Рішення

від 18.01.2017 по справі 910/21741/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2017Справа №910/21741/16

За позовомСпільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛ Фарма" простягнення суми заборгованості за поставлений товар 24 197,63 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Суховерко О.В. - представник за довіреністю № 428/17 від 10.01.2017 від відповідача не з'явився

У судовому засіданні 18.01.2016 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛ Фарма" про стягнення суми заборгованості за поставлений товар 24 197,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.09.2015 між сторонами було укладено договір поставки № 71394, на підставі якого позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується підписаними видатковими накладними. За доводами позивача, відповідач в порушення умов договору не здійснив повної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 20 164,69 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором позивачем нараховані відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 032,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 порушено провадження у справі № 910/21741/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 18.01.2017.

У судове засідання, призначене на 18.01.2017, з'явився представник позивача, який надав документи на виконання вимог ухвали суду та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103040802472.

Зважаючи на те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

30 вересня 2015 року між Спільним українсько-естонським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медікус Плюс" (найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄЛ Фарма", надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 71394 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною (п.1.1. договору).

Предметом поставки за договором є лікарські засоби та вироби медичного призначення (п. 1.2.1. договору).

Відповідно до п. 5.5. договору вартість кожної партії товару обчислюється виходячи з кількості одиниць асортименту товару у відповідній партії та вартості кожної одиниці асортименту товару та вказується у видатковій накладній на кожну окрему поставку.

Оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при поданні замовлення на поставку ( п. 6.1. договору).

Згідно п. 6.2. договору при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату товару на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов'язковим.

Пунктом 12.10. договору сторони встановили, що даний договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє протягом 2 (двох) календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного договору. Дострокове розірвання договору не звільняє жодну із сторін від виконання грошових зобов'язань, що виникли під час дії даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 71394 позивачем у червні 2016 року було поставлено відповідачу товар, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору порушив зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 20 164,69 грн. Крім того, враховуючи прострочення відповідачем строків оплати за поставлений товар, позивачем нараховано проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 032,94 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що у відповідності до умов договору позивач поставив відповідачеві товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого товару відповідно до п. 6.2. договору наступив. Таким чином, відповідач в порушення умов договору вчасно та у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим станом на день вирішення спору у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 20 164,69 грн., на спростування вказаних обставин відповідачем не надано суду будь-яких документів, факт наявності заборгованості не спростовано.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки № 71394 від 30.09.2015 та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 20 164,69 грн. підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 032,94 грн. суд зазначає наступне.

За змістом ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України в разі прострочення оплати товару за вимогою продавця покупець зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 536 Цивільного Кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України , - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України ). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048 , 1054 , 1061 ЦК України ). Вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

Суд звертає увагу, що право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом. Проте, вказана стаття не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами відсилаючи кредитора та боржника з метою вирішення цього питання до договору або закону. Крім того, проценти у розумінні зазначених правових норм застосовуються тільки у випадках користування чужими, тобто залученими на певний строк, коштами за відсутності прострочення виконання грошового зобов'язання або при умові про відстрочення чи розстрочення оплати за отриманий товар, виконані роботи чи надані послуги.

Відповідно до статті 536 Цивільного Кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.4. договору сторони передбачили, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцять відсотків від простроченої суми оплати.

Суд, перевіривши розрахунок двадцяти відсотків, як плати за користування чужими грошовими коштами, визнає його арифметично вірним та обґрунтованим.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договорами поставки.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 164,69 грн. - основного боргу за договором та 4 032,94 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛ Фарма" (02088, м. Київ, вул. Леніна, буд. 29, кв. 37; ідентифікаційний код 38806286) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а; ідентифікаційний код 21642228) основну суму заборгованості у розмірі 20 164 (двадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 69 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 032 (чотири тисячі тридцять дві) грн. 94 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.01.2017

Суддя Пукшин Л.Г.