Рішення

від 18.01.2017 по справі 922/3952/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2017 р.Справа № 922/3952/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків до Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу, смт. Кочеток про стягнення 93732,52 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року до господарського суду Харківської області з позовом до Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу (далі - відповідач) звернулось ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" (далі - позивач). У позові останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь 93732,52 грн., з яких: 4935,06 грн. 3% річних за період з 15.02.2016 по 15.09.2016; 22306,47 грн. інфляційних втрат за період з березня 2016 року по травень 2016 року; 66490,99 грн. пені за період з 15.02.2016 по 15.09.2016. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору купівлі-продажу теплової енергії №2410/Т16 від 15.03.2016 в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду від 21.11.2016 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 06.12.2016 об 11:40.

Ухвалою суду від 06.12.2016 розгляд справи був відкладений до 20.12.2016 до 10:15.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.12.2016 до 11.01.2017 до 11:30 та з 11.01.2017 до 18.01.2017 до 11:15.

13.01.2017 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази по справі, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію відповідача, довідку ДСС відносно відповідача, витяг з ДРЮОтаФОП щодо відповідача, статут відповідача, плани використання бюджетних коштів, акт звірки від 01.10.2015 між сторонами. Надане клопотання та додані до нього документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

13.01.2017 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство освіти і науки України, оголосити перерву у судовому засіданні та продовжити розгляд справи за її участі.

Присутній у судовому засіданні 18.01.2017 представник позивача проти клопотання заперечував та вказував на його безпідставність та необґрунтованість.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.01.2017 підтримав клопотання та просив суд залучити до участі у справі третю особу.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, відхиляє подане клопотання як необґрунтоване, оскільки відповідачем суду не доведено яким чином рішення зі справи, що розглядається, може вплинути на права та обов'язки Міністерства освіти і науки України.

Як роз'яснено у п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

У судовому засіданні 18.01.2017 представник відповідача надав суду клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи доповідну записку головного бухгалтера на ім'я в. о. директору коледжу від 17.01.2017. Надане клопотання та додані до нього документи досліджене судом та долучене до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутні у судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували та просили суд відмовити в його задоволенні.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» (далі - Теплопостачальна організація) та Чугуєво-Бабчанським лісним коледжем (далі - Споживач) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 2410/Т16 від 15.03.2016 (далі - договір).

За вказаним договором (п. 1.1), Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

На виконання умов договору позивач поставив теплову енергію в приміщення споживача у повному обсязі та виконав свої обов'язки за договором, що підтверджується підписаними відповідачем актами виконаних робіт, а саме:

- надання послуг з теплопостачання за січень 2016 на суму 532889,59 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 43 від 31.01.2016 на суму 470023,05 грн. та № 44 від 31.01.2016 на суму 62866,54 грн.;

- надання послуг з теплопостачання за лютий 2016 на суму 340865,78 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 258 від 29.02.2016 на суму 52604,72 грн. та № 257 від 29.02.2016 на суму 288261,06 грн.;

- надання послуг з теплопостачання за березень 2016 на суму 305967,54 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 393 від 31.03.2016 на суму 263411,70 грн. та № 394 від 31.03.2016 на суму 42555,84 грн.;

- надання послуг з теплопостачання за квітень 2016 на суму 46886,73 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 560 від 18.04.2016 на суму 14188,83 грн. та № 559 від 18.04.2015 на суму 32697,90 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 4.4 договору, споживач за три дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує Теплопостачальній організації вартість зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 4.5 договору, остаточний рахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 18 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, плата за житлово-комунальні послуги вноситься не пізніше 20 числа місця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Разом з тим, оплата наданих послуг відповідачем здійснювалась частково і несвоєчасно. За період з січня 2016 по квітень 2016 відповідачу було нараховано 1226609,64 грн. за надані послуги з теплопостачання, ця заборгованість сплачувалась із значними затримками і була остаточно сплачена тільки 16.09.2016.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та втрати від інфляції, нарахованих відповідачу за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується, а згідно ч. 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи викладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленої теплової енергії.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожний день прострочення платежу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 66490,99 грн. пені. Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми пені, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 66490,99 грн. пені є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4935,06 грн. 3% річних та 22306,47 грн. втрат від інфляції.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як роз'яснено у п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, та встановлено, що розрахунок інфляційних позивачем здійснено без врахування періодів, в яких індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), та дійшов висновку, що до стягнення становить 4935,06 грн. 3% річних та 21375,07 грн. втрат від інфляції.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 16, 509, 525, 526, 530, 598, 610, 612, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, статями 20, 173, 174, 193, 275 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу (63513, Харківська область, Чугуївський район, смт. Кочеток, вул. Чугуївська, 43, код ЄДР 24671006, р/р 35216001006184 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61018, м. Харків, вул. Балакірєва, 3, код ЄДР 31555944, р/р 260053013582 у Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823) - 21375,07 грн. втрат від інфляції, 66490,99 грн. пені, 4935,06 грн. 3% річних та 1392,02 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 20.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_4