Постанова

від 20.01.2017 по справі 826/5648/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 січня 2017 року 15 год. 05 хв. № 826/5648/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач-1, управління освіти) , управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач-2, управління освіти та інноваційного розвитку) про:

- визнання протиправною бездіяльності управління освіти, яка полягає у не звільненні ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста управління освіти шляхом переведення на посаду головного спеціаліста управління освіти та інноваційного розвитку;

- визнання протиправною бездіяльності управління освіти та інноваційного розвитку, яка полягає у неприйнятті ОСОБА_1 на роботу шляхом переведення на посаду головного спеціаліста управління освіти та інноваційного розвитку та ненаданні ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до трьох років;

- зобов'язання управління освіти звільнити ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста управління освіти шляхом переведення на посаду головного спеціаліста управління та інноваційного розвитку;

- зобов'язання управління освіти та інноваційного розвитку прийняти ОСОБА_1 на роботу шляхом переведення на посаду головного спеціаліста управління освіти та інноваційного розвитку та надати ОСОБА_1 відпустку по догляду за дитиною до трьох років.

В обґрунтування позову зазначено, зокрема, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки протиправними діяннями відповідачів порушено права та законні інтереси ОСОБА_1

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті позивач підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача-2 не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Представник відповідач-1 у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи сторона відповідача-1 повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача-1 до суду не надійшла.

У відповідне судове засідання представник відповідача-2 також не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторона відповідача-2 повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача-2 до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, наказом управління освіти від 30 вересня 2014 року №1654-к ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста управління освіти із 30 вересня 2014 року за переведенням з фінансового управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Печерська РДА) .

Розпорядженням Печерської РДА від 07 квітня 2015 року №186-к "Про ліквідацію управління освіти і створення управління освіти та інноваційного розвитку" (далі - розпорядження №186-к) :

- утворено із 11 червня 2015 року управління освіти та інноваційного розвитку;

- припинено діяльність управління освіти із 11 червня 2015 року шляхом ліквідації;

- визнано, що управління освіти та інноваційного розвитку є правонаступником прав та обов'язків управління освіти.

Згідно з п. 6.2 розпорядження №186-к, визначено провести, відповідно до чинного законодавства, звільнення працівників.

У період із 18 травня по 04 жовтня 2015 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до управління освіти, управління освіти та інноваційного розвитку із письмовими заявами про її звільнення з посади головного спеціаліста шляхом переводу на посаду головного спеціаліста управління освіти та інноваційного розвиту.

Листом управління освіти та інноваційного розвиту від 29 жовтня 2015 року №105/72-1309 ОСОБА_1 повідомлено, що управління освіти припинено шляхом ліквідації із 11 червня 2015 року та створено новий орган державної влади - управління освіти та інноваційного розвитку.

Листом управління освіти від 02 листопада 2015 року №105/72-2080 ОСОБА_1, у свою чергу, повідомлено, що її буде вивільнено згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) .

Повідомленням від 02 листопада 2015 року №105/72-2071 ОСОБА_1 повідомлено, що 04 грудня 2015 року ОСОБА_1 буде звільнена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП з дотриманням вимог чинного законодавства України, наданням пільг та компенсацій згідно з Законом, зокрема, вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

У подальшому, ОСОБА_1 направлено попередження від 03 лютого 2016 року №105/72-2094 за підписом голови комісії з припинення (ліквідаційної комісії) управління освіти, з наявної у матеріалах справи копії якого вбачається, що у зв'язку зі стовідсотковим скороченням чисельності працівників, пов'язаним із ліквідацією управління освіти, на підставі розпорядження №186-к, ОСОБА_1, відповідно до ст. 49-2 КЗпП, попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП 03 квітня 2016 року.

Факт направлення вказаного попередження ОСОБА_1 03 лютого 2016 року підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення.

В контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до роз'яснень п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року №9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення (абзац перший).

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40, ч. 1 ст. 42 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 49-2 КЗпП, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Для розуміння викладених норм необхідним є з'ясування того, що є ліквідацією юридичної особи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 104, ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;

3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що юридична особа може бути припинена або ліквідована. Права та обов'язки юридичної особи переходять до її правонаступників у разі припинення такої особи.

Поряд з цим, як вбачається зі змісту розпорядження №186-к, управління освіти ліквідовано. Однак, управління освіти та інноваційного розвитку визначено правонаступником управління освіти.

З огляду на вище викладене, необхідно з'ясувати те, як саме повинно було діяти управління освіти при вивільненні ОСОБА_1: пропонувати іншу роботу чи ні.

Поряд з цим, враховуючи, що на час звернення до суду із позовом та розгляду і вирішення справи по суті відповідного наказу (розпорядження) про звільнення ОСОБА_1 не видано, що є порушенням норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність відповідачів та, як наслідок, наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення заявленої ОСОБА_1 вимоги про визнання протиправною бездіяльності управління освіти, яка полягає у не звільненні ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста управління освіти.

Крім того, суд звертає увагу, що на адресу ОСОБА_1 управлінням освіти направлялися повідомлення про звільнення її 04 грудня 2015 року та попередження про звільнення ОСОБА_1 03 квітня 2016 року, що не узгоджується між собою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Стосовно інших позовних вимог суд зазначає наступне.

Заявлена ОСОБА_1 вимога про визнання протиправною бездіяльності управління освіти та інноваційного розвитку, яка полягає у неприйнятті ОСОБА_1 на роботу шляхом переведення на посаду головного спеціаліста управління освіти та інноваційного розвитку та ненаданні ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до трьох років підлягає задоволенню, оскільки, як чітко зазначено у розпорядженні №186-к, управління освіти та інноваційного розвитку є правонаступником прав та обов'язків управління освіти, що повністю кореспондується із нормами законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 11 липня 2012 року №6-65цс12, згідно з якою, норма п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, як-от: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

При цьому, вживані у цій нормі поняття: "ліквідація", "реорганізація", "перепрофілювання", "банкрутство", "скорочення чисельності або штату працівників" - стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

Визначення юридичної особи, поняття ліквідації юридичної особи та порядок її ліквідації міститься у ст.ст. 80, 104, 110, 111 ЦК України, ст. ст. 62-66, 79-92 ГК України, ст. ст. 1-22 Закону України "Про господарські товариства".

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Філії та представництва, як і інші структурні підрозділи підприємства, установи, організації не мають статусу юридичних осіб і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ст. 95 ЦК України, ч. 4 ст. 64 ГК України).

За таких обставин підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України може бути ліквідація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 104, 105, 110 ЦК України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб.

Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (ст. ст. 104-109 ЦК України).

У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру.

Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов'язки припиненої юридичної, несе відповідальність за її зобов'язаннями в повному обсязі (ст. 107 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Ліквідація ж структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи, ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Зазначений висновок узгоджується також із нормою ч. 3 ст. 36 КЗпП України, відповідно до якої в разі реорганізації підприємства, установи, організації (злиття, приєднання, поділ чи перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Тобто, як вбачається з вище викладеного, ліквідація структурного підрозділу не є ліквідацією самої юридичної особи. Тому, ліквідація управління освіти не свідчить про припинення трудових відносин ОСОБА_1 із юридичною особою, а отже, ОСОБА_1 повинна була бути звільнена з посади головного спеціаліста управління освіти шляхом переведення на посаду головного спеціаліста управління та інноваційного розвитку, яке є новоутвореним структурним підрозділом, якому передано всі права та обов'язки ліквідованого структурного підрозділу.

До того ж, юридична особа вважається такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. При цьому, згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на день прийняття у даній справі судового рішення по суті управління освіти перебуває в стані припинення, тобто запису про припинення управління освіти у вказаному реєстрі не міститься, а тому дане судове рішення може бути виконано у тому числі в частині, яка стосується управління освіти.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, підсумовуючи усе вище викладене та зважаючи на наявність правових підстав для задоволення двох основних вимог, заявлених ОСОБА_1, керуючись при цьому нормами КАС України, якими визначено, що завданням адміністративного судочинства є, у тому числі захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, похідні від основних вимоги про зобов'язання управління освіти звільнити ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста управління освіти шляхом переведення на посаду головного спеціаліста управління та інноваційного розвитку, а також про зобов'язання управління освіти та інноваційного розвитку прийняти ОСОБА_1 на роботу шляхом переведення на посаду головного спеціаліста управління освіти та інноваційного розвитку та надати ОСОБА_1 відпустку по догляду за дитиною до трьох років, також є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, яка полягає у не звільненні ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

3. Визнати протиправною бездіяльність управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, яка полягає у неприйнятті ОСОБА_1 на роботу шляхом переведення на посаду головного спеціаліста управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та ненаданні ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до трьох років.

4. Зобов'язати управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації звільнити ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації шляхом переведення на посаду головного спеціаліста управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

5. Зобов'язати управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації прийняти ОСОБА_1 на роботу шляхом переведення на посаду головного спеціаліста управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та надати ОСОБА_1 відпустку по догляду за дитиною до трьох років.

6. Присудити на корить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) здійснений нею судовий збір у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень нуль копійок) солідарно за рахунок бюджетних асигнувань управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37451545), управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 39833860).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин