Рішення

від 18.01.2017 по справі 910/22009/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2017Справа №910/22009/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Наша родина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асістанський центр "Ел.Ай.Сі. Асісстанс" простягнення заборгованості 91 594,83 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Мельник Ю.М. - представник за довіреністю № 05/07 від 16.01.2017 від відповідача не з'явився

У судовому засіданні 18.01.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Наша Родина" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асістанський центр "Ел.Ай.Сі. Асісстанс" про стягнення 91 594,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам укладеного між сторонами договору про надання медичних послуг № 1835 від 28.01.2016 належним чином не виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 73 168,60 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 4 526,32 грн., 3 % річних у розмірі 1199,37 грн. та пеня у розмірі 12 700,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22009/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.01.2017.

У судове засідання, призначене на 18.01.2017, з'явився представник позивача, який надав документи на виконання вимог ухвали суду та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103040802758.

Зважаючи на те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

28 січня 2016 між ТОВ "Асістанський центр "Ел.Ай.Сі. Асісстанс" (далі - відповідач, замовник) та ТОВ "Медичний центр "Наша Родина" (далі - позивач, виконавець) був укладений договір про надання медичних послуг № 1835 (далі - договір), відповідно умов якого замовник доручає виконавцеві надавати медичні послуги застрахованим особам та зобов'язується оплачувати надані медичні послуги, відповідно до умов договору.

Згідно з п.2.2 договору конкретний перелік медичних послуг за цим договором та тарифи вказуються в додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктами 3.3.1, 3.3.3 договору встановлено обов'язок замовника перевіряти щодо кожної застрахованої особи наявність, відповідність, строк дії цивільно-правової угоди, страхового полісу/сертифікату (або іншого документу, що підтверджує факт укладення договору добровільного медичного страхування), наявність лімітів на окремі види медичних послуг, програми страхування, виключення зі страхових випадків та з урахуванням перевіреної інформації звертатися за замовленням медичних послуг до виконавця; оплатити вартість медичних послуг, які було замовлено у виконавця, в порядку визначеному цим договором згідно із тарифами, що наведені у додатку № 1 до договору.

Розділом 5 договору сторони встановили порядок розрахунків та оплати, зокрема, замовник оплачує вартість медичних послуг, які було замовлено ним у виконавця в порядку визначеному цим договором. Вартість медичних послуг, що надаються виконавцем вказується у додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору. Замовник здійснює оплату за надані виконавцем медичні послуги на підставі підписаних актів про надані медичні послуги, в порядку передбаченому договором, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок виконавця.

Виконавець протягом 5 робочих днів місяця, наступного за тим, у якому були надані медичні послуги, надсилає замовнику кур'єрською службою доставки оригінали наступних документів для оплати: рахунок-фактура, акт про надані медичні послуги (2 екземпляри), податкова накладна - для послуг, за якими виконавець є платником податку на додану вартість (п.5.7 договору).

Відповідно до п. 5.9, 5.10 договору замовник протягом 10 робочих днів, перебіг яких розпочинається з дня, наступного після отримання від виконавця оригіналів документів, визначених в п.5.7. договору, зобов'язаний в разі наявності питань щодо обсягів наданих застрахованим особам медичних послуг, узгодити розбіжності з виконавцем та прийняти рішення про оплату та підписати виконавцеві акт про надані медичні послуги. У випадку не підписання акту про надані медичні послуги, протягом строку, визначеного в п.5.9. договору, та ненадання мотивованої відмови від підписання акту про медичні послуги, надані медичні послуги вважаються прийнятими і такими, що підлягають оплаті, в порядку визначеному п.5.11 договору.

Згідно з п.5.11, 5.12 договору протягом 5 робочих днів, які починають свій перебіг після завершення строку, вказаного в п.5.9 договору, замовник зобов'язаний здійснити оплату наданих медичних послуг в повному обсязі (в тому числі у випадку передбаченому п.5.10 договору) або здійснити оплату наданих медичних послуг в частині, з якою погоджується. У разі, якщо замовник здійснює оплату наданих медичних послуг не в повному обсязі, замовник протягом наступних 5 робочих днів узгоджує з виконавцем розбіжності та здійснює оплати не пізніше дати останнього робочого місяця, наступного за тим, в якому було надані медичні послуги.

В Додатку № 1 до договору № 1835, який є невід'ємною частиною договору, сторони виклали перелік та вартість послуг для застрахованих осіб.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було надано відповідачу медичні послуги на загальну суму 73 168,60 грн., що підтверджується наступними актами виконаних робіт:

за період з 1 по 31 березня 2016 акт на суму 31 380,15 грн. (рахунок-фактура № 182 від 04.05.2016);

за період з 1 по 30 квітня 2016 акт на суму 30 887,25 грн. (рахунок-фактура № 208 від 26.05.2016);

за період з 1 по 31 травня 2016 року акт на суму 10 689,70 грн. (рахунок-фактура № 240 від 13.06.2016);

Вказані Акти наданих медичних послуг разом з рахунками на оплату були направлені замовнику, на підтвердження чого позивачем надано кур'єрську накладну із відмітками представників замовника про отримання зазначених актів надання медичних послуг.

В той же час, відповідачем в порядку та на умовах встановленому договором № 1835 від 28.01.2016, акти наданих медичних послуг підписані не були, надані послуги не оплачені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Укладений між сторонами договір № 1-М/29/04/15 від 29.04.2015 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги з медичного обслуговування осіб на загальну суму 73 168,60 грн., що підтверджується актами про надані медичні послуги за період з 01.03.2016 по 31.05.2016.

При цьому, вказані акти наданих медичних послуг хоч і не містять підпису уповноваженої особи та печатки установи відповідача, вважаються прийнятими відповідачем на підставі п. 5.10 договору з огляду на відсутність письмових вмотивованих зауважень чи претензій.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.11 договору грошове зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем послуг повинно було бути виконане протягом 5 робочих днів, які починають свій перебіг після завершення строку, вказаного в п. 5.9. договору (в тому числі, у випадку передбаченому п. 5.10. договору).

Беручи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що строк оплати, у відповідності до умов договору № 1835 від 28.01.2016 є таким, що настав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем по сплаті 73 168,60 грн. на підставі договору № 1835 від 28.01.2016. Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, правом надання відзиву не скористався, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг не надав, заперечень щодо отримання таких послуг не навів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1835 від 28.01.2016, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Отже, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 73 168,60 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 4 526,32 грн., 3 % річних у розмірі 1199,37 грн. та пеня у розмірі 12700,54 грн.

При укладанні договору (п. 6.2.) сторони передбачили, що у випадку порушення замовником строків оплати наданих виконавцем медичних послуг, замовник сплачує виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла на момент прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом досліжено розрахунки позивача та встановлено, що останнім не вірно визначено період нарахування штрафних та фінансових санкцій, зокрема не дотриманно п. 5.11. договору.

З огляду на вищенаведене, суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних з урахуванням строків, передбачених п.п. 5.9., 5.11. договору та встановив, що з відповідача на корить позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 3 651,96 грн. та 3 % річних у розмірі 1 116,19 грн., у зв'язку із чим вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 12 700,54 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року передбачено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України далі - ГПК ) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За перерахунком суду, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить суму меншу ніж заявлено позивачем до стягнення, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 11 686,59 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором № 1835 від 28.01.2016, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Медичний центр "Наша родина", а саме: основного боргу у розмірі 73 168,60 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 651,96 грн., 3 % річних у розмірі 1 116,19 грн. та пені у розмірі 11 686,59 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асістанський центр "Ел.Ай.Сі. Асісстанс" (01023, м. Київ, вул. Л. Первомайського, буд. 11, ідентифікаційний код 31568089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Наша родина" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 54-Б, ідентифікаційний код 38123764) основну заборгованість у розмірі 73 168 (сімдесят три тисячі сто шістдесят вісім) грн. 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 651 (три тисячі шістсот п'ятдесят одна) грн. 96 коп., 3 % річних у розмірі 1 116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн. 19 коп., пеню у розмірі 11 686 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 59 коп. та судовий збір у розмірі 1 348 (одна тисяча триста сорок вісім) грн. 33 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.01.2017 року

Суддя Пукшин Л.Г.