Рішення

від 12.01.2017 по справі 914/2780/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2017р. Справа№ 914/2780/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М.

при секретарі Кияк І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства Юнекс Банк , м.Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Старпласт , м.Львів

до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства Лакталіс Миколаїв , м.Миколаїв Миколаївської області

про стягнення солідарно 7 299 192,42 грн. заборгованості за договором факторингу

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 - представник (довіреності від 11.07.16р.);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством Юнекс Банк заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Старпласт та Приватного акціонерного товариства Лакталіс Миколаїв , м.Миколаїв Миколаївської області про стягнення солідарно 7 299 192,42 грн. заборгованості за договором факторингу, з них 6 340 781,53 грн. заборгованість за договором поставки №20/1 від 20.03.2014 р., 14 312,28 грн. - комісія за адміністрування дебіторської заборгованості за додатковий строк, 944 098,61 грн. - комісія за надання авансу за додатковий строк.

Ухвалою суду від 03.11.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 17.11.2016 року.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 26.12.2016 року задоволено клопотання позивача про продовження строку вирішення спору в порядку ст.69 ГПК України (вх. № 6114/16), строк вирішення спору продовжено на пятнадцять днів до 15.01.2017 р..

Позивач участь повноважного представника в судове засідання 12.01.2017 року забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові та усних поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Відповідач-1 участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Поштові конверти, надіслані на юридичну адресу відповідача-1 повернуті підприємством зв'язку без вручення адресату із зазначенням причини повернення - за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду

України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування

Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , в

разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за

належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання

суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному

реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто

підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття)

адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового

відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце

розгляду справи судом.

Відповідач-2 участь повноважного представника в судове засідання 12.01.2017 р. не забезпечив, проте через відділ автоматизованого розподілу та обробки інформації подав клопотання (вх.№ 806/17 від 11.01.2017 р.) про розгляд справи без участі представника ПрАТ Лакталіс-Миколаїв на підставі поданих заперечень по суті позову та наданих документів. Відповідач 2 у відзиві (вх.№48105/16), скерованому на адресу суду 30.11.2016р., щодо заявлених позовних вимог заперечив повністю, зазначив що ПрАТ Лакталіс-Миколаїв зобов'язання за договором поставки № 20/1 від 20.03.2014 р. виконано в повному обсязі та в установлений договором термін, заборгованість відповідача-2 перед відповідачем-1 за вказаним договором відсутня та просить суд в задоволенні позову саме до ПрАТ Лакталіс-Миколаїв" відмовити.

Приймаючи до уваги те, що відповідач 1, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 , був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача-1 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, у зв'язку з чим справа розглядається, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України , - за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 2, суд встановив:

20 травня 2014 року між позивачем - Публічним акціонерним товариством Юнекс Банк" (фактор) та відповідачем-1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Старпласт" (підприємство) укладено договір №01.01.0514.ЮО_Ф про факторингове обслуговування.

Відповідно до визначеного п. 2.1. договору №01.01.0514.ЮО_Ф від 20.05.2014 року про факторингове обслуговування ТзОВ "Старпласт" (підприємство) зобов'язалось відступити позивачеві (факторові) відповідно до умов даного договору факторингу право вимоги від дебіторів підприємства, зазначених у переліку дебіторів, коштів (включаючи усі види неустойок), право на одержання яких належить підприємству на підставі документів, що підтверджують таке право вимоги відповідно до Контракту, а позивач (фактор) зобов'язався придбати зазначені права вимоги коштів від дебіторів підприємства і передати за плату кошти, у розмірі вартості відступленого підприємством факторові права вимоги коштів від дебіторів підприємства у порядку й у випадках, передбачених даним договором про факторингове обслуговування.

Відповідно до п.10.2. вищевказаного договору №01.01.0514.ЮО_Ф від 20.05.2014 року про факторингове обслуговування позивач та відповідач 1 уклали до нього Додаткову угоду №1 від 07.07.2014 р. якою п.5.3.11 договору про факторингове обслуговування викладено у наступній редакції: В день здійснення дебітором повних розрахунків з фактором по кожній конкретній угоді до закінчення додаткового строку, фактор сплачує на користь підприємства суму, що дорівнює різниці між повною сумою та авансом, за винятком усіх сум, що фактор вправі утримувати у випадках і в порядку, передбаченому даним договором. та доповнено розділ 5.3 Порядок розрахунків пунктом 5.3.12. У разі наявності простроченої заборгованості дебітора, що перевищує додатковий строк за конкретною угодою, та у випадку невиконання або неналежного виконання підприємством умов п.7.2.1.2 даного договору, фактор має право направляти суми, що зазначені у п.5.3.11 за іншими угодами, на погашення такої заборгованості. ; Додаткову угоду №2 від 01.12.2014 р., якою договір №01.01.0514.ЮО_Ф від 20.05.2014 року про факторингове обслуговування викладено у новій редакції; Додаткову угоду №3 від 04.03.2015 р. якою внесено зміни у п.2 розділу Факторинг із застосуванням поручительства (тип операції 1) Додатку №1 договору.; Додаткову угоду №4 від 31.03.2016 р. якою сторонами встановлено додаткові строки, протягом яких фактор не має права пред'являти підприємству вимоги, передбачені розділом 7.2 даного договору за угодами, що були відступлені фактору. Додатковий строк оплати за останнім відступленим правом вимоги настав 31.07.2016 р.

Крім того між сторонами договору про факторингове обслуговування укладено ряд додаткових угод, а саме: Додаткову угоду №2/1 від 03.06.2014 р., №2/2 від 02.09.2014 р., №2/3 від 02.12.2014 р., якими підприємство надало фактору для придбання ним права вимоги грошових коштів за всіма контрактами, що укладені між підприємством і дебіторами, відповідно до переліку та встановлено ліміт авансування 11000000,00 грн. (одинадцять мільйонів гривень); Додаткову угоду №2/4 від 04.03.2015 р., якою встановлено ліміт авансування 8000000.00 грн. (вісім мільйонів гривень); Додаткову угоду №2/5 від 23.03.2015 р., якою встановлено ліміт авансування 9000000.00 грн. (дев'ять мільйонів гривень); Додаткову угоду №2/6 від 12.06.2015 р., №2/7 від 04.08.2015 р., № 2/8 від 22.10.2015 р., №2/9 від 22.01.2016 р., якими встановлено ліміт авансування 10000000.00 грн. (десять мільйонів гривень); Додаткову угоду №2/10 від 30.03.2016 р. якою встановлено ліміт авансування 7500000.00 грн. (сім мільйонів п'ятсот тисяч гривень). Наведеними угодами визначено перелік дебіторів і ліміт на кожного з них.

На виконання умов п.2.1, 3.1.4, 5.3.1. договору №01.01.0514.ЮО_Ф від 20.05.2014р. про факторингове обслуговування, з врахуванням умов зазначених вище додаткових угод, позивачем, на рахунок №26008020954001 відповідача 1 було перераховано грошові кошти у розмірі вартості відступленого підприємством факторові права вимоги коштів від дебіторів підприємства - аванс, - в загальному розмірі 6 340 781,53 грн. (шість мільйонів триста сорок тисяч сімсот вісімдесят одна гривня 53 коп.). Аванс (перерахування грошових коштів) підтверджується випискою з рахунку №26008020954001 за період з 20.05.2014 р. по 27.10.2016 р. про рух коштів.

Відповідачем 1 прийняло на себе зобов'язання згідно п.5.3.2. договору №01.01.0514.ЮО_Ф від 20.05.2014р. про факторингове обслуговування сплатити за надані грошові кошти на користь позивача плату (комісії від суми наданого авансу) у визначеному договором розмірі (додаток № 1 Тарифи).

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до п. 5.2.3. договору №01.01.0514.ЮО_Ф від 20.05.2014 р. про факторингове обслуговування відповідач-1 письмово повідомив дебітора (відповідача-2) Інформаційним повідомленням про зміну платіжних реквізитів про нові платіжні реквізити відповідача-1, за якими в подальшому необхідно проводити розрахунки, та про набуття позивачем права вимоги до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Старпласт" оплати з 28.11.2014 р. грошових коштів за поставлений від відповідача-1 товар за контрактом (договору поставки № 20/1 від 20.03.2014 р.) на рахунок № 29094020954001 в ПАТ Юнекс Банк" (код 20023569) на 80 календарний день після відвантаження товару зі складу постачальника.

На виконання п.3.2.6. договору №01.01.0514.ЮО_Ф від 20.05.2014 р. про факторингове обслуговування відповідач-1 надав позивачеві оригінали зазначених Інформаційних повідомлень. На підтвердження їх отримання від відповідача-1 та надання відповідачем-2 письмової згоди на зміну реквізитів оплати контракту (договору поставки №20/1) з відповідачем-1 вказані документи підписано Генеральним директором ОСОБА_2, підпис скріплено печаткою ПрАТ Лакталіс-Миколаїв".

Позивачем наголошено, що згідно з п. 5.2. договору №01.01.0514.ЮО_Ф від 20.05.2014 р. про факторингове обслуговування після отримання вказаного повідомлення підписано реєстри переданих документів у відповідності до умов договору, у зв'язку із чим, позивач набув право вимоги від відповідача-2 Приватного акціонерного товариства Лакталіс-Миколаїв" (дебітора) оплати поставленого йому підприємством (відповідачем -1) товару за договором поставки: №20/1 від 20.03.2014 р. укладеними між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому вказує, що відповідно до банківських виписок про рух коштів на рахунку № 29094020954001, відповідачем-2 (дебітором) не перераховано грошові кошти за договором поставки №20/1 від 20.03.2014 р. на зазначений в договорі №01.01.0514.ЮО_Ф від 20.05.2014 р. про факторингове обслуговування та інформаційному повідомленні про зміну платіжних реквізитів.

На підставі наведеного позивач вважає, що в наслідок порушення відповідачем-2 умов договору поставки №20/1 від 20.03.2014 р. в частині строків проведення розрахунків з відповідачем-1 за прийнятими сторонами договору поставки реквізитами для сплати грошових коштів, у відповідача-2 як дебітора ПАТ Юнекс Банк" за договором №01.01.0514.ЮО_Ф від 20.05.2014 р. про факторингове обслуговування виникла заборгованість перед банком.

Пунктом 7.2.1.1. договору №01.01.0514.ЮО_Ф від 20.05.2014 р. про факторингове обслуговування сторонами визначено, що з підписанням цього договору відповідач 1 (підприємство) виступає поручителем перед позивачем (фактором) за виконання дебіторами підприємства зобов'язань по оплаті за Угодами коштів, право вимоги яких відступлено підприємством факторові відповідно до умов цього договору. Підприємство (перший відповідач) несе солідарну відповідальність перед фактором за виконання дебітором зобов'язань, передбачених контрактом і кожною конкретною Угодою.

Згідно з п.5.3.4. договору №01.01.0514.ЮО_Ф від 20.05.2014 р. про факторингове обслуговування при проведенні фактором операції факторингу із застосуванням поручительства у випадку невиконання або неналежного виконання дебітором своїх зобов'язань по угоді фактором надається підприємству додатковий строк, протягом якого фактор не має права пред'являти до підприємства вимоги, передбачені в п. 7.2. даного договору.

Згідно з п. 7.2.1.2. договору №01.01.0514.ЮО_Ф від 20.05.2014 р. про факторингове обслуговування, у випадку невиконання або неналежного виконання дебітором зобов'язань по оплаті коштів по угоді, право вимоги по якій відступлено підприємством факторові, підприємство як солідарний боржник (поручитель дебітора) зобов'язується протягом 2-х днів із дня закінчення додаткового строку оплатити факторові прострочену заборгованість дебітора в повному обсязі і відшкодувати факторові всі збитки, понесені ним в зв'язку з невиконанням дебітором своїх зобов'язань.

Позивачем наголошено, що в порушення умов п.п.7.2.1.2 договору №01.01.0514.ЮО_Ф від 20.05.2014 р. про факторингове обслуговування, строки оплати відповідачами порушені.

У зв'язку з наведеним, позивачем, 07.07.2016 р. та 05.10.2016 р. було направлено на адресу відповідача-1 лист за вих. №03-2144 та відповідача-2 лист за вих. №03-2957 про наявну суму заборгованості, яка утворилась станом на 07.07.2016 р. з вимогою перерахувати грошові кошти на рахунок позивача, які залишені без відповіді та задоволення.

Також, позивачем було направлено на адресу відповідача-1, в порядку досудового врегулювання спору претензію №06-3248 від 11.11.2016 р. про сплату на користь позивача заборгованості за договором №01.01.0514.ЮО_Ф від 20.05.2014 р. про факторингове обслуговування, яка виникла внаслідок невиконання ПрАТ Лакталіс-Миколаїв" зобов'язання щодо перерахування грошових коштів на визначені постачальником (відповідачем-1) реквізити, відповідно до договору поставки: № 20/1 від 20.03.2014 р.

Також, претензію від 11.11.2016 р. за №06-3249 про сплату на користь позивача заборгованості за договором №01.01.0514.ЮО_Ф від 20.05.2014 р. про факторингове обслуговування, що виникла внаслідок невиконання відповідачем-2 зобов'язання щодо перерахування грошових коштів на визначені постачальником (відповідачем-1) реквізити за договором поставки: № 20/1 від 20.03.2014 р. було направлено на адресу відповідача-2.

Зазначені вимоги залишено з боку відповідачів без виконання, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За розрахунками позивача, заборгованість відповідачів станом на день звернення до суду становить 7 299 192,42 грн., що складається з 6 340 781,53 грн. заборгованість за договором поставки №20/1 від 20.03.2014 р., 14 312,28 грн. - комісія за адміністрування дебіторської заборгованості за додатковий строк, 944 098,61 грн. - комісія за надання авансу за додатковий строк.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 01.12.2016 року інформував суд, що після 09 жовтня 2015 року, постачання між сторонами не відбувались, сторони припинили співробітництво повністю, розрахувавшись один перед одним відносно поставок товарів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступних мотивів:

В силу вимог ст. ст. 11 , 626 ЦК України , ст. 174 ГК України договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст. 526 ЦК України , ст. 193 ГК України ), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України , п. 7 ст. 193 ГК України ).

Судом встановлено, що правовідносини між позивачем та відповідачем-1 виникли на підставі укладеного договору про факторингове обслуговування № 01.01.0514.ЮО_Ф від 20.05.2014 р.

Відповідно до ст.1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ст.1081 Цивільного кодексу України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України , норми якої кореспондуються зі ст.173 Господарського кодексу України , передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Згідно з ч. 1 ст. 1084 ЦК України , якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Щодо позовних вимог до відповідача-2 Приватного акціонерного товариства Лакталіс-Миколаїв" суд дійшов висновку про їх безпідставність з наступних підстав.

20 травня 2014 року між відповідачем-2 (покупець) та відповідачем-1 (постачальник) був укладений договір поставки №20/1, відповідно до умов якого ТОВ СТАРПЛАСТ зобов'язалось поставляти пакувальні матеріали (далі товар ), а ПрАТ Лакталіс-Миколаїв , зобов'язалось в свою чергу, приймати товар та здійснювати оплату за поставлений товар у відповідності з договором на 80 (восьмидесятий) календарний день після відвантаження товару зі складу постачальника, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в рахунку-фактурі, за умови підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної , надання вірно оформлених оригіналів рахунку, податкової і видаткової накладної на товар.

На виконання умов вказаного договору відповідач-1 здійснював поставку товару, що вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних.

09 січня 2015 року на адресу відповідача-2 надійшло інформаційне повідомлення від відповідача 1 про зміну платіжних реквізитів у зв'язку з укладенням останнім договору про факторингове обслуговування з банком, згідно з яким сплата коштів за поставлений товар має здійснюватися ПрАТ ЛАКТАПІС-МИКОЛАЇВ на рахунок № 29094020954001 в ПАТ ЮНЕКС БАНК (код 20023569) протягом 80 ( вісімдесяти ) кале-дарних днів з моменту поставки товару.

З 13 січня 2015 року оплата за поставлений ТОВ СТАРПЛАСТ товар відповідачем-2 здійснювалася у відповідності до отриманого інформаційного повідомлення про зміну платіжних реквізитів - на рахунок №29094020954001 в ПАТ Юнекс Банк (код 20023569) (виписка з рахунку долучена до матеріалів справи).

Остання поставка товару ТОВ СТАРПЛАСТ відбулася 09.10.2015 року, згідно накладної № 453 від 08.10.2015 року на суму 101 215, 86 грн. (рахунок № 412 від 08.10.2015 року); оплата за поставлений товар ТОВ СТАРПЛАСТ здійснена 28.01.2016р., кінцевий розрахунок з ТОВ СТАРПЛАСТ здійснений відповідачем-2 16.02.2016 року (виписка з рахунку долучена до матеріалів справи).

Після 09.10.2015 року і до закінчення терміну дії договору поставки №20/1 від 20.03.2014 року (31.12.2015 року) ТОВ СТАРПЛАСТ поставка товару не здійснювалась, новий договір між відповідачами не укладався, пролонгація діючого - не відбувалася, тобто співпраця ПрАТ Лакталіс-Миколаїв з ТОВ СТАРПЛАСТ була завершена .

Зі змісту видаткових накладних, копії яких додані до позовної заяви, вбачається, що на них відсутні підписи уповноваженої особи відповідача 2 про прийняття товару, що є відповідно ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні обов'язковим реквізитом для первинних документів.

Крім того, згідно абзацу 3 пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88) Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи, тощо.

Однак, відповідач-2 нікого не уповноважував на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ СТАРПЛАСТ , надані позивачем накладні не містять інформації про дату, № та ПІБ особи на ім'я якої видана довіреність, довіреності на отримання товару також відсутні.

Крім того, надані відповідачем-1 податкові накладні на суму 6340781,53 гривень в порушення вимог ст.201 Податкового кодексу України не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені Кодексом терміни, що підтверджується довідкою Спеціалізованої держвної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одеса МГУ ДФС).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-2 здійснено усі належні платежі на користь відповідача-1 за здійснену останнім поставку пакувальних матеріалів за договором поставки: №20/1від 20.03.2014 р., що підтверджується відповідною банківською випискою. Отже, заборгованість між відповідачем-1 та відповідачем-2 за договором поставки відсутня.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог до Приватного акціонерного товариства Лакталіс-Миколаїв , у зв'язку із чим відмовляє в їх задоволенні.

Заявлена до стягнення: заборгованість відповідача 1 перед позивачем за договором про факторингове обслуговування № 01.01.0514.ЮО_Ф від 20.05.2014 р., укладеного між позивачем та відповідачем-1 в сумі 6 340 781,53 грн. заборгованості за договором, 14 312,28 грн. - комісія за адміністрування дебіторської заборгованості за додатковий строк, 944 098,61 грн. - комісія за надання авансу за додатковий строк підтверджуються доказами у справі, відповідають дійсним обставинам справи та не спростовані відповідачем-1 в установленому законом порядку, оскільки докази, які б підтверджували виконання останнім зобов'язань щодо оплати грошової вимоги позивача в добровільному порядку на момент винесення рішення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому кожна суттєва для справи обставина повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України ).

При цьому за умовами ст.34 ГПК України , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України ).

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України , суд дійшов висновку , що заявлені позовні вимоги підлягають до частково задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України , відповідно до якої судові витрати за майновий характер спору покладаються на відповідача-1.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1 , 4 , 12 , 22 , 33 , 43 , 44 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРПЛАСТ" (79026, м.Львів, вул. Стрийська, 45; ідентифікаційний код 39020134) на користь Публічного акціонерного товариства "Юнекс Банк" (04070, м. Київ, вул.Почайнинська, 38; ідентифікаційний код 20023569) 6 340 781,53 грн. заборгованості; 14 312,28 грн. - комісії за адміністрування дебіторської заборгованості за додатковий строк, 944 098,61 грн. - комісії за надання авансу за додатковий строк та 109 487,88 грн. судового збору.

Наказ видати, відповідно до ст. 116 ГПК України .

3. В задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства Лакталіс-Миколаїв - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України , може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України .

В судовому засіданні 12.01.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 19.01.2017 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.