Рішення

від 17.01.2017 по справі 922/4162/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2017 р.Справа № 922/4162/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Мегаплюс", м.Харків про про стягнення 160056,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №ББУ/ПУ471/ВП/16 від 13.12.2016; ОСОБА_2, довіреність №ББУ/ПУ589/ВП/16 від 26.12.2016;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Мегаплюс" штрафу у розмірі 15600,00 грн. та пені в розмірі 144456,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема на те, що відповідачем в порушення умов договору поставки №14-16/725-КП від 31.12.2014 не здійснено поставку товару по Специфікації до Договору від 16.07.2015, у зв'язку з чим заявлено до стягнення штраф та неустойку передбачену п.6.2. даного Договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 грудня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20 грудня 2016 року о 10:00 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 грудня 2016 року розгляд справи відкладено на 17 січня 2017 року о 10:30 год.

Представники позивача у судовому засіданні 17.01.2017 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити позов, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, а також свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.

Копії ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надіслані на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61058, м. Харків, пр. Науки, буд. 5, проте були повернуті підприємством зв'язку до господарського суду з посиланням "за закінченням терміну зберігання".

У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

31 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (в подальшому найменування позивача було змінено на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля") (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-Мегаплюс" (надалі - Постачальник) був укладений договір поставки №14-16/725-КП (надалі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1. Договору), в порядку та на умовах передбачених даним договором, постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (в подальшому продукцію), в асортименті, кількості, у строки, за ціною та якісними характеристиками, узгодженими сторонами у даному договорі та специфікаціях, які є невід'ємною частиною до даного Договору.

Покупець зобов'язався прийняти та сплатити вартість поставленої в його власність продукцію у відповідності до умов даного договору (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.4.1. Договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за ціною, з якісними показниками та у строки, узгодженими сторонами у специфікаціях до даного договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної по якісним показникам, які супроводжуються одним документом про якість, та одним товаросупровідним документом.

Умови поставки продукції - DDP, відповідно до "Інкотермс-2000", з урахуванням умов застережень, які містяться в даному Договорі та/або відповідних специфікаціях до Договору. Узгоджене місце пункту призначення, зазначається сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору. Постачальник несе витрати, пов'язані з постачанням продукції, до моменту її поставки в узгоджене місце призначення поставки. У разі, коли сторонами у Специфікаціях погоджуються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватись положеннями, узгодженими Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору (п.4.2. Договору).

Відповідно до 4.7. Договору, датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником, про прийняття продукції.

При поставки автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена представником Покупця на видатковій накладній.

При поставки залізничним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена у залізничній накладній, що свідчить про прибуття Продукції на залізничну станцію призначення (узгоджене місце призначення поставки).

Згідно з п.5.1. Договору загальна сума договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій, які є невід'ємною частиною цього Договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої Продукції від узгодженого до постачання кількості, загальна вартість Договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, зазначеної у відповідних Специфікаціях до Договору. Толеранс (відхилення за кількістю) поставки Продукції складає 5% якщо інше не обумовлено Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

Розрахунки за Продукцію за даним Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на протязі 5 (п'яти) робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної Продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належно оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного Договору, якщо інший більший строк відстрочення не передбачений у відповідній Специфікації. Датою опати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. Остаточні взаєморозрахунки між Покупцем та Постачальником здійснюються на умовах даних якості, кількості, асортименту та комплектності Продукції, визначених у розділі 2 даного Договору (п.5.4. Договору).

Згідно п.8.1. Договору він вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін. Також, сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома Сторонами своїх зобов'язань, строк дії Договору встановлюється до 31.12.2015 включно. У разі не виконання (неналежного виконання) Сторонами (Стороною) своїх зобов'язань за даним Договором, строк дії Договору продовжується до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

16 липня 2015 року сторони підписали специфікацію до Договору, відповідно до умов якої, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу продукцію на загальну суму 312000,00 грн. (з ПДВ). Термін поставки - до 20.08.2015 р.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо поставки продукції в строк, передбачений специфікацією, не виконав.

Таким чином, станом на час розгляду справи, відповідач поставку продукції на суму 312000,00 грн. позивачу так і не здійснив.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що в разі не поставки (в тому числі, недопоставки та/або некомплектної) Продукції або поставки (в тому числі, допоставки недопоставленої та/або некомплектної) Продукції з порушенням строків, передбачених в Договорі або відповідній Специфікації, Постачальник, за письмовою вимогою Покупця, сплачує Покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості продукції, яка поставляється по відповідній Специфікації. У разі порушення Постачальником своїх зобов'язань, відповідно до даного пункту, понад 10 (десять) календарних днів, Постачальник додатково, за письмовою вимогою Покупця, виплачує неустойку в розмірі 0,1% від вартості непоставленої (недопоставленої та/або некомплектної) Продукції або поставленої Продукції з порушенням строків, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.11. Договору, строк нарахування Покупцем Постачальнику штрафних санкцій за Договором не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту виконання зобов'язань за договором, у зв'язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов'язання.

12 жовтня 2016, у зв'язку з не поставкою відповідачем продукції за специфікацією від 16 липня 2015 року, позивач направив на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Мегаплюс" претензію за вих. № 35 від 23.09.2016 про сплату штрафу та пені, що підтверджується відстеженням пересилання поштового відправлення за номером 5140010089950 на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Проте, відповідач штраф та пеню за порушення строків поставки продукції за спірним договором не сплатив, що і стало причиною звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено, сторони в специфікації до спірного договору домовились, що відповідач зобов'язаний поставити позивачу продукцію на загальну суму 312000,00 грн. до 20.08.2015 р.

Проте, станом на момент розгляду справи, відповідач продукцію на суму 312000,00 грн. позивачу не поставив.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки позивачу продукції на загальну суму 312000,00 грн.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 144456,00 грн., суд виходить з наступного.

За змістом ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 6.2 Договору передбачається, що у разі порушення постачальником своїх зобов'язань, відповідно до даного пункту, понад 10 (десять) календарних днів, постачальник додатково, за письмовою вимогою покупця, виплачує неустойку в розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції або поставленої з порушенням строків, за кожен день прострочення

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, пунктом 6.11. Договору встановлено, що строк нарахування покупцем постачальнику штрафних санкцій за договором не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту виконання зобов'язань за договором, у зв'язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов'язання.

Отже, беручи до уваги вищезазначену умову Договору, позивач мав право нараховувати пеню за весь період порушення зобов'язання.

Таким чином, суд, здійснивши перерахунок пені за допомогою системи "Ліга Закон" за період з 21.08.2015 р. по 24.11.2016 року, вважає, що вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 144144,00 грн.

В решті частини позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 312,00 грн. слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15600,00 грн., суд зазначає наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника таких, що ґрунтуються на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

При цьому, відповідно до ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами п. 6.2. Договору встановлено, що в разі не поставки (недопоставки) продукції в строки, передбачені договором або відповідною специфікацією, відповідач виплачує позивачу неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості продукції та неустойку в розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції або поставленої з порушенням строків, за кожен день прострочення.

Отже, п. 6.2. Договору передбачає одночасне стягнення штрафу та пені в разі не поставки (недопоставки) продукції в строки, передбачені договором або відповідною специфікацією.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - не поставки (недопоставки) продукції в строки за договором поставки свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 21.10.2015 у справі № 6-2003цс15.

Беручи до уваги вищевикладене та те, що розмір пені, який заявлено до стягнення, перекриває розмір штрафу в сумі 15600,00 грн., то суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 15600,00 грн. є безпідставними та такими, що підлягають відхиленню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2162,16 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 61, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 217, 230, ст. 343 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 144144 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Мегаплюс" (61058, м. Харків, пр. Науки, буд. 5, код ЄДРПОУ 39011271) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76, код ЄДРПОУ 001783353) пеню в сумі 144144,00 грн. та судовий збір в розмірі 2162,16 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Врешті частині позову в сумі 15912 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 23.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_3