Постанова

від 16.01.2017 по справі 904/6922/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2017 р. Справа№ 904/6922/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання: Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Волощук П.Ю. - представник за довіреністю б/н від 20.12.2016;

від позивача: Субін Т.О. - представник за довіреністю № 01 від 12.01.2017;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016

у справі № 904/6922/16 (суддя: Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут

до Товариства з обмеженою відповідальністю Роял-Біз

про стягнення 15 079,90 грн.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016

у справі № 904/6922/16 (суддя: Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут

до Товариства з обмеженою відповідальністю Роял-Біз

про стягнення 15 079,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Роял - Біз (надалі - відповідач) - про стягнення 15 079,90 грн., з яких: 14 267,17 грн. - основний борг, 196,25 грн. - 3% річних та 616,48 грн. збитки від інфляції.

28.09.2016 через канцелярію Господарського суду міста Києва представником позивача подане клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 812,73 грн., з яких: 196,25 грн. - 3% річних та 616,48 грн. збитки від інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 (повний текст рішення складено 17.10.2016) в задоволенні позову відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 14 267,17 грн. - припинено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, 04.11.2016 (згідно відтиску штемпеля поштового відділення на конверті) позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не дослідив, що строк виконання зобов'язання по оплаті товару у відповідача було визначеного умовами договору, окрім цього судом першої інстанції не було здійснено розподіл судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 апеляційну скаргу у даній справі було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.12.2016.

13.12.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначив, що ним було сплачено суму основного боргу у розмірі 14 267,17 грн., а з урахуванням того, що між сторонами не було письмово укладено договір, то і фактично не відбулось прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

13.12.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких відповідач зазначив, зокрема, про безпідставність посилань апелянта на нерозподілення судом першої інстанції судових витрат.

В судовому засіданні 14.12.2016 було оголошено перерву до 16.01.2017.

16.01.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 16.01.2017 представник позивача апеляційну скаргу у даній справі підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові скасувати з прийняттям нового про задоволення позову в цій частині. Окрім цього, подав письмові пояснення щодо того, до яких саме актів приймання-передачі природного газу увійшла заборгованість в розмірі 14 267,17 грн. Так, представник позивача зазначив, що поставка природного газу на суму 14 251,17 грн. була здійснена за актом приймання-передачі № Д0300010394 від 29.02.2016, а на суму 16,00 грн. - за актом приймання-передачі № Д0300014571 від 31.03.2016.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.01.2017 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, протягом січня - березня 2016 року позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 7023 куб. м. на загальну суму 56 158,15 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання - передачі природного газу: № ДОЗ00002803 від 31.01.2016, № ДОЗ00010394 від 29.02.2016, № ДОЗ00014571 від 31.03.2016.

При цьому, відповідач за поставлений природний газ (за трьома актами приймання-передачі природного газу) розрахувався лише частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 14 267,17 грн. При цьому, відповідачем ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції не заперечувався факт поставки природного газу позивачем у зазначених позивачем обсягах.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції не приймає доводи відповідача про відсутність підписаного договору на постачання природного газу як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки в судовому засіданні 16.01.2017 в присутності сторін судом апеляційної інстанції було оглянуто оригінал договору № 114112JLA4SPO16 від 01.01.2016, який містив печатки та підписи обох сторін. Достовірність підписів та печаток на вказаному договорі представниками сторін під сумнів не ставилась.

Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За приписами ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Статтями 901, 903 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення, а не за наслідками виконання його сторонами. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 3-502гс15).

Таким чином з урахуванням того, що сторонами було погоджено всі істотні умови поставки природного газу, що підтверджується, зокрема частковим його виконанням (в частині постачання природного газу (акти приймання-передачі) та оплати такої поставки (квитанції про оплату та акт звіряння від 14.09.2016)), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № 114112JLA4SPO16 (підписаний обома сторонами та оригінал якого було оглянуто судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 16.01.2017).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався передати у власність споживачу у 2016 природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Таким чином, на момент звернення ТОВ Дніпропетровськгаз збут з позовом до ТОВ Роял-Біз сума основної заборгованості за договором складала 14 267,17 грн. (що не заперечувалась відповідачем).

Разом з цим із матеріалів справи вбачається, що відповідачем 14.09.2016 до суду першої інстанції подано відзив на позовну заяву із доданням доказу оплати суми основного боргу в розмірі 14 267,17 грн. (а.с. 32).

28.09.2016 позивач подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення позовних вимог на суму основного боргу у розмірі 14 267,17 грн., обґрунтовуючи заявлене клопотання, позивач зазначив, що відповідач основний борг в розмірі 14267,17 грн. оплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 89 від 09.09.2016.

Разом з цим, суд першої інстанції фактично не прийняв вказану заяву про зменшення позовних вимог, натомість дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі на суму основного боргу у розмірі 14 267,17 грн. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з урахуванням наступного.

Відповідно до 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Відповідно до абз. 4 п. 4.6. вказаної постанови зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

А тому, з урахуванням подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог, суду першої інстанції слід було розглядати позовні вимоги лише в частині стягнення 196,25 грн. - 3% річних та 616,48 грн. - інфляційних втрат. А тому рішення суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 14 267,17 грн. підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові в цій частині, оскільки строк виконання зобов'язання у договорі № 114112JLA4SPO16 від 01.01.2016 не встановлений, а позивач вимогу відповідачу відповідно до ст. 530 ЦК України щодо сплати заборгованості не заявляв. Суд апеляційної інстанції також не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з урахуванням укладення між сторонами договору на постачання природного газу № 114112JLA4SPO16 від 01.01.2016.

Відповідно до умов договору розрахунки за поставлений споживачу газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем (п. 3.1 договору).

Ціна газу становить 6663,60 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1332,72 грн., всього з ПДВ - 7996,32 грн. (п. 3.2 договору).

Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

- 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці (п. 4.2.1 договору )

- у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу (п. 4.2.2 договору).

- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору ) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 4.2.3 договору).

Разом з цим, як зазначалось раніше, до суду апеляційної інстанції позивач подав письмові пояснення щодо того, до якого із акту приймання-передачі природного газу увійшла заборгованість в розмірі 14 267,17 грн. Так, представник позивача зазначив, що поставка природного газу на суму 14 251,17 грн. була здійснена за актом приймання-передачі № Д0300010394 від 29.02.2016, а на суму 16,00 грн. - за актом приймання-передачі № Д0300014571 від 31.03.2016 (дана обставина відповідачем в судовому засіданні 16.01.2017 не заперечувалась, про що зазначено в протоколі судового засідання від 16.01.2017).

Таким чином з урахуванням п. 4.2.3 договору (остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору ) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу), суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта в цій частині, що виконання зобов'язання в частині оплати суми поставленого природного газу на суму 14 267,17 грн. мало відбуватись на підставі актів приймання-передачі природного газу № Д0300010394 від 29.02.2016 (на суму 14 251,17 грн.) та № Д0300014571 від 31.03.2016 (на суму 16 грн.).

А отже, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату поставленого природного газу на суму 14 251,17 грн. - до 10.03.2016, а в частині оплати поставленого природного газу на суму 16 грн. - до 10.04.2016.

Відповідно до приписів статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14). Крім того, як зазначалось раніше в судове засідання 16.01.2017 представником позивача було надано оригінал договору на постачання природного газу № 114112JLA4SPO16 від 01.01.2016, який містить підписи та печатки обох сторін, копію якого було долучено до матеріалів справи, неможливість подання якого до суду першої інстанції (в порядку ст. 101 ГПК України) було обґрунтовано тим, що оригінал даного договору знаходився в головному офісі позивача в місті Дніпро та можливість надання якого до суду з'явилась лише на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції. Судом апеляційної інстанції прийняті в якості поважних причин вищенаведені обставини.

А тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом помилково було відмовлено в задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та суму інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 616,48 грн. інфляційних втрат за період з 11.03.2016 по 31.07.2016 та 185,07 грн. 3 % річних за період з 11.03.2016 по 15.08.2016. А тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволення, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню. В частині відмови у позові про стягнення 11,18 грн. 3 % річних, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, як за розгляд справи в суді першої, так і апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 904/6922/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 904/6922/16 в частині припинення провадження у справі про стягнення суми основного боргу в розмірі 14 267,17 грн., та в частині відмови в позову про стягнення 616,48 грн. -інфляційних втрат та 185,07 грн. - 3 % річних - скасувати з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Роял-Біз (01001, м. Київ, вул. Хрещатик 7/11, код ЄДРПОУ 38705364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка 2, код ЄДРПОУ 39572642) 616 (шістсот шістнадцять) грн. 48 коп. інфляційних втрат та 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 07 коп. 3 % річних.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 904/6922/16 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Роял-Біз (01001, м. Київ, вул. Хрещатик 7/11, код ЄДРПОУ 38705364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка 2, код ЄДРПОУ 39572642) 1376 (одну тисячу триста сімдесят шість) грн. 98 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Роял-Біз (01001, м. Київ, вул. Хрещатик 7/11, код ЄДРПОУ 38705364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка 2, код ЄДРПОУ 39572642) 1514 (одну тисячу чотирнадцять) грн. 68 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Видачу наказів доручити місцевому господарському суду.

7. Матеріали справи № 904/6922/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк