Рішення

від 16.01.2017 по справі 911/3694/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2017 р. Справа № 911/3694/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. при секретарі судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « Ветпром» , м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю « Маруна Нью» , Київська обл., с. Соколівка

про стягнення 20690,90 гривень

За участю представників:

від позивача : ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.12.2016;

від відповідача : не з'явився.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Ветпром» звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Нью» про стягнення 20690,90 гривень, з яких: 20300,00 гривень - сума основного боргу, 390,90 гривень - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару, отриманого згідно договору поставки від 07 червня 2016 року №4.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 16.11.2016, 07.12.2016 направлялась відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю Ветпром (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Маруна Нью був укладений договір поставки №4.

На умовах даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію ветеринарного призначення, визначену у п. 1.2. цього договору (продукція), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються у видаткових накладних та рахунках-фактури що є невід'ємною частиною цього договору.

Приймання продукції за кількістю здійснюється згідно видаткових накладних, за якістю згідно сертифікатів якості (п. 1.7 договору).

Ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим договором, визначена сторонами в рахунках-фактури та видаткових накладних. Загальна ціна договору становить суму всіх поставок, здійснених постачальником на адресу покупця за цим договором. Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом оплати 100% вартості партії продукції протягом 30 днів з дати здійснення поставки. Датою поставки є дата видаткової накладної (п. п. 3.1.-3.3. договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у разі наявності). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. договору та закінчується 31.12.2016 (п.п. 7.1., 7.2. договору).

На виконання умов договору поставки товару від 07.06.2016 №4 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 20300,00 гривень, що підтверджується видатковими накладними, а саме: видаткова накладна №27 від 30.08.2016 на 8700,00 гривень, видаткова накладна №31 від 21.09.2016 на 11600,00 гривень, які підписані представником відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у видаткових накладних вартості, кількості та якості поставленого позивачем товару.

Як вказує позивач, відповідач не виконав зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 20690,90 гривень, 390,90 гривень пені.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що сума боргу в розмірі 20690,90 гривень за поставлений товар підтверджується належними доказами (видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи), відповідачем, станом на час розгляду справи в суді, існування заборгованості у стягуваному розмірі 20690,90 гривень належними та допустимими доказами не спростованою, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 390,90 гривень, з яких:

- за видатковою накладною №27 від 30.08.2016 на суму заборгованості 8700,00 гривень нараховано 257,42 гривень.

- за видатковою накладною №31 від 21.09.2016 на суму заборгованості 11600,00 гривень нараховано 133,48 гривень.

Частина 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня нараховується протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Згідно з ч.1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.3. договору за прострочення в оплаті продукції покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення.

З урахуванням п. 3.3. договору, строк прострочення платежу станом на 04.11.2016 склав: за видатковою накладною №27 від 30.08.2016 - 36 днів; за видатковою накладною №31 від 21.09.2016 - 14 днів.

Суд, перевіривши розрахунок пені у розмірі 390,90 гривень, встановив, що він є обґрунтованим, арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та положенням договору, а тому вимога щодо 390,90 гривень пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані позивачем докази не спростовані та відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20690,90 гривень основного боргу та 390,90 гривень пені.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Маруна Нью (08666, Київська обл., Васильківський район, с. Соколівка, вул. Леніна, 1, код 33059464) на користь товариства з обмеженою Ветпром (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 92-А, корп. Б, кім. 1206, код 40196783) 20690,90 гривень основного боргу, 390,90 гривень пені та 1378,00 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.01.2017 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 23.01.2017.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник