Рішення

від 17.01.2017 по справі 908/3147/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/147/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017 Справа № 908/3147/16

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)

до Запорізької міської організації Партії регіонів (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 17)

про стягнення 172 грн. 37 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 22/18 від 13.01.2017р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя до Запорізької міської організації Партії регіонів, м. Запоріжжя про стягнення 172 грн. 37 коп. заборгованості по пені за договором оренди № 2990/д від 28.08.2012р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2016р., справу № 908/3147/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 28.11.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3147/16, присвоєно справі номер провадження 27/147/16 та призначено судове засідання на 19.12.2016р.

Ухвалою суду від 19.12.2016р. розгляд справи відкладався на 17.01.2017р., відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.

17.01.2017р. продовжено розгляд справи № 908/3147/16.

17.01.2017р. до початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 17.01.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та надав додаткові документи, витребувані ухвалою суду. Просить суд стягнути з відповідача 172 грн. 37 коп. заборгованості по пені за договором оренди № 2990/д від 28.08.2012р.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 19.12.2016р. та 17.01.2017р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до результатів безкоштовного пошук відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження відповідача у справі є: 69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 17.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 19.12.2016р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи на 17.01.2017р., надіслано на адресу відповідача: 69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 17, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. «Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Запорізької міської організації Партії регіонів, м. Запоріжжя, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено , що 28.08.2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) та Запорізькою міською організацією Партії регіонів (орендар) укладено договір оренди державного майна № 2023, що знаходиться на балансі Головного управління статистики у Запорізькій області з договорами про зміни.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення (приміщення № 101, № 102, № 103, № 104, № 110; частини підсобного приміщення № 105, площею 41,2 кв.м., підсобного приміщення № 111, площею 55,4 кв.м.; частина сходової клітини V, площею 8,6 кв.м.), загального внутрішньою площею 496,8 кв.м., будівлі (Літ. А-11), що розміщені за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна,75, відповідно до плану поверху та експлікації внутрішніх площ до плану будівлі з технічного паспорту будівлі.

Орендоване майно перебуває на балансі Головного управління статистики у

Запорізькій області (балансоутримувач).

Вартість майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку та висновком про

його вартість, що затверджена наказом регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій

області від 24.07.2012р. № 580 і на дату оцінки - 01.06.2012р. становить 1 005 523,0 грн. без

ПДВ.

Майно передається-в оренду з метою розміщення офісу Запорізької міської організації Партії регіонів.

Відповідно до акту приймання-передавання від 28.08.2012р. орендарем прийнято в строкове платне користування державне нерухоме майно, визначене в п.1.1 договору, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна. 75.

Відповідно до п.10.1 договору, цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 28.08.2012р. по 26.08.2015р. включно.

У зв'язку з відмовою орендаря від подальшого продовження терміну дії договору. 31.03.2015р. сторонами за договором було укладено договір про розірвання № 724/2990/д з протоколом розбіжностей.

Орендоване державне майно було повернуто Балансоутримувачу 31.03.2015р., на підставі акту прийому-передачі, який підписаний сторонами без зауважень.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендна плата з урахуванням її індексації є однією із істотних умов договору оренди.

Частиною 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, відповідний обов'язок встановлений і пунктом 5.3 договору.

Згідно із ч. 3 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 3.7 договору (з урахуванням п. 1.7 договору про зміни № 1) орендна плата перераховується орендарем самостійно до державного бюджету України через органи Державного казначейства щомісяця не пізніше 15 числа місяця.

Згідно п. 3.8 договору у випадку несвоєчасного перерахування орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Зобов'язання, виконання яких сторонами почалось до укладання договору про розірвання (в частині сплати пені) орендарем не виконані, тому, з урахуванням днів прострочки платежу по орендній платі, орендарю нарахована пеня за період з 16.02.2015р. по 31.03.2015р. в сумі 179,40 грн. та з урахуванням часткової сплати, розмір пені складає 172 грн. 37 коп.

З метою виконання умов договору та досудового врегулювання спору, позивач неодноразово направляв до Запорізької міської організації Партії регіонів претензії про сплату пені у розмірі 172 грн. 37 коп. за договором (рекомендовані листи від 10.06.2015р. № 17-01-03388, від 24.07.2015р. № 17-01-04493).

Претензії відповідача залишені відповідачем без відповіді та задоволення, суму пені у розмірі 172 грн. 37 коп. відповідач не сплатив.

Отже, орендар порушив умови договору в частині сплати залишку суми пені, своєчасно її не сплатив, у зв'язку з чим порушив взяті на себе зобов'язання за договором.

Крім того, господарський суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідач двічі не з'являвся у судові засідання, та від нього не надходило заяв про застосування строків позовної давності, то у суду відсутні підставі для її застосування.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Запорізької міської організації Партії регіонів, м. Запоріжжя 172 грн. 37 коп. заборгованості по пені за договором оренди № 2990/д від 28.08.2012р.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

На підставі статті 85 ГПК України - 17.01.2017року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя до Запорізької міської організації Партії регіонів, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Запорізької міської організації Партії регіонів (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 17, код ЄДРПОУ 33652596) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 20495280, перерахування грошової суми за наступними реквізитами: одержувач: Державний бюджет Вознесенівського району, 22080200, код ЄДРПОУ 38025409, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 8130І5, р/р 31111093700007, стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 20495280) 172 (сто сімдесят дві) грн. 37 коп. заборгованості по пені, 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 19.01.2017р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.