Рішення

від 17.01.2017 по справі 922/4209/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2017 р.Справа № 922/4209/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійські цінні папери", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст ФК", м. Харків про стягнення 32815,03 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврійські цінні папери", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст ФК", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 15000 грн. заборгованості за укладеним між сторонами договором про обслуговування рахунку в цінних паперах № 403238-UA40400197 від 18.06.2014 р., 173,24 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 17209,70 грн. втрат від інфляції, 432,09 грн. 3% річних від простроченої суми.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору зазначеного договору щодо своєчасного та повного розрахунку за надані позивачем послуги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2016 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.12.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2016 р. розгляд справи відкладено на 17.01.2017 р.

Відповідач відзиву на позов не надав.

На судове засідання 17.01.2017 р. сторони своїх уповноважених представників не направили, про причини їх неявки не повідомили, хоча судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення останніх про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка на судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, між позивачем, як депозитарною установою, та відповідачем, як депонентом, укладено договір про обслуговування рахунку в цінних паперах № 403238-UA40400197 від 18.06.2014 р. (далі за текстом - договір; а.с. 13-17), за умовами якого депозитарна установа зобов'язується у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами депозитарної установи та цим договором, надавати послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку в цінних паперах депонента, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах депонента на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) від 23.04.2013 р. № 735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2013 р. № 1084/23616 (далі - Положення про провадження депозитарної діяльності), внутрішніми документами депозитарної установи, а депонент зобов'язується оплатити послуги депозитарної установи (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.1-3.3 договору депонент оплачує послуги депозитарної установи згідно з цим договором та відповідно до тарифів депозитарної установи, які наведені на сторінці депозитарної установи в Інтернеті за адресою: www.esd.net.ua, та є чинними в період надання таких послуг депоненту.

Депонент погоджується з тарифами, встановленими депозитарною установою на момент укладення цього договору.

Оплата послуг депозитарної установи здійснюється депонентом до п'ятнадцятого числа наступного за місяцем, у якому надавались послуги, згідно рахунку та/або акту-рахунку, який надсилається депозитарною установою депоненту засобами поштового зв'язку, факсом або особисто/кур'єрською службою доставки не пізніше п'ятого числа місяця наступного за місяцем, у якому надавались послуги.

Згідно з п. 3.5. договору, у випадку неотримання рахунків на оплату за обслуговування рахунків в цінних паперах, відповідач зобов'язаний повідомити про це позивача листом, надісланим засобами факсимільного зв'язку та/або поштовим зв'язком.

За умовами п. 3.6 договору відсутність оплати з боку депонента послуг депозитарної установи протягом трьох місяців може бути підставою для застосування депозитарною установою штрафних санкцій, передбачених п. 4.5 цього договору та для призупинення надання депозитарних послуг за розпорядженнями (наказами), іншими вимогами депонента, керуючого рахунком в цінних паперах депонента, послуг з впровадження, обслуговування та підтримки комп'ютеризованих систем обслуговування рахунку в цінних паперах депонента.

Згідно з п. 3.9. договору, послуги позивача вважаються наданими належним чином та в повному обсязі, якщо до 5-го числа, наступного за місяцем отримання послуги, від відповідача не отримано обґрунтованих заперечень щодо обсягу та якості послуг, наданих позивачем та зазначених у рахунках.

Відповідно до п.п. 4.5-4.6 договору у випадку порушення депонентом умов оплати послуг депозитарної установи відповідно до п. 3.3 цього договору, депозитарна установа має право крім основної суми заборгованості перед депозитарною установою стягнути з депонента пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючій у термін нарахування пені, за кожен прострочений день від несплаченої суми за весь період прострочення до моменту повної оплати. У випадку прострочення оплати вартості послуг більше, ніж 6 місяців, вартість послуг може бути збільшена вдвічі.

Виплата пені та/або штрафу не звільняє депонента від виконання обов'язків за цим договором.

Пунктами 5.1-5.2 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього договору сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати.

Як свідчать відомості, що розміщені на сторінці позивача в мережі Інтернет за адресою: www.esd.net.ua, тариф за надані послуги складає 300 грн. щомісячно. За змістом п. 3.1. договору, саме даний тариф застосовується при визначенні вартості послуг за укладеним між сторонами договором.

Як свідчать залучені до матеріалів справи рахунки-фактури, позивач на виконання умов договору протягом серпня 2014 р. - жовтня 2016 р. здійснював обслуговування належних відповідачу рахунків власників цінних паперів, про що щомісячно направляв на адресу відповідача засобами факсимільного зв'язку направляв зазначені рахунки (а. с. 18-44).

Доказів наявності у відповідача претензій щодо повноти та якості наданих позивачем послуг матеріали справи не містять, та відповідачем суду не надано. Зокрема, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача з відповідними листами до позивача в порядку, визначеному п. 3.9. договору.

Таким чином, за змістом п. 3.9. договору, послуги позивача вважаються наданими належним чином та в повному обсязі.

Однак, відповідач всупереч умовам договору не сплачував надані позивачем послуги.

Як свідчать матеріали справи, в зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань зі сплати більше ніж 6 місяців, позивач керуючись п. 4.5. договору, починаючи з 28.02.2015 р. збільшив вартість послуг, що надавав в рамках договору в двічі, тобто до 600 грн. за місяць.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань протягом серпня 2014 р. - жовтня 2016 р. у останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 15000 грн., яку останній і просить стягнути з відповідача в межах даної справи.

Крім того, в зв'язку з прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано до стягнення з останнього 173,24 грн. пені, 17209,70 грн. втрат від інфляції, 432,09 грн. 3% річних від простроченої суми.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт несплати відповідачем на користь позивача заборгованості в сумі 15000 грн. за надані позивачем послуги протягом серпня 2014 р. - жовтня 2016 р. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростований.

Дії позивача стосовно збільшення в двічі вартості послуг з 28.02.2015 р. в зв'язку з несплатою відповідачем протягом 6 місяців заборгованості за надані послуги суд вважає правомірними та такими, що відповідають вимогам ст. 627, 629 ЦК України, оскільки таке право надано позивачу п. 4.5. укладеного між сторонами договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15000,00 грн. заборгованості за укладеним між сторонами договором про обслуговування рахунку в цінних паперах № 403238-UA40400197 від 18.06.2014 р.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд зазначає, що в п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України" № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Оскільки відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань зі сплати наданих послуг, вимоги позивача про нарахування відповідачу інфляційних та річних є законними та обґрунтованими.

Однак, розглянувши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних (а. с. 45), суд приходить до висновку, що його здійснено позивачем з арифметичними помилками, та без врахування роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України" № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Здійснивши власний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 432,09 грн. річних та 2816,51 грн. інфляційних за загальний період прострочення з 15.09.2014 р. по 23.11.2016 р. по кожній з виставлених рахунків-фактур.

В іншій частині позову про стягнення інфляційних слід відмовити в зв'язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції можуть застосовуються у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій, останній просить суд стягнути з відповідача пеню в загальній сумі 173,24 грн. за період прострочення з 15.09.2014 р. по 14.03.2015 р.

Суд також зазначає, що розрахунок пені здійснено позивачем арифметично вірно та з дотриманням зазначених норм чинного законодавства, тому заявлена позивачем сума пені підлягає стягненню з відповідача в на користь позивача в зазначеному вище розмірі.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 773,59 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст ФК" (адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 65; код ЄДРПОУ: 35248165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійські цінні папери" (адреса: 03680, м. Київ, вул. Горького, буд. 172, оф. 1014; код ЄДРПОУ: 32695089):

15000,00 грн. - суми простроченої заборгованості з урахуванням п. 4.5 договору;

173,24 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань;

2816,51 грн. - втрат від інфляції;

432,09 грн. - 3% річних від простроченої суми;

773,59 грн. - судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_1