Рішення

від 10.01.2017 по справі 917/1799/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2017 Справа № 917/1799/16

За позовом Приватного підприємства "Компанія Ліон", юр. адреса: 49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, 10, офіс 621; адреса листування: 49061, м. Дніпро, вул. Олександра Поля, 82Г

До відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БУДТЕХНОРЕМОНТ", 36010, м. Полтава, вул. Овочева, 4А

Про стягнення 75 661,79 грн., з яких 60 406,73 грн. - заборгованість відповідача за отримані товарно-матеріальні цінності за умовами Договору поставки № ЛН012 від 19.08.2015 р., 5 368,45 грн. - пеня та 6 040, 47 грн. - штраф за п. 5.2 договору, 3 418,66 грн. - інфляційні нарахування та 427,28 грн. - 3 % річних

С у д д я ОСОБА_2

Представники:

від позивача - ОСОБА_3 (див. протокол);

від відповідача - відсутні (див. протокол).

10.01.2017 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 15.12.2016 року в порядку ст. 77 ГПК України з огляду на необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Суть спору: розглядається позовна заява Приватного підприємства "Компанія Ліон" про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БУДТЕХНОРЕМОНТ" 75 661,79 грн., з яких 60 406,73 грн. - заборгованість відповідача за отримані товарно-матеріальні цінності за умовами Договору поставки № ЛН012 від 19.08.2015 р., 5 368,45 грн. - пеня та 6 040, 47 грн. - штраф за п. 5.2 договору, 3 418,66 грн. - інфляційні нарахування та 427,28 грн. - 3 % річних.

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.

Відповідач не скористався наданими йому правами (ст. 22 ГПК України) для захисту своїх інтересів, на позов не відреагував, представництво у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, про причини суду не повідомив. Повідомлення про виклик до суду, направлене за вказаною у позовній заяві адресою, повернулося до суду з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання (а. с. 55).

Згідно залучених до матеріалів справи доказів (а. с. 25-29) місцезнаходженням відповідача є адреса, яка і зазначена у позовній заяві - 36010, м. Полтава, вул. Овочева, 4А.

У п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. № 01-8/482 (із змінами і доповненнями) зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій . Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім цього, у день проведення судового засідання 10.01.2017 року відповідач надав до канцелярії суду клопотання № 2 від 10.01.2017 року (вх. № 184 від 10.01.2017 року) про ознайомлення з матеріалами справи.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пп. 3.9.2 постанови від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, належне повідомлення відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання згідно з п. п. 2.6.11, 2.6.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 р., суд не розцінює неявку відповідача та невиконання ним вимог суду як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає спір за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані документальні докази, заслухавши представника позивача, суд,

встановив :

19.08.2015 р. між Приватним підприємством "Компанія Ліон" (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Будтехремонт" було укладено Договір поставки № ЛН012 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар (комплектуючі для систем опалення, водопостачання та каналізації) і сплатити його вартість на умовах, обумовлених у цьому договорі (п. 1.1, 1.2).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- кількість і асортимент товару, що постачається, вказуються у видаткових накладних на товар, що мають силу специфікації, складених на підставі заявок на постачання товару покупця, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.3 Договору);

- ціна на товар встановлюється у національній валюті України відповідно до поточних затверджених прайс-листів постачальника і вказується у видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору (2.1, 2.2 Договору);

- оплата за товар здійснюється покупцем відповідно специфікації на основі рахунку-фактури, виставленого постачальником, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника. Фактичною датою оплати за товар є день зарахування коштів покупця на рахунок постачальника (п. 2.3. Договору);

- приймання товару за кількістю здійснюється на складі покупця представниками обох сторін згідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (п. 4.1 - 4.3 договору);

- товар вважається переданим постачальником та прийнятий покупцем з моменту підписання видаткової накладної. У разі виникнення розбіжностей під час прийомки товару сторони складаються відповідний акт в двох примірниках, що підписується вповноваженими представниками обох сторін (п. 4.3-4.4 Договору);

- у разі несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальнику штрафну пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. У разі затримання платежу покупцем більш 30 календарних днів з дня відвантаження товару, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від вартості відвантаженого товару (п. 5.2 Договору);

- цей договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року. У випадку неможливості виконання будь-якою із сторін якого-небудь прийнятого зобов'язання у вказаний термін, дія договору продовжується на час його повного виконання (п. 9.1 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань щодо поставки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Будтехремонт" товару на загальну вартість 80 406,73 грн. підтверджується видатковою накладною № 2414 від 22.07.2016 р., рахунком - фактурою на оплату № 2710 від 21.07.2016 року (до матеріалів справи залучено належним чином засвідчені копії, а. с. 17-18). Відповідач вказаний товар прийняв, про що свідчать підписи повноважних осіб відповідача на вищезазначеній видатковій накладній, посвідченій печаткою ТОВ "Будтехремонт".

Специфікацією від 14.07.2016 року до Договору поставки сторони погодили 20 днів відстрочки платежу з дати отримання продукції (до матеріалів справи залучено належним чином засвідчену копію, а. с. 15-16).

В порушення умов договору та вказаної специфікації відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав.

18.08.2016 року позивач направив на його адресу претензію № 78 "Про погашення суми основного боргу", якою вимагав сплати заборгованості (а. с. 19-20). В реагування на претензію відповідачем 23.09.2016 року платіжним дорученням № 67 сплачено 10 000,00 грн. та 20.10.2016 року платіжним дорученням № 93 сплачено 10 000,00 грн. (а. с. 21-22). Решта заборгованість не погашена.

31.10.2016 року позивач направив повторну претензію-вимогу № 89 "Про погашення суми основного боргу" (а. с. 23-24). Будь-якого реагування на неї не надходило, заборгованість не сплачена.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 75 661,79 грн., з яких 60 406,73 грн. - заборгованість відповідача за отримані товарно-матеріальні цінності за умовами Договору поставки № ЛН012 від 19.08.2015 р., 5 368,45 грн. - пеня та 6 040, 47 грн. - штраф за п. 5.2 договору, 3 418,66 грн. - інфляційні нарахування та 427,28 грн. - 3 % річних.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення поставки товару Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України прийнятий товар оплатив частково. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 60 406,73 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми у розмірі 427,28 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 3 418,66 грн., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: ОСОБА_4 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.2 Договору поставки № ЛН012 від 19.08.2015 р. сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальнику штрафну пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. У разі затримання платежу покупцем більш 30 календарних днів з дня відвантаження товару, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від вартості відвантаженого товару.

Згідно статті 4 ОСОБА_4 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5 368,45 грн. пені, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та ОСОБА_4 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: ОСОБА_4 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Суд також приходить до висновку про правомірність та правильність нарахування відповідачу штрафу згідно п. 5.2 Договору у розмірі 10 % від вартості відвантаженого товару (позивачем нараховано на залишок несплаченої відповідачем заборгованості).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 60 406,73 грн. - заборгованість відповідача за отримані товарно-матеріальні цінності за умовами Договору поставки № ЛН012 від 19.08.2015 р., 5 368,45 грн. - пеня та 6 040, 47 грн. - штраф за п. 5.2 договору, 3 418,66 грн. - інфляційні нарахування та 427,28 грн. - 3 % річних підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 22, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БУДТЕХНОРЕМОНТ" (36010, м. Полтава, вул. Овочева, 4А, код ЄДРПОУ 33890986) на користь Приватного підприємства "Компанія Ліон" (юр. адреса: 49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, 10, офіс 621, код ЄДРПОУ 34498292) - 60 406,73 грн. - заборгованість відповідача за отримані товарно-матеріальні цінності за умовами Договору поставки № ЛН012 від 19.08.2015 р., 5 368,45 грн. - пеня та 6 040, 47 грн. - штраф за п. 5.2 договору, 3 418,66 грн. - інфляційні нарахування, 427,28 грн. - 3 % річних та 1 378,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. Копію рішення направити сторонам за вказаними у вступній частині адресами.

Повне рішення складено 17.01.2017 року

Суддя Г.І.Бунякіна