Рішення

від 18.01.2017 по справі 924/1212/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2017 р.Справа № 924/1212/16

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Шпак В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» , м. Київ

до Дочірнього підприємства „ЖЕК» №1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Комунпостачсервіс» м. Хмельницький

про стягнення 42 731,13 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №14-81 від 25.04.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 27.12.2016 р.

Суть спору:

Позивач - Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» , м. Київ звернувся із позовом до відповідача - Дочірнього підприємства „ЖЕК» №1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Комунпостачсервіс» м. Хмельницький про стягнення 42 731,13 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на неналежне виконання зобов'язань відповідачем по договору №13/3009-ТЕ- 34 купівлі -продажу природного газу, внаслідок чого ним нараховано до стягнення 2425,79 грн., 3% річних за період з 12.08.14 року по 10.12.2015 року та 40305,34 грн., інфляційних втрат, що не заявлялись до стягнення по рішенню господарського суду Хмельницької області по справі 924/476/15.

Позивач в засіданнях суду позов підтримав та наполягав на його задоволенні.

Відповідач в судових засіданнях та у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивачем здійснено нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат є необґрунтованим, з посиланням на постанову Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. та лист Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р., а тому у їх стягненні необхідно відмовити у повному об'ємі.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо відзив на позовну заяву витребувані господарським судом документи не подано, справу можу бути розглянуто за наявними в матеріалами.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено.

28.12.2012р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та ДП "ЖБК №1" ТОВ "Комунпостачсервіс" (Покупець) був укладений договір № 13/3009- ТЕ-34 на купівлю - продаж природного газу.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Згідно з п.1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними спілками і їх релігійними осередками.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 156,0 тис. куб. м. (сто п'ятдесят шість тисяч куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень - 20,0, лютий - 30,0 березень - 20,0, квітень - 10,0, травень -5,0, червень 5,0, липень - 5,0, серпень -5,0, вересень - 8,0, жовтень - 12,0, листопад - 16,0, грудень -20,0 .

Зі змісту п. 3.1. Договору вбачається, що право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується Продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки (п.3.1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п. 3.4. Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору, кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів газу покупця з урахуванням вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 р. №288 "Про затвердження методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям".

Пункт 5.1. Договору зазначає, що ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюється НКРЕ.

Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.6.3. Договору в платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

У відповідності до п. 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Пунктом 11.1. Договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.13р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору Продавець у січні - травні 2013р. та жовтні - грудні 2013р. передав, а Покупець отримав природний газ в обсязі 110,547 тис. куб. м. на загальну суму 144728,15грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.13р. (23,950 тис.куб.м. на суму 31355,34 грн.), від 28.02.13р. (20,750 тис.куб.м. на суму 27165,90 грн.), від 31.03.13р. (17,800 тис.куб.м. на суму 23303,76 грн.), від 30.04.13р. (10,200 тис.куб.м. на суму 13353,84 грн.), від 31.05.13р. (2,034 тис.куб.м. на суму 2662,91 грн.), від 31.10.13р. (8,819тис.куб.м. на суму 11545,84 грн.), від 30.11.13р. (9,494 тис.куб.м. на суму 12429,56 грн.), від 31.12.13р. (17,500 тис.куб.м. на суму 22911,00 грн.)

Відповідач розрахувався з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" лише частково на суму 84000,00 грн., що підтверджується сальдо з 01.01.2013р. по 31.07.2014р. та реєстром прийнятих платежів від підприємства "Комунпостачсервіс ТОВ ДП ЖЕК". Зокрема, 10.01.13р. сплачено 5000,00 грн.; 24.01.13р. - 5000,00 грн.; 11.02.13р. - 10000,00 грн..; 13.03.13р. - 10000,00 грн.; 22.04.13р. - 10000,00 грн.; 02.10.13р. - 10000,00 грн.; 07.10.13р. - 10000,00 грн.; 20.11.13р. - 10000,00 грн.; 11.12.13р. - 5000,00 грн.; 21.01.14р. - 9000,00 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.04.2015 року по справі 924/476/15 позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Дочірнього підприємства "ЖЕК" №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс" м. Хмельницький про стягнення 78187,00 грн., з них 60728,15грн. - основна сума боргу, 7899,80 грн. - пеня, 7271,26 грн. - борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 2287,79 грн. - 3% річних задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс" (м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 4, код 30318410) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 60728,15 грн. (шістдесят тисяч сімсот двадцять вісім гривень 15 коп.) основного боргу, 3945,53грн. (три тисячі дев'ятсот сорок п'ять гривень 53 коп.) пені, 2282,56 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят дві гривні 56 коп.) 3% річних, 7271,26 грн. (сім тисяч двісті сімдесят одна гривня 26 коп.) інфляційних втрат, 1826,63 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять шість гривень 63 коп.) судового збору. В решті позову щодо стягнення 3954,27 грн. пені та 5,23 грн. 3% річних відмовлено.

Позивач звернувся до суду із позовом стягнення 2425,79 грн. - 3% річних за період з 12.08.14 року по 10.12.2015 року та 40305,34 грн., інфляційних втрат, що не заявлялись до стягнення по рішенню господарського суду Хмельницької області по справі 924/476/15.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.04.2015 року по справі 924/476/15 позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Дочірнього підприємства "ЖЕК" №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс" м. Хмельницький про стягнення 78187,00 грн., з них 60728,15грн. - основна сума боргу, 7899,80 грн. - пеня, 7271,26 грн. - борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 2287,79 грн. - 3% річних задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс" (м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 4, код 30318410) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 60728,15 грн. (шістдесят тисяч сімсот двадцять вісім гривень 15 коп.) основного боргу, 3945,53грн. (три тисячі дев'ятсот сорок п'ять гривень 53 коп.) пені, 2282,56 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят дві гривні 56 коп.) 3% річних, 7271,26 грн. (сім тисяч двісті сімдесят одна гривня 26 коп.) інфляційних втрат, 1826,63 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять шість гривень 63 коп.) судового збору. В решті позову щодо стягнення 3954,27 грн. пені та 5,23 грн. 3% річних відмовлено.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.2.6 Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Позивач звернувся до суду із позовом стягнення 2425,79 грн. - 3% річних за період з 12.08.14 року по 10.12.2015 року та 40305,34 грн., інфляційних втрат, що не заявлялись до стягнення по рішенню господарського суду Хмельницької області по справі 924/476/15.

Відповідно до п.7.1 Постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Судом береться до уваги, що позивачем при нарахуванні інфляційних втрат помилково здійснюється нарахування суми інфляції на суму боргу з врахуванням інфляції , тобто інфляцію на інфляцію, що відображається у розрахунку інфляційних втрат доданого до позовної заяви де позивачем зазначено:

за зобов'язаннями квітня 2013 року на суму боргу + індекс інфляції за період з 07.2014 по 11.2015 року в розмірі 12535,73 грн., замість розрахунку відносно суми основного боргу (вартості спожитого об'єму природного газу в розмірі 13353,84 грн. за мінусом 2175,00 грн. встановленим згідно рішення суду №924/476/15) 11258,53 грн.;

за зобов'язаннями травня 2013 року на суму боргу + індекс інфляції за період з 07.2014 по 11.2015 року в розмірі 2979,71 грн., замість розрахунку відносно суми основного боргу (встановленим згідно рішення суду №924/476/15) 2662,91 грн.;

за зобов'язаннями жовтня 2013 року на суму боргу + індекс інфляції за період з 07.2014 по 11.2015 року в розмірі 12971,64 грн., замість розрахунку відносно суми основного боргу (встановленим згідно рішення суду №924/476/15) 11545,84 грн.;

за зобов'язаннями листопада 2013 року на суму боргу + індекс інфляції за період з 07.2014 по 11.2015 року в розмірі 13936,62 грн., замість розрахунку відносно суми основного боргу (встановленим згідно рішення суду №924/476/15) 12429,56 грн.;

за зобов'язаннями грудня 2013 року на суму боргу + індекс інфляції за період з 07.2014 по 11.2015 року в розмірі 25561,11грн., замість розрахунку відносно суми основного боргу (встановленим згідно рішення суду №924/476/15) 22911,00грн.;

Відповідно до п. 3.1. Постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

В пункті 3.2. постанови зазначено, що Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Суд перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат за період з 07.2014 по 11.2015 року, прийшов до висновку, що правомірними є нарахування в розмірі 36050,41 грн. (за зобов'язаннями квітня 2013 року - 6674,71 грн., за зобов'язаннями травня 2013року 1578,73 грн., за зобов'язаннями жовтня 2013 року - 6845,04 грн., за зобов'язаннями листопада 2013 року - 7368,96 грн., за зобов'язаннями грудня 2013 року - 13582,97 грн.)

В частині стягнення 4254,93 грн. інфляційних втрат належить відмовити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 2425,79 грн. Нарахування 3% річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за період 12.08.2014 року по 11.08.2014 року.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано до стягнення суму 2425,79 грн., за зазначений період

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» , м.Київ до Дочірнього підприємства „ЖЕК2 №1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Комунпостачсервіс» м.Хмельницький про стягнення 42 731,13 грн. задоволити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства „ЖЕК» №1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Комунпостачсервіс» (м.Хмельницький, вул.Проскурівська, буд. 4, код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код 20077720) - 36050,41 грн. (тридцять шість тисяч п'ятдесят гривень, сорок одна копійка) інфляційних втрат, 2425,79 грн. (дві тисячі чотириста двадцять п'ять гривень сімдесят дев`ять копійок) 3% річних та судовий збір у розмірі 1240,79 грн. (одна тисяча двісті сорок гривень сімдесят дев`ять копійок).

Видати наказ.

В стягненні 4 254,93грн. інфляційних відмовити.

Повний текст рішення складено 20 січня 2017 року.

Суддя Шпак В.О.