Постанова

від 16.01.2017 по справі 904/1979/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2017 року Справа № 904/1979/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів : Подобєд І.М., Кузнецової І.Л.

при секретарі судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №7/26-1265 від 29.12.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 14.02.2014р.;

від третьої особи: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кривий Ріг", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2016р. у справі № 904/1979/16

за позовом Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кривий Ріг", м. Київ

Третя особа : Управління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2016р. (суддя Манько Г.В.) позов задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кривий Ріг" звільнити та повернути земельну ділянку площею 1,4245 га на вул. Урицького, що межує з територією торговельного комплексу "Міраж", надану для будівництва торговельно-розважального комплексу, Криворізькій міській раді. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кривий Ріг" на користь Криворізької міської ради 1378 грн судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, просив рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне:

- рішення Криворізької міської ради № 2325 від 27.11.2013р. Про внесення змін до рішення міської ради від 30.10.2013р. №2286 Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди , що було підставою позову, скасовано рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016р. №904/908/16, тому підстава позову на момент прийняття оскаржуваного рішення відпала;

- позов задоволено з інших підстав без згоди Позивача, внаслідок чого суд неправомірно вийшов за межі позовних вимог, чим порушив положення п.2 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України;

- Відповідач був позбавлений права надати свої заперечення щодо нових підстав позову;

- висновок суду першої інстанції про припинення дії договору оренди та відсутності між сторонами договірних відносин не відповідає фактичним обставинам справи, бо договір є поновленим до 29.12.2017р., обов'язок укласти додаткову угоду про продовження строку його дії Законом покладений на Позивача.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив. Зазначив, що однією з підстав прийняття рішення Криворізької міської ради від 27.11.2013р. №2325 стало використання Відповідачем спірної земельної ділянки для організованого паркування транспортних засобів, що не відповідає цільовому призначенню, визначеному в договорі оренди земельної ділянки. На теперішній час будь-які договірні відносини між сторонами щодо оренди земельної ділянки площею 1,4245 га, кадастровий номер 1211000000:08:358:0132 відсутні, додаткова угода про поновлення стоку дії договору не укладалась. Тому, згідно п.п. 18,19 договору оренди, ст. ст. 33,34 Закону України Про оренду землі Відповідач має повернути Позивачу спірну земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа надіслала до суду пояснення, в яких зазначила, що земельна ділянка площею 1,4245 га на вул. Урицького, що межує з територією торговельного комплексу Міраж , була надана Відповідачу для будівництва торговельно-розважального комплексу; станом на 20.11.2013р. будівництво на земельній ділянці не розпочато; містобудівні умови й обмеження щодо будівництва об'єкта товариством не отримані; Відповідач використовує земельну ділянку для організованого паркування автотранспортних засобів, що не відповідає цільовому призначенню та призводить до завдання збитків у вигляді недоодержання орендної плати за землю. На виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016р. у справі №904/908/16 Відповідач з відповідним пакетом документів для підготовки проекту рішення міської ради не звертався, тому договір припинив свою дію, земельна ділянка підлягає поверненню власникові. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та справу розглянути без участі його представника.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

При перегляді справи апеляційним судом встановлено, що 20.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Домініон - Кривий Ріг» як орендарем (надалі - Відповідач) та Криворізькою міською радою як орендодавцем (надалі - Позивач) був укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), у відповідності до якого Позивач на підставі рішення міської ради від 17.10.2007р. № 1888 надав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва торговельно-розважального комплексу, яка знаходиться на вул. Урицького в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу. Договір укладений строком на два роки (п.5 Договору).

Строк дії Договору було подовжено додатковою угодою про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007р. № 040710801026 та внесення змін до нього від 25.09.2009р., додатковою угодою №2 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007р. № 040710801026 з додатковою угодою від 29.12.2009р. № 040910801147 та внесення змін до них від 15.02.2012р. Дія Договору згідно додаткових угод закінчувалась 29.12.2013р.

Відповідач в межах визначеного законом строку звернувся до Позивача із заявою про поновлення Договору.

Криворізькою міською радою було прийнято Рішення від 30.10.2013р. №2286 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди» , яким, зокрема, вирішено щодо відповідача поновити спірний договір оренди земельної ділянки строком на 2 роки.

Рішенням ХL сесії VI скликання Криворізької міської ради №2325 від 27.11.2013р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.10.2013 року №2286 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди» і розгляд питання про поновлення договору оренди земельної ділянки» внесено зміни до рішення міської ради від 30.10.2013р. №2286 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди» , визнавши таким, що втратив пункт 18 додатку; відмовлено Відповідачу у поновленні договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007р. № 040910801147, наданої для будівництва торговельно-розважального комплексу, як такому, що втратило переважне право перед іншими особами на укладання договору оренди землі на новий строк.

Зазначені факти встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016р. у справі №904/908/16, яким визнано протиправним і скасовано рішення XL сесії VI скликання Криворізької міської ради № 2325 від 27.11.2013р. "Про внесення змін до рішення міської ради від 30.10.2013р. №2286 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди" і розгляд питання поновлення договору оренди земельної ділянки» ; зобов'язано Позивача внести відповідні зміни до рішення міської ради від 30.10.2013р. №2286 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди» , відновивши дію пункту 18 додатку рішення.

Вказане рішення суду набрало законної сили, тому факти, встановлені у ньому судом, є преюдиційними та не підлягають доведенню знов при вирішенні даного спору.

Посилаючись на припинення дії Договору, вимоги ст. 34 Закону України Про оренду землі , невиконання Відповідачем рішення Криворізької міської ради №2325 від 27.11.2013р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.10.2013 року №2286 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди» (п.3.2) щодо зобов'язання у місячний термін після закінчення строку дії Договору привести земельну ділянку у стан, придатний для подальшого використання, та повернути її за актом приймання-передачі, Позивач звернувся із даним позовом про зобов'язання Відповідача звільнити та повернути земельну ділянку площею 1,4245 га на вул. Урицького, що межує з територією торговельного комплексу "Міраж", надану для будівництва торговельно-розважального комплексу. Звернення із позовом відбулося до прийняття господарським судом Дніпропетровської області рішення у справі №904/908/16.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою землі здійснюється Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» , іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані ст. 33 Закону України «Про оренду землі» .

За приписами частин 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Разом з тим, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку . Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Незважаючи на формальне визначення договору, який орендар має укласти на новий строк, як додаткової угоди до договору, строк якого закінчився, фактично це буде новий договір, оскільки його умови можуть бути змінені за згодою сторін, і у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Пролонгація відбувається автоматично, проте в силу приписів частин 7-9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода , яка засвідчує юридичний факт поновлення договору.

Натомість, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» необхідна наявність таких юридичних фактів, як-то: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанови від 25.02.2015р. по справах №6-219цс14 та №6-10цс15, постанови від 18.03.2015р. по справах № 6-3цс15 та № 6-4цс15).

Відтак, стаття 33 Закону України «Про оренду землі» містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права , яке виникає за частиною шостою наведеної вище статті.

Наведене є підставою для висновку про застосування до обох правових конструкцій поновлення договору оренди землі ч. 3 наведеної норми, відповідно до якої орендар має надіслати проект додаткової угоди орендодавцеві, і оскільки про пролонгацію може бути остаточно відомо лише через місяць після закінчення строку дії договору, то надіслати проект про продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах після спливу цього місячного строку і відмови у місячний строк укласти відповідну саме ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» додаткову угоду.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 13.04.2016р. по справі № 911/3378/15).

Таким чином, у разі поновлення договору після закінчення строку його дії за відсутності заперечень орендодавця в місячний термін, орендар має надіслати проект додаткової угоди орендодавцеві незалежно від того чи надсилався проект додаткової угоди в порядку частин першої - п'ятої статті 33 Закону (в порядку переважного права орендаря).

Матеріалами справи підтверджується, що строк дії Договору з урахуванням додаткових угод до нього був продовжений до 29.12.2013р.

Рішенням Криворізької міської ради від 30.10.2013р. №2286 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди» поновлено з Відповідачем договір оренди земельної ділянки строком на 2 роки.

Рішенням ХL сесії VI скликання Криворізької міської ради № 2325 від 27.11.2013р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.10.2013 року № 2286 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди» і розгляд питання про поновлення договору оренди земельної ділянки» внесено зміни до рішення міської ради від 30.10.2013р. №2286 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди» , визнавши таким, що втратив пункт 18 додатку; відмовлено Відповідачу у поновленні договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007р. № 040910801147, наданої для будівництва торговельно-розважального комплексу, як такому, що втратило переважне право перед іншими особами на укладання договору оренди землі на новий строк.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016р. у справі № 904/908/16, яким визнано протиправним і скасовано рішення XL сесії VI скликання Криворізької міської ради № 2325 від 27.11.2013р. "Про внесення змін до рішення міської ради від 30.10.13р. № 2286 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди" і розгляд питання поновлення договору оренди земельної ділянки» ; зобов'язано Позивача внести відповідні зміни до рішення міської ради від 30.10.2013р. № 2286 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди» , відновивши дію пункту 18 додатку рішення.

Як зазначає Відповідач, Позивачем рішення суду виконано не було, дію пункту 18 додатку до рішення №2286 не відновлено, а отже у Відповідача не виник обов'язок укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди до 29.12.2015р. та між сторонами досі існують взаємні права та обов'язки, передбачені ст. 33 Закону України Про оренду землі , зокрема, ч.6 зазначеної статті, бо Відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою.

Втім, враховуючи викладений аналіз ст. 33 Закону України Про оренду землі , обставини справи, а також те, що Відповідачем не надано доказів надсилання Позивачу додаткової угоди про продовження строку дії договору ані за період з 29.10.2013р. по 29.02.2014р., ані з 29.11.2015р. по 29.02.2016р., граничний термін та порядок застосування переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, визначений ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , не пов'язаний з діями інших осіб та не може бути перенесений, апеляційний суд доходить висновку, що Договір припинив свою дію 29.12.2013р. Переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки також є припиненим.

Крім того, згідно предмету Договору цільовим призначенням земельної ділянки є будівництво торговельно - розважального комплексу.

Втім, як зазначає Позивач та не заперечується Відповідачем, станом на 20.11.2013р. будівництво на земельній ділянці не розпочато, відомості про отримання Відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт відсутні, Відповідач використовує земельну ділянку для організованого паркування автотранспортних засобів, що призводить до невиконання умов п.1,15,28,33 (абзацу 2 підпунктів 2,10,17) Договору.

Таким чином, Відповідач не може бути визнаний добросовісним орендарем, який належним чином виконує обов'язки за умовами Договору.

Зміна предмету договору відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України є зміною його істотної умови, тому має бути обов'язково узгоджена з орендарем.

Втім, сторонами не надано доказів узгодження використання земельної ділянки за іншим призначенням. Відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без відповідного договору не за призначенням.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Отже, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги та зобов'язано Відповідача звільнити та повернути земельну ділянку площею 1,4245 га на вул. Урицького, що межує з територією торговельного комплексу "Міраж", надану для будівництва торговельно-розважального комплексу.

В апеляційній скарзі Відповідач зазначає на порушення судом першої інстанції норм процесуального права - п.2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Втім, апеляційний суд не вбачає порушення судом першої інстанції зазначеної норми права, бо позовні вимоги задоволені в заявлених Позивачем межах.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Судом першої інстанції правомірно застосовані до спірних відносин норми ст.ст. 33,34 Закону України Про оренду землі , зміна матеріально-правових підстав позову відсутня, тому заперечення скаржника є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області - без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кривий Ріг", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2016р. у справі № 904/1979/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2016р. у справі №904/1979/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 20.01.2017р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Подобєд