Рішення

від 17.01.2017 по справі 910/21458/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017Справа №910/21458/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПК-Агро"

до Приватного підприємства "С.А.Е. ГРУП"

про стягнення 20 865,76 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Рудь А.В. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВПК-Агро" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "С.А.Е. ГРУП" (відповідач) 20865,76 грн., з яких: 19954,00 грн. -сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 911,76 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 10140,00 грн. У зв'язку із прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 9814,00 грн. та 3% річних у розмірі 911,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2016 порушено провадження по справі № 910/21458/16 та призначено її до розгляду на 13.12.2016.

12.12.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

13.12.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі та заява про уточнення прохальної частини позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи №910/21458/16 відкладено на 17.01.2017.

17.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну юридичної адреси позивача, пояснення та документи по справі.

Судом долучено до матеріалів справи заяву позивача про зміну юридичної адреси ТОВ "ВПК-Агро" та враховано, що станом на час розгляду даної справи юридичною адресою позивача (вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) є: 51107, Дніпропетровська обл., Магдалинівський район, село Вишневе, вул. Гагаріна, 4/1.

В судовому засіданні 17.01.2017 судом розглянуто заяву позивача про уточнення прохальної частини позову. Так, у своїй заяві позивач зазначає, що уточнює прохальну частину позову та просить суд стягнути з відповідача 20865,76 грн., з яких: 10140,00 грн. - суму боргу, 9814,00 грн. - інфляційні втрати та 911,76 грн. - 3% річних.

Враховуючи те, що розмір заявлених вимог, предмет та підстави позову не змінились, суд здійснює розгляд справи згідно вимог заявлених позивачем у позові з урахуванням вищевказаної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2017 надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги з підстав викладених в позові, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 17.01.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п. п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Ухвала суду 25.11.2016 була повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання. Крім того, представник відповідача 13.01.2017 ознайомлювався із матеріалами справи, в тому числі із ухвалою про відкладення розгляду справи. Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та з урахуванням того, що будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 17.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ВПК-Агро" (позивач) було поставлено Приватному підприємству "С.А.Е. ГРУП" (відповідач) товар (капуста, 7800 кг) на загальну суму 10140,00 грн. за видатковою накладною № РН-0051404 від 22.11.2013 на суму 10140,00 грн.

Відповідач не здійснив оплати товару, поставленого за видатковою накладною за №РН-0051404 від 22.11.2013, у зв'язку із чим позивач направив на адресу відповідача претензію від 07.11.2016, в якій вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар, а також нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних.

Оскільки, відповідач заборгованість не сплатив, позивачем у судовому порядку заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 10140,00 грн. У зв'язку із прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 9814,00 грн. та 3% річних у розмірі 911,76 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткову накладну № РН-0051404 від 22.11.2013, рахунок-фактуру №СФ-000064 від 22.11.2013 судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких позивач зобов'язався здійснити поставку товару, а відповідач, в свою чергу здійснити оплату поставленого товару.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання взятих на себе зобов'язань, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 10140,00 грн., а відповідач, у свою чергу, прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-0051404 від 22.11.2013 (підстава поставки рахунок-фактура №СФ-000064 від 22.11.2013), які підписані з боку відповідача уповноваженою на отримання товару особою (довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №174 від 22.11.2013).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

В пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

З огляду на наведене, оскільки інший строк оплати товару сторонами у видатковій накладній №РН-0051404 від 22.11.2013 встановлений не був, то відповідно до приписів ст. 692 ЦК України, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений позивачем товар за видатковою накладною після його прийняття, тобто 23.11.2013. За таких обставин, строк оплати поставленого відповідачу товару настав.

Також, 07.11.2016 позивач направив на адресу відповідача претензію від 07.11.2016, в якій позивач вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, оплату поставленого позивачем товару за видатковою накладною №РН-0051404 від 22.11.2013 не здійсни, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем складає 10140,00 грн.

Судом встановлено, що факт наявності заборгованості у розмірі 10140,00 грн. за поставлений товар належним чином доведений, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 10140,00 грн., на час прийняття рішення, відповідачем не надано, обставин, викладених у позові не спростовано.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, невиконане зобов'язання у розмірі 10140,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Позивачем, також, заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 9814,00 грн. (нараховані за період з грудня 2013 року по листопад жовтень 2016 року) та 3% річних у сумі 911,76 грн. (нараховані за 1094 дні з 23.11.2013 по 21.11.2016).

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши розрахунок, наведений у позові, судом враховано, що наступним днем що йде за днем в який має бути здійснена оплата заборгованості є 24.11.2013. В той же час, у визначеному позивачем періоді прострочення (з 23.11.2013 по 21.11.2016) включно кількість днів прострочення - 1095, в той час як нарахування 3 % річних здійснено за 1094 дні. Здійснивши перерахунок 3% річних у межах визначеного позивачем періоду за 1094 дні (з 24.11.2013 по 21.11.2016 включно) судом встановлено, що сума 3% річних становить 911,77 грн., тобто сума 3% річних є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних у розмірі 911,76 грн., що заявлені позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у межах періодів визначених позивачем, судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 9809,16 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПК-Агро" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "С.А.Е. ГРУП" (01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 5 Б, ідентифікаційний код 38361861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПК-Агро" (51107, Дніпропетровська обл., Магдалинівський район, село Вишневе, вул. Гагаріна, 4/1, ідентифікаційний код 34229691) 10140,00 грн. - суму боргу, 9809,16 грн. - інфляційні втрати, 911,76 грн. - 3% річних та судові витрати у розмірі 1377,68 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2017.

Суддя С.О. Турчин