Рішення

від 16.01.2017 по справі 909/950/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2017 р. Справа № 909/950/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Релакс-2012", вул. М.Бірюзова, 32- А, м. Полтава, 36007

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 100217,12 грн.

за участю:

від позивача: не з"явились,

від відповідача: не з"явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Релакс-2012" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 100217,12 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.16р. порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 22.11.16р. Ухвалою суду від 22.11.16р. відкладено розгляд справи на 20.12.16р., а ухвалою суду від 20.12.16р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 10.01.16р. Ухвалою суду від 10.01.16р. розгляд справи відкладено на 16.01.17 р.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, направив суду додаткові пояснення №8 від 12.01.17р. (вх.№671/17 від 16.01.16) в яких позовні вимоги підтримав та просив задоволити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач надав відповідачу послуги з проживання на території ТОВ "Релакс - 2012" на загальну суму 100217,12 грн., за які відповідач не розрахувався.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, витребуваних доказів суду не подав, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами від 02.11.16р., 22.11.16р., 20.12.16р. та 16.01.17р., які направлялись відповідачу за юридичною адресою. Ухвала суду від 22.11.16 повернута на адресу суду підприємством зв"язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог ч.1 ст.64, ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом даних норм права, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв"язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р.).

Беручи до уваги той факт, що неявка в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не є перешкодою для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.12.15 відповідач звернувся до позивача з проханням щодо бронювання на території позивача будинків відпочинку Шале 1, Шале 3 та готельного номеру 1304 на двох осіб на період з 26.06.16 по 09.07.16 шляхом використання електронної пошти та гарантувала оплату зазначених номерів (підтвердження бронювання та електронна переписка міститься в матеріалах справи - а.с.56-69). З внутрішніми правилами надання готельних послуг відповідач ознайомлена в день прибуття на територію позивача, про що свідчить її підпис на правилах перебування (а.с.27).

Так як відповідач за отримані послуги в сумі 100217,12 грн. не розрахувався та 09.07.16 зник з території позивача, останні звернувся до відділення поліції №1 м.Полтави з заявою про кримінальне правопорушення. В постанові про закриття кримінального провадження від 09.01.17 встановлено, що шляхом обману працівників ТОВ "Релакс-2012 " (позивач по даній справі) без будь-якої попередньої оплати вартості послуг ФОП ОСОБА_1 (відповідач по даній справі) проживала на території Полтавської області Полтавського району за адресою: с.Соснівка, вул.Соснова,1 в будинку відпочинку Шале 1, в період з 26.06.16 по 01.07.16 в готельному номері 1304, в період з 01.07.16 по 03.07.16 та будинку відпочинку Шале 3. в період з 03.07.16 по 09.07.16. Загальна вартість послуг проживання за період з 26.06.16 по 09.07.16 складає 100217,12 грн. З території ТОВ "Релакс-2012 " ФОП ОСОБА_1 без попередження та не сплативши за фактичне проживання зникла 09.07.16, перестала відповідати на телефонні дзвінки та електронну пошту.

Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності із частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором надання послуг. Частиною першою статті 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку сторони не уклали договір, який би передбачав порядок оплати наданих послуг, а тому зобов"язання по оплаті виникло відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України та з метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією від 07.09.16 (а.с.9-10) про оплату заборгованості в сумі 100217,12 грн., однак останній залишив її без відповіді та задоволення .

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 100217,12 грн. заборгованості за надані послуги обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме:1503,26 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610-612, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 175, 193 Господарського кодексу України ст.ст.33, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Релакс-2012" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 100217,12 грн. задоволити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 76018, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Релакс-2012" (вул. М.Бірюзова, 32- А, м. Полтава, 36007, код 38439340) - 100217 (сто тисяч двісті сімнадцять) грн. 12 коп. основного боргу та 1503 (одну тисячу п"ятсот три) грн. 26 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.01.17

Суддя Цюх Г.З.