Рішення

від 18.01.2017 по справі 916/3154/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2017 р.Справа № 916/3154/16

За позовом: Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця» в особі регіональної філії „Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця»

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ТЕК-МЕЛФІ»

про стягнення 21632,92грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця» в особі регіональної філії „Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ТЕК-МЕЛФІ» про стягнення 19660грн. штрафу та 1972,92грн. додаткових витрат. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що при оформлення залізничної накладної №42645960 відповідачем було скоєне правопорушення, передбачене ст.24 Статуту залізниць України, яке полягає у неправильному зазначені у накладній маси вантажу, що є підставою для покладення відповідальності, встановленої ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2016р. було порушено провадження по справі № 916/3154/16.

Відповідач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ТЕК-МЕЛФІ» , про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, шляхом надсилання судових ухвал на його адресу, у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що судом було ретельно дотримано вимоги закону щодо надсилання судової кореспонденції, а також з урахуванням отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у справі від 24.11.2016р. та ухвали суду від 12.12.2016р. про відкладення розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 18.01.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

31.07.2016р. за накладною №42645960 зі станції Новоукраїнка Одеської залізниці відправником ТОВ „ТЕК-МЕЛФІ» було відправлено вагон №67899781 з вантажем відсів гранітний, станція призначення ОСОБА_3 Одеської залізниці, одержувач вантажу - ТОВ „Гранресурси»

ТОВ „ТЕК-МЕЛФІ» у накладній в відомості вагонів було зазначено масу вантажу у вагоні №67899781 - 69000кг.

Під час перевезення на проміжній станції Котовськ Одеської залізниці вагу вантажу у вищезазначеному вагоні було перевірено шляхом зважування на справних повірених статичних вагонних вагах ВВ 150 Э та встановлено, що фактично вага вантажу не відповідає даним, зазначеним відповідачем в перевізному документі, про що 01.08.2016р. був складений комерційний акт АЭ №859285.

Згідно вищенаведеного акту встановлено, що вагон № 67899781 був поданий на комісійне зважування за документи значиться: вантах відсів гранітний вагою відправника, Брутто не зазначено, Нетто 69000 кг., тара 22400 кг, вантажопідйомність 71т. При комісійному переважуванні на справних вагонних електромеханічних вагах ВВ 150 Э ст. Котовськ виявилося: вантаж відсів гранітний, Брутто 76400 кг, тара 22400 кг, нетто 54000кг, що менше ваги вказаного в перевізному документі на 15000 кг. Завантаження у вагон двома конусами, нижче бортів на 900-1200мм. Вагон без торцевих дверей люка зачинений щільно, течі вантажу немає. Вагон технічно справний.

У зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній №42645960 маси вантажу позивачем, на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, був нарахований відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 19660грн., а саме провізна плата 3932 грн. х 5 = 19660 грн.

Окрім того, Позивач внаслідок відчеплення та перевантаження вагону зазнав додаткових витрат на суму 1972,92 грн., про що складено Акт загальної форми від 01.08.2016 № 35

Враховуючи вищевикладене, Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця» в особі регіональної філії „Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця звернулося до суду з позовною заявою про стягнення штрафу за невірне зазначення маси вантажу у накладних та додаткових витрат в сумі 21632,92грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

За вимогами ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст.909, ч.1 ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.12 Закону України „Про транспорт» підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Відповідно до частини 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно ст.6 Статуту Залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної передбачено як п.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5048, так і ст.23 Статуту залізниць України.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст.129 Статуту Залізниць України).

Аналогічні положення передбачені і п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст.122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п.п.1.1, 1.3 „Правил оформлення перевізних документів» , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, на кожне відправлення вантажу порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначається у накладних, але вона не зобов'язана перевіряти все що приймає до перевезення.

За вимогами зазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки .

Така ж правова позиція наведена і у п.21 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства України» , і у п.п. 6.1, 6.2 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №4-05/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» .

В даному випадку вантажовідправник неправильно зазначив масу вантажу в залізничній накладній №42645960, про що засвідчено в комерційному акті АЭ №859285 від 01.08.2016р.

Крім того, позивач поніс додаткові витрати в розмірі 1972,92грн., що підтверджується актом загальною форми від 01.08.2016р. №35, який містить розрахунок відповідних додаткових витрат.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім випадків заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту.

Згідно ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, а також приймає до уваги наданий позивачем розрахунок позовних вимог, як такий, що здійснений згідно з вимогами чинного законодавства.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 1378грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1 Позов задовольнити.

2 Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ТЕК-МЕЛФІ» (65003, м. Одеса, вул.. Чорноморського Козацтва, 103, код ЄДРПОУ 39071200) на користь Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця» в особі регіональної філії „Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця (65012, м. Одеса, вул.. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) штраф у розмірі 19660 (дев'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят)грн., додаткових витрат в сумі 1972 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят дві)грн. 92коп. витрати по сплаті судового збору на суму 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 23 січня 2017 р.

Суддя С.В. Літвінов