 128 730,74 грн.,

- до 30.04.2017 - 128 730,74 грн.,

- до 31.05.2017 - 128 730,74 грн.,

- до 30.06.2017 - 128 730,74 грн.,

- до 31.07.2017 - 128 730,74 грн.,

- до 31.08.2017 - 128 730,74 грн.,

- до 30.09.2017 - 128 730,74 грн.,

- до 31.10.2017 - 128 730,74 грн.,

- до 30.11.2017 - 128 730,75 грн.,

- до 31.12.2017 - 128 730,75 грн.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.01.2017.

Суддя ОСОБА_3