Рішення

від 17.01.2017 по справі 922/4337/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2017 р.Справа № 922/4337/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Анда", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків про стягнення 94021,12 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Харківміськгаз" (далі - відповідач) звернулось ТОВ "Фірма Анда" (далі - позивач). У позові останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь 94021,12 грн. переплати, що була здійснена позивачем за договором № 2013/ТП-ПР-20832 на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладеного між сторонами 07.11.2013. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 19.12.2016 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.01.2017 об 10:00.

Присутній у судовому засіданні 17.01.2017 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 17.01.2017 представник відповідача позов визнав у повному обсязі. Пояснив суду, що дійсно, з травня 2014 року, постачання газу за договором № 2013/ТП-ПР-20832 від 07.11.2013 позивачеві було припинено, а відповідач на даний час не має ліцензії на постачання газу.

З'ясувавши всі фактичні обставини, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

07.11.2013 між сторонами був укладений договір № 2013/ТП-ПР-20832 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - договір). У відповідності з умовами договору, ПАТ «Харківміськгаз» здійснює постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.4.6. договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2 до договору.

Згідно з п. 4.6.1 договору, авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за п'ять календарних днів до початку місяця поставки газу.

08.11.2013 позивачем згідно платіжного доручення № 493 було перераховано відповідачу 139574,88 гривень авансового платежу за газ.

Відповідно до п.4.6.5. договору, у разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

У відповідності до актів наданих послуг за період грудень 2013 - квітень 2014 року відповідачем був поставлений природній газ у наступній кількості:

- згідно акту від 30 листопада 2013 року на суму 1637,68 грн.,

- згідно акту від 31 грудня 2013 року на суму 9384,08 грн.,

- згідно акту від 31 січня 2014 року на суму 11 824,93 грн.,

- згідно акту від 28 лютого 2014 року на суму 10251,37 грн.,

- згідно акту від 31 березня 2014 року на суму 8 800,14 грн.,

- згідно акту від 30 квітня 2014 року на суму 3555,56 грн., а усього на загальну суму 45 553,76 грн.

Як зазначалося вище, з травня 2014 року відповідач припинив постачання природного газу позивачу, не використаний авансовий платіж, сплачений позивачем відповідачу, склав 94021,12 гривень.

Листом від 17.10.2016 позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення суми переплати в строк до 26.10.2016, проте він був відповідачем проігнорований, сума передплати не повернута.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, враховуючи викладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо повернення попередньої оплати невиконаного зобов'язання у сумі 94021,12 грн., а позовні вимоги обґрунтованими, визнаними відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 525, 526, 530, 693, 712 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 179 ГК України; ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Анда" (61037, м. Харків, пр. Московський, 138-А, код ЄДРПОУ 36817212) - 94021,12 грн. переплати та 1410,33 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 17.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_3