Рішення

від 16.01.2017 по справі 914/3086/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2017р. Справа№ 914/3086/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М. при секретарі Кияк І.В. розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ігвол , м.Мостиська Львівської області

до відповідача: Мостиської міської ради Львівської області, м.Мостиська

про: визнання права власності на нерухоме майно

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - керівник

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 13.01.17 р.)

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської Товариства з обмеженою відповідальністю Ігвол заявлено позов до Мостиської міської ради Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно - будівлю критого току, загальною площею 728,0 кв.м., що розташована за адресою: вул.Шевченка, 152-а у м.Мостиська Львівської області.

Ухвалою суду від 08.12.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.01.2017 року.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та усних поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, щодо заявлених позовних вимог не заперечує з підстав, наведених у поясненні (вх.№1488/17 від 16.01.2017 р.)

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ігвол є самостійним суб'єктом підприємницької діяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що будівля критого току загальною площею 728,0 кв.м., що розташована за адресою: вул.Шевченка, 152-а у м.Мостиська Львівської області придбана товариством у Держгоспу Мостиський у 2002 році, що підтверджується платіжними дорученнями №181 від 26.04.2002 р. на суму 1500,00 грн. та №453 від 02.10.2002 року на суму 1938,00 грн.; призначення платежів - за майно під податковою заставою ( Ігвол за Держгосп Мостиський ). На підставі оплати вартості будівлі Держгоспом Мостиський на ім'я покупця видано накладну №1 від 08.11.2002 року на будівлю критого току.

Судом встановлено, що підставою реалізації та придбання позивачем будівлі критого току слугував дозвіл Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області №1820 від 03.10.2002 року на самостійну реалізацію неописаних активів, а саме: будівлі критого току 1963 р. побудови, загальною площею 728,00 кв.м. з бетонним фундаментом, дерев'яними стінами та шиферною покрівлею, балансовою вартістю 3438,00 грн., які знаходяться у податковій заставі за умови спрямування одержаних коштів на погашення податкового боргу.

09.10.2002 року Український державний консорціум Укрфітотерапія надано дозвіл Держгоспу Мостиський на реалізацію вказаного критого току, згідно з експертною оцінкою майна.

Спірне приміщення використовується позивачем для господарських потреб протягом 14 років.

Позивач вважає, що він набув право власності на будівлю критого току загальною площею 728,0 кв.м., що розташована за адресою: вул.Шевченка, 152а у м.Мостиська Львівської області на підставі наведених доказів.

Позивач також інформував суд, що 16.11.2016 р. звертався до Мостиської районної державної адміністрації з метою реєстрації права власності на будівлю критого току, однак листом від 02.12.2016 р. за № 02-36/3036 остання повідомила. що відповідно до ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року №0952-IV подані ТзОВ Ігвол документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і відмовила в проведенні державної реєстрації прав.

У письмовому та усних поясненнях представник відповідача зазначив, що будівля, яка розташована по вул. вул.Шевченка, 152-а у м.Мостиська Львівської області не перебуває у комунальній власності Мостиської міської ради, а лише знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у розпорядженні відповідача і тому заперечень щодо позовних вимог відповідач не має.

Як вбачається із технічного паспорта на критий тік за адресою: у Львівська область, м.Мостиська, вул.Шевченка, 152-а, виданого КП Мостиського районного бюро технічної інвентаризації (інвентарний номер 2255) нежитлова будівля літ. А-1 (критий тік) - нежитлова будівля з побутовим приміщенням 19,4 кв.м., в плані прямокутної форми, зовнішнім розміром 50.5х15.5м, влаштована на бутобетонному стрічковому фундаменті, з цегляними та бетонними стінами, з дерев'яним перекриттям суміщеним з покриттям, покрита шифером. Перегородки - бетонні колони, цегла, підлога - бетон. Внутрішні інженерні мережі - електроосвітлення. Загальна площа 728,0 кв.м. Об'єм 3053 куб.м. Висота приміщень - 1.30 м. та 6.50 м. Рік побудови - 1975-80.

Із висновку про вартість майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 05.02.2016 р. № 99/16) вбачається, що ринкова об'єкта оцінки станом на 11.08.2016 р. становить 152160,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступних мотивів.

Згідно приписів ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до норм чинного законодавства, а саме ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що будівля критого току загальною площею 728,0 кв.м., розташована за адресою: вул.Шевченка, 152-а у м.Мостиська Львівської області придбана позивачем у Держгоспу Мостиський у 2002 році на підставі дозволу ДПІ за №180 від 03.10.2002 р., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, в результаті викупу, позивач набув право власності на зазначений обєкт нерухомого майна та отримав право на проведення державної реєстрації права власності на зазначений об'єкт нерухомості.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Обов'язок реєстрації права власності на нерухоме майно передбаченй ст. 182 ЦК України. Відповідно до ч. 1 цієї статті право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою про реєстрацію.

Згідно ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

В Методичних рекомендаціях стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації , які затверджені наказом Міністерства юстиції від 14 квітня 2009 року № 660/5 наведені ознаки нерухомої речі: ці об'єкти розташовані на земельній ділянці та нерозривно пов'язані із землею, тобто вони не можуть існувати без землі; переміщення зазначених об'єктів є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Вказані ознаки є основними, і їх розглядати необхідно у сукупності.

Частиною 1 статті 5 Закону України Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення..

В п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за № 582/5773 зазначено, що будівлі тимчасового характеру (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі, теплиці, покриті поліетиленовою плівкою тощо) це будівлі - збірно-розбірні, без фундаменту, з недовговічного матеріалу, сезонного використання (без утеплення основних огороджувальних конструкцій).

У технічному паспорті, складеному 04.07.2016 р. Комунальним підприємством Мостиське районне бюро технічної інвентаризації (інвентарний номер 2255), зазначено, що об'єкт (критий тік) побудований з б/бетонним фундаментом, стіни і перегородки цегляні та бетонні, перекриття деревяне, покрівля шифер, підлога бетонна.

З огляду на характеристики конструктивних елементів приміщення, його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення, тому можна стверджувати, що спірний об'єкт належить до нерухомого майна та не перешкоджає його державній реєстрації, оскільки відповідно до п. 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 р. № 868, не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а належне позивачу майно вказаними ознаками не наділене.

Відповідно до ст.41 Конституції України обумовлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватно власності є непорушним.

З огляду на викладене, зважаючи що позивач набув право власності на нежитлове приміщення по вул. Шевченка, 152-а, що у м. Мостиська Львівської області внаслідок передачі шляхом його викупу, суд дійшов висновку. що позовні вимоги про визнання права власності є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають до задоволення.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому кожна суттєва для справи обставина повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України).

При цьому за умовами ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Ігвол (81300, Львівська область, Мостиський район, м.Мостиська, вул.Шевченка, 154; ідентифікаційний код 23274065) право власності на нерухоме майно - будівлю критого току, загальною площею 728,0 кв.м., що розташована за адресою: вул.Шевченка, 152-а у м.Мостиська Львівської області.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 16.01.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 23.01.2017 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.