Постанова

від 16.01.2017 по справі 916/1579/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року Справа № 916/1579/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКролевець О.А., суддівЄвсікова О.О., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення та постановугосподарського суду Одеської області від 29.08.2016 Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі№916/1579/16 Господарського суду Одеської області за позовомПублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до Фермерського господарства "АННА-2007" про зобов'язання визнати кредиторські вимоги, включити їх до проміжного ліквідаційного балансу за участю представників сторін від позивача:Каракоця О.Р., від відповідача:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.08.2016 (суддя Бездоля Д.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 (колегія суддів у складі: Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Головей В.М.), в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", Банк) відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.12.2016 у зв'язку з перебуванням судді Попікової О.В. на лікарняному призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №916/1579/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.12.2016 у справі №916/1579/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Картере В.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.12.2016 розгляд касаційної скарги позивача відкладено до 12 год. 20 хв. 16 січня 2017 року в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача.

Відповідач згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 23.05.2011р. між сторонами укладено договір, за умовами якого Фермерське господарство "АННА-2007" (далі - ФГ "АННА-2007"), підписавши заяву про відкриття поточного рахунку, приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування.

ФГ "АННА-2007" було відкрито поточний рахунок №26004054401079, на який з 08.06.2011р. позивачем був встановлений кредитний ліміт в розмірі 1000 грн., який в подальшому був збільшений до 12000 грн., а з 02.03.2014р. зменшений до 4360,72 грн., що підтверджується довідкою ПАТ КБ "ПриватБанк" від 03.06.2016 №08.7.0.0.0/160603151639.

За положеннями п.3.2.1.1.1 Умов та правил надання банківських послуг кредитний ліміт на поточний рахунок (надалі - кредит) надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта (у спірних відносинах - відповідача), в межах кредитного ліміту (надалі - ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інші). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягають в проведенні його платежів понад залишку на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно з п.3.2.1.1.3 Умов та правил надання банківських послуг кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню Кредиту, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до розділу 3.2.1.4 Умов та правил надання банківських послуг за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом проценти у розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню. У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91 дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та Правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. При цьому, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

За положеннями п.3.2.1.2.3.4 Умов та правил надання банківських послуг Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого "Умовами та Правилами надання банківських послуг", змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі.

Згідно з п.п.3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до ст.212 ЦК України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п.3.2.1.1.1, 3.2.1.1.6, 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.2.4, 3.2.1.2.2.5, 3.18.2.3.4, 3.2.1.2.2.17, клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.1.13. Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з п.п.3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2 проводиться в порядку, зазначеному в п.п.3.2.1.1.1, 3.2.1.2.1.4, 3.2.1.2.2.8. Відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно з п.3.2.1.2.3.4). Сплата відсотків може бути проведена Клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.п.3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5 Умов та правил надання банківських послуг клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може за своїм розсудом не стягувати зазначену комісію у разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень. Клієнт сплачує банку винагороду за користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.4.

Згідно з п.3.2.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п.3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у %річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а у разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п.3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору станом на 06.04.2016р. не здійснив повернення банку у повному обсязі використані кредитні кошти, сплату відсотків, комісії, у зв'язку з чим за товариством рахується заборгованість у розмірі 38840,53 грн., з яких 11699 грн. заборгованості за кредитом, 11239,93 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 2913,67 комісії та 12987,53 грн. пені. При цьому, частина вказаної заборгованості в сумі 22657,31 грн. є безспірною, оскільки стягнута за рішенням господарського суду Одеської області від 14.08.2015 у справі №916/2957/15, яке набрало законної сили.

02.10.2015р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення відповідача за рішенням засновників, що підтверджується витягом з вказаного Реєстру станом на 29.08.2016р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.10.2015р. відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо припинення (ліквідації) відповідача були опубліковані, що підтверджується витягом з відомостей за №332 (27) 2015р., як наслідок, строк заявлення кредиторами своїх вимог до відповідача становив не пізніше ніж до 09.04.2016р.

Як зазначає позивач, 25.04.2016р. він звернувся до відповідача з заявою про визнання кредиторських вимог в сумі 388840,53 грн. та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу відповідача (а.с.36-38), проте, відповідач відповіді на вказану заяву не надав.

Предметом даного спору є вимоги про зобов'язання відповідача визнати кредиторські вимоги Банку в сумі 388840,53 грн. станом на 06.04.2016р. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу Фермерського господарства "АННА-2007".

Обґрунтовуючи підстави позову, Банк посилається на те, що 25.04.2016р. він звернувся до ліквідаційної комісії відповідача з заявою про визнання кредиторських вимог в сумі 388840,53 грн. та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, проте, відповіді на вказану заяву не отримав, що свідчить про ухилення ліквідаційної комісії від розгляду та визнання заявлених до боржника грошових вимог у сумі 38840,53 грн. в рахунок погашення невиконаних зобов'язань перед Банком.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог в сумі 388840,53 грн. та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією відповідача для їх пред'явлення, тому позивачем невірно обраний спосіб захисту - визнання кредиторських вимог та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу, оскільки до останнього включаються вчасно заявлені кредиторські вимоги, а вимоги, які заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки місцевого та апеляційного господарських судів передчасними з огляду на таке.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. При цьому рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (п.п.1,4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення").

Відповідно до ст.ст.32,33,43 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п.п.7,8 ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Перевіривши в межах, встановлених ст.111 7 ГПК України, в касаційному порядку рішення і постанову в даній справі щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція дійшла висновку, що судами не у повному обсязі дотримано наведених вище вимог, які ставляться до судового рішення.

Дійсно, відповідно до ч.5 ст.105 ЦК України, яку покладено судом в основу оскаржуваного рішення про відмову в позові, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Разом з тим, судами помилково залишено поза увагою положення ч.ч.3,4 ст.112 ЦК України, згідно яких передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.

Частиною 5 ст.112 ЦК України встановлено, що вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом , вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено , а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними .

В свою чергу, відповідно до ч.6 ст.105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається , після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Таким чином, норми цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії права залишати вимоги кредиторів без розгляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає неправомірною передчасну відмову суду у визнанні кредиторських вимог позивача виключно з мотивів їх несвоєчасного заявлення до відповідача, оскільки в силу приписів ч.5 ст.112 ЦК України оскаржуване судове рішення означає автоматичне погашення цих вимог без надання їм правової оцінки на предмет обґрунтованості, що є неприпустимим.

Що стосується кредиторських вимог позивача, які виникли після прийняття рішення про ліквідацію ФГ "АННА-2007" та здійснення відповідної публікації, то такі вимоги є зобов'язаннями ліквідаційної маси та можуть бути заявлені до відповідача протягом усієї ліквідаційної процедури.

У зв'язку з цим, спірні вимоги кредитора підлягають розгляду судом по суті та підставою для відмови у визнанні цих вимог може бути їх необґрунтованість або пропуск кредитором встановленого ч.ч.3,5 ст.112 ЦК України місячного строку на звернення до суду з позовом, перебіг якого в даному випадку має розпочинатися не раніше дати закінчення 30-денного терміну, відведеного ліквідаційній комісії для реагування на вимогу кредитора згідно з ч.6 ст.105 цього Кодексу, так як ухилення ліквідаційної комісії відповідача від розгляду заяви Банку від 25.04.2016р. про визнання кредиторських вимог в сумі 388840,53 грн. свідчить про неприйняття нею (ліквідкомісією) рішення про повну або часткову відмову у визнанні вимог кредитора.

Крім того, відповідно до ч.8 ст.111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

В порушення вимог ст.ст.43,84,101,105 ГПК України судами першої та апеляційної інстанцій не відхилено доводи Банку про передчасну відмову суду у визнанні кредиторських вимог позивача без достеменного з'ясування тих обставин, чи станом на момент отримання ліквідкомісією відповідача заяви Банку від 25.04.2016 мало місце фактичне затвердження проміжного ліквідаційного балансу ФГ "АННА-2007".

Колегія суддів вважає, що, у будь-якому разі, при встановленні факту затвердження проміжного ліквідаційного балансу ФГ "АННА-2007" до отримання відповідної заяви позивача, суд мав би підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу, але не мав підстав для відмови в позові повністю.

Крім того, судами не спростовано твердження позивача про його звернення з позовом у даній справі в межах встановленого місячного терміну (08.06.2016р.), тобто після своєї обізнаності з ухиленням ліквідаційної комісії відповідача від розгляду заяви від 25.04.2016.

Касаційна інстанція зауважує, що сам по собі сплив граничного (6-місячного) строку для заявлення кредиторами вимог до боржника не породжує невірне обрання кредитором такого способу захисту своїх прав як визнання кредиторських вимог.

Суд першої інстанції спочатку правильно зазначив, що до проміжного ліквідаційного балансу можуть включатися лише кредиторські вимоги, заявлені своєчасно, однак, в подальшому не врахував тих істотних обставин, що для вимог, заявлених з пропуском визначеного строку, чинним цивільним законодавством встановлено особливий порядок їх можливого задоволення (ч.4 ст.112 ЦК України)

Вищевказане також помилково залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.

Отже, приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги вищенаведеного та не оцінили всі матеріали справи в їх сукупності. Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29.08.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі №916/1579/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

В. Картере