Рішення

від 17.01.2017 по справі 902/993/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 січня 2017 р. Справа № 902/993/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Грамет", код ЄДРПОУ 35871389 (02093, АДРЕСА_1)

до : Житлово-будівельного кооперативу "Будлюкс", код ЄДРПОУ 39715420 (21008, м.Вінниця, вул. Сонячна, 2-А)

про стягнення 348916,68 грн.

за участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.

представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність №б/н від 01.12.2016р.;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ :

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Грамет" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Будлюкс" суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 324287,34 грн, 22245,86 грн пені, 2383,48 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 22.11.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/993/16 та призначено її до розгляду на 06.12.2016р.

Ухвалою суду від 06.12.2016р. розгляд справи відкладено на 17.01.2017р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ненаданням сторонами витребуваних судом доказів та необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 17.01.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення 319810,00 грн основного боргу та подав клопотання від 17.01.2017р., в якому просив суд залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення 4477,34 грн інфляційних втрат, 22245,86 грн пені та 2383,48 грн 3% річних, у зв'язку з неможливістю надати, станом на час розгляду справи в суді, докази в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення та нарахування пені, інфляційних та 3% річних на підставі договору поставки № 6/07 від 06.07.2016р., а також неможливістю надання обґрунтованих розрахунків вказаних сум.

Розглянувши вказане вище клопотання представника позивача, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 81 ГПК України встановлено виключний перелік підстав для залишення позовної заяви без розгляду: позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк; позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору; громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Господарським процесуальним кодексом не передбачено такої підстави для залишення позову без розгляду як клопотання позивача.

За таких умов, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача від 17.01.2017р. про залишення позовних вимог в частині стягнення 4477,34 грн інфляційних втрат, 22245,86 грн пені та 2383,48 грн 3% річних без розгляду та розглядає справу по суті заявлених вимог.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, документів витребуваних ухвалами суду не надав, причин неявки та неподання доказів не повідомив. Про час, місце та день розгляду справи відповідач повідомлявся ухвалою суду від 06.12.2016р., яка надсилалась останньому рекомендованою поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою вказаною в позовній заяві, яка є ідентичною адресі місцезнаходження відповідача зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Враховуючи наведене, суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Разом з тим, слід зазначити, що ухвала суду від 22.11.2016р. про порушення провадження у справі, яка надсилалася відповідачу за вказаною в позовній заяві адресою, повернулась до суду з відмітками відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 06.12.2016р., яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як стверджується матеріалами справи, а саме: обопільно підписаними сторонами видатковими накладними №80 від 14.07.2016р. на суму 30960,00 грн, № 85 від 26.07.2016р. на суму 123840,00 грн, № 118 від 06.09.2016р. на суму 103200,00 грн, № 124 від 13.09.2016р. на суму 171810,00 грн, позивач 14.07.2016р., 26.07.2016р., 06.09.2016р. та 13.09.2016р. поставив відповідачу товар на загальну суму 429810,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, провівши оплату за отриманий товар згідно виставленого позивачем рахунку на оплату № 152 від 04.07.2016р. та зазначених вище видаткових накладних на загальну суму 110000,00 грн, що стверджується платіжними дорученнями № 21 від 14.07.2016р. на суму 40000,00 грн, №23 від 18.07.2016р. на суму 20000,00 грн, № 33 від 23.08.2016р. на суму 50000,00 грн.

Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар відповідно до накладних № 80 від 14.07.2016р., № 85 від 26.07.2016р., № 118 від 06.09.2016р. та № 124 від 13.09.2016р. склала 319810,00 грн.

Не проведення відповідачем розрахунків за отриманий товар стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, між сторонами виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 319810,00 грн, за поставлений товар на підставі видаткових накладних №80 від 14.07.2016р., № 85 від 26.07.2016р., № 118 від 06.09.2016р. та №124 від 13.09.2016р. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 22245,86 грн пені, 2383,48 грн 3% річних та 4477,34 грн втрат від інфляції, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Позивачем обґрунтованих розрахунків пені, інфляційних та річних та правового обґрунтування підстав їх стягнення господарському суду не подано ні в позовній заяві ні на неодноразові вимоги господарського суду в ухвалах від 22.11.2016р. та від 06.12.2016р.

Витребування цих доказів було обумовлене вимогами ст.ст. 33, 34 ГПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою позову є договір поставки №6/07 від 06.07.2016р., однак позивачем не доведено обставин поставки товару визначеного в видаткових накладних № №80 від 14.07.2016р., № 85 від 26.07.2016р., №118 від 06.09.2016р. та №124 від 13.09.2016р. на підставі договору поставки № 6/07 від 06.07.2016р. та не надано обґрунтованих розрахунків пені, інфляційних втрат та річних із зазначенням періодів їх нарахувань та підстав нарахування за вказані періоди.

Слід зауважити, що двохмісячний строк розгляду спору, передбачений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України збігає 21.01.2017, а тому у господарського суду відсутня можливість відкласти розгляд справи для витребування таких доказів від позивача втретє.

Господарський суд в ухвалах від 22.11.2016 та від 06.12.2016 звертав увагу позивача, що у разі неподання ним витребуваних документів, господарський суд вправі залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Так відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

При вирішенні питання залишення позову без розгляду в частині стягнення 10 311,64 грн комісії господарський суд враховує правову позицію викладену у пункті 4.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Господарський суд вважає за необхідне дослідити всі вищевказані умови.

Так у даній справі документи витребувані господарським судом, оскільки це зазначено в ухвалах від 22.11.2016 та від 06.12.2016, такі документи дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності господарський суд позбавлений можливості вирішити спір в частині стягнення пені, інфляційних втрат та річних по суті. Господарському суду так і не подано доказів поставки товару на підставі договору поставки № 6/07 від 06.07.2016р., та не додано обґрунтованих розрахунків вказаних сум, у зв'язку з чим господарський суд не має можливості розглянути в цій частині спір по суті.

Жодних письмових пояснень щодо поважності причин неподання таких доказів позивачем не надано. Натомість в судовому засіданні 17.01.2017р. подано клопотання про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення 4477,34 грн інфляційних втрат, 22245,86 грн пені та 2383,48 грн 3% річних, у зв'язку з неможливістю надати, станом на час розгляду справи в суді, доказів в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення та нарахування пені, інфляційних та 3% річних на підставі договору поставки № 6/07 від 06.07.2016р., а також неможливістю надання обґрунтованих розрахунків вказаних сум.

Враховуючи, що позивачем не повідомлено господарський суд про поважність причин не подання ним доказів та неможливість розглянути справу в частині стягнення 4477,34 грн інфляційних втрат, 22245,86 грн пені та 2383,48 грн 3% річних за наявними в ній доказами, господарський суд залишає позов у вказаній частині без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до відповідного компетентного органу в загальному порядку.

За викладених вище обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за ст. 49 ГПК України відшкодовується позивачу за рахунок відповідача у частині задоволених позовних вимог. У іншій частині, у якій позов залишено без розгляду, то сума судового збору відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір позивачу не відшкодовується та відноситься на нього, оскільки позов у цій частині залишено без розгляду у зв'язку з неподанням позивачем на вимогу суду витребуваних від нього документів (п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України).

17.01.2017р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 75, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Будлюкс", код ЄДРПОУ 39715420 (21008, м.Вінниця, вул. Сонячна, 2-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Грамет", код ЄДРПОУ 35871389 (02093, АДРЕСА_1) 319810,00 грн основного боргу, 4797,15 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Позовні вимоги в частині стягнення 4477,34 грн інфляційних втрат, 22245,86 грн пені та 2383,48 грн 3% річних залишити без розгляду.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 20 січня 2017 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (21008, м. Вінниця, вул. Сонячна, 2-А)