Рішення

від 11.01.2017 по справі 914/2893/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2017р. Справа№ 914/2893/16

Суддя господарського суду Львівської області, ОСОБА_1 розглянувши матеріали справи

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів)

до відповідача: Залізничної районної організації Народного Руху України (м. Львів)

про: стягнення заборгованості в сумі 12347,99 грн. та судових витрат

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 2302-вих.- 3 від 03.01.2017 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів) до Залізничної районної організації Народного Руху України (м. Львів) про стягнення заборгованості в сумі 12347,99 грн. та судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.11.2016 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 24.11.2016 року. Ухвалою суду від 24.11.2016 року розгляд справи відкладено до 30.11.2016 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 30.11.2016 року розгляд справи відкладено до 21.12.2016 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 21.12.2016 року розгляд справи відкладено до 04.01.2017 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 04.01.2017 року розгляд справи відкладено до 11.01.2017 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача та для надання доказів.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.11.2016 року, про відкладення від 24.11.2016 року, від 30.11.2016 року, від 21.12.2016 року, від 04.01.2017 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

22.11.2016 року за вх. № 46943/16 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

29.11.2016 року за вх. № 47941/16 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

21.12.2016 року за вх. № 6086/16 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України та відкладення розгляду справи.

Клопотання позивача задоволено. Продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

11.01.2017 року за вх. № 797/17 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.11.2016 року, про відкладення від 24.11.2016 року, від 30.11.2016 року, від 22.12.2016 року, від 04.01.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 04.01.2017 р. про відкладення розгляду справи на 21.12.2016 р. є наявна в матеріалах справи копія Списку № 9 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів за 05.01.2017 р.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № НОМЕР_1 станом на 11.01.2017 р. Залізнична районна організація Народного Руху України знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 79054, АДРЕСА_1.

Відтак, суд виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 11.01.2017 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 24.12.2007 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач) та Залізничною районною організацією Народного Руху України (надалі - відповідач) укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 3-5896-7 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1. якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 22,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 160.

Позивач зазначає, що Договір укладено на термін з 24.12.2007 р. до 23.12.2010 р. включно (п. 4.1 Договору) та неодноразово пролонговувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, сплатити гроші тощо, або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконанню його обов'язку.

Згідно зі ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Пунктом 5.2. Договору оренди встановлено обов'язок орендаря перераховувати орендну плату не пізніше 20 числа місяця. Однак, всупереч умовам укладеного Договору та вимогам вищезазначених законодавчих актів, відповідач взяті на себе зобовязазння не виконав.

Позивач зазначає, що, відповідно до довідки про заборгованість № 4-2302-1501 від 07.11.2016 р. станом на 28.10.2016 р., відповідачем орендна плата за користування об'єктом оренди вносилась невчасно та не в повному обсязі, визначеному умовами Договору, та допущено заборгованість на загальну суму 12347,99 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1.1. Положення про управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.04.2016 р. № 237 (із змінами та доповненнями), Управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради. У відповідності до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 219 від 19.10.2006 р., до повноважень департаменту економічної політики Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, ведення обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням. Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. цього ж Положення, основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Згідно з п. 1.4. Положення, управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 24.12.2007 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач) та Залізничною районною організацією Народного Руху України (надалі - відповідач) укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 3-5896-7 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1. якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 22,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 160.

Договір укладено на термін з 24.12.2007 р. до 23.12.2010 р. включно (п. 4.1 Договору) та неодноразово пролонговувався.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Пунктом 5.2. Договору оренди встановлено обов'язок орендаря перераховувати орендну плату не пізніше 20 числа місяця. Однак, всупереч умовам укладеного Договору та вимогам вищезазначених законодавчих актів, відповідач взяті на себе зобовязазння не виконав.

Відповідно до Довідки про заборгованість № 4-2302-1501 від 07.11.2016 р. станом на 28.10.2016 р. відповідачем орендна плата за користування об'єктом оренди вносилась невчасно та не в повному обсязі, визначеному умовами Договру, та допущено заборгованість на загальну суму 12347,99 грн.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що періодом нарахування орендної плати, стягнення заборгованості по якій є предметом даного позову, є з 01.01.2012 року по 02.12.2015 року. В Довідці про заборгованість № 4-2302-1501 від 07.11.2016 р. станом на 28.10.2016 р. борг станом на 01.01.2012 року становить 2323,56 грн. Однак, незважаючи на вимоги суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності підстав існування такої суми боргу станом на 01.01.2012 року. Тому, в задоволенні щодо стягнення 2323,56 грн. слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження частини своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Залізничної районної організації Народного Руху України в частині стягнення заборгованості в сумі 10024,43 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1378,00 грн., та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 41570 від 18.10.2016 року на суму 1378,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1.Позов - задоволити частково.

2. Стягнути з Залізничної районної організації Народного Руху України (79054, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 20807360) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625, р/р 34223000002002 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014) 10024 (десять тисяч двадцять чотири) грн. 43 коп. основного боргу та 1118 (одна тисяча сто вісімнадцять) грн. 70 коп. судового збору.

3. В решті частині позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.01.2017 року.