Ухвала

від 19.01.2017 по справі 820/6477/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

19.01.2017 р. № 820/6477/16

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Тітов О.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Роменського міськрайонного центру зайнятості населення до Регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", третя особа: Виробничий підрозділ "Локомотивне депо Ромни" регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Роменський міськрайонний центр зайнятості населення, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", третя особа: Виробничий підрозділ "Локомотивне депо Ромни" регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", в якій просить суд стягнути з регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на користь Романського міськрайонного центру зайнятості кошти в сумі 4486,93 грн, виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1.

Позивач повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надав через канцелярію суду 06.01.2017 клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надав заяву в якій просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд вважає, що перешкод для розгляду справи немає, а саме: відсутня потреба заслухати свідка чи експерта; особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, пункт 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Частиною четвертою статті 35 Закону № 1533-ІІІ передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, утримується із роботодавця.

Отже, спір про стягнення зазначених сум не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, а тому справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 20.09.2016 по справі 813/614/14.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч.3 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

За таких обставин, оскільки у суду відсутні правові підстави вважати, що спір між позивачем і відповідачем є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, провадження по справі підлягає закриттю.

Відповідно до ч.2 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Суд зазначає, що розгляд позову Роменського міськрайонного центру зайнятості населення до Регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", третя особа: Виробничий підрозділ "Локомотивне депо Ромни" регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має бути розглянута господарським судом.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом Роменського міськрайонного центру зайнятості населення до Регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", третя особа: Виробничий підрозділ "Локомотивне депо Ромни" регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" про стягнення заборгованості - закрити.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.М. Тітов