Рішення

від 16.01.2017 по справі 922/4321/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2017 р.Справа № 922/4321/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортеко", м. Харків про стягнення 15547,20 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №744 від 20.12.2016;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортеко" основної суми заборгованості в розмірі 7148,99 грн., а також 2115,28 грн. пені, 5807,14 грн. інфляційних втрат та 475,79 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нерухомого майна товариства № 417-19 від 28.10.2011, у зв'язку з чим за період січень-лютий 2015 року виникла прострочена сума заборгованості за договором в розмірі 7148,99 грн. та за порушення виконання грошових зобов'язань заявлено до стягнення пеню передбачену п. 8.2. договору за шість місяців з дати виникнення заборгованості, а також 3% річних в сумі 475,79 грн. та інфляційних втрат в сумі 5807,14 грн. станом на 30.11.2016.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 грудня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16 січня 2017 року о 12:00 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

В судовому засіданні 16.01.2017 представник позивача підтримав позов та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

28 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (надалі -Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортеко" (надалі -Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна товариства № 417-19 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування нежитлові приміщення (далі - ОСОБА_1), розташоване в Харківській області, Вовчанському районі, с. Плетенівка, на першому поверсі одноповерхової будівлі № 2 по вул. Плетенівський шлях, загальною площею 42,2 кв. м., для надання фінансових, юридичних послуг та послуг митного брокера (п.1.1. Договору).

Факт передачі майна підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання - передачі майна від 28.10.2011 підписаний між сторонами. (а.с. 24).

Відповідно до п.3.1. Договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і згідно з додатком 3 до цього договору становить:

п.3.1.1. Договору за базовий місяць оренди майна 18,58 грн. за 1 кв. м. орендованої площі. Крім того ПДВ (20%) - 3,72 грн. Всього розмір орендної плати за перший місяць становить 22,30 грн. за 1 кв. м. орендованої площі. Орендна плата за перший місяць оренди за 42,2 кв. м. всієї орендованої площі становить 784,12 грн., ПДВ 20% - 156,82 грн., разом до сплати - 940,94 грн.

Додатком № 3 до договору визначено розмір плати за перший місяць оренди майна, який складає 940,94 грн. (а.с.26).

10.09.2013 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 417-19 оренди нерухомого майна від 28.10.2011.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 внесено зміни до п.3.1.1 Договору та викладено його в наступній редакції: "3.1.1. Орендна плата встановлюється Орендодавцем у розмірі 1195,14 грн. без ПДВ, ПДВ 20%-239,03 грн., всього - 1434,17 грн. за 42,2 кв.м. ".

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 1 всі інші умови договору оренди від 28.10.2011 №417-19 залишаються без змін.

Згідно з п. 3.1.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць за винятком випадків дефляції.

Відповідно до п. 3.3 Договору додатково до орендної плати орендар оплачує витрати на утримання майна, вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений в п. 3.6 договору.

Згідно з п. 3.4 Договору Орендар відшкодовує витрати на електроенергію в порядку, визначеному правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого рахунка орендодавця в строк, зазначений в п. 3.6 договору, згідно показників лічильника.

Відповідно до п. 3.5 Договору Орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги та не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом із рахунком та податковою накладною надає його орендарю. Орендар протягом двох робочих днів із дати отримання підписує та повертає орендодавцю перший примірник акта про надані послуги.

Згідно з п. 3.6 Договору орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, та надаються орендарю разом із актом про надані послуги та податковою накладною.

Відповідно до п. 3.7 Договору щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається в розмірі 100% орендної плати та витрат на утримання за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця.

В п.3.9. Договору сторони погодили, що у разі закінчення строку дії цього Договору чи його дострокового розірвання орендна плата за останній місяць розраховується Орендодавцем з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до Акта передачі-приймання орендованого майна, та фактичних витрат на його утримання за поточний період. У разі відсутності на дату повернення майна з оренди даних про фактичні витрати на його утримання вартість таких витрат розраховується на підставі чинних тарифів за середнім рівнем споживання або пропорційно до розміру займаної орендарем загальної площі. Орендна плата за останній місяць сплачується Орендарем на підставі рахунку, який складається Орендодавцем на дату підписання Акта передачі-приймання та підлягає оплаті протягом 20 календарних днів.

Згідно з п. 6.1.3. Договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до п.8.2. Договору у разі наявності заборгованості по орендній платі, платі за комунальні послуги та іншим витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, Орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Цей Договір набирає чинності з моменту погодження ПАТ "Укртелеком" і діє протягом двох років та одинадцяти місяців, а саме з 01 грудня 2011р. до 31 жовтня 2014р. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього Договору здійснити остаточні розрахунки за ним (п.12.1. Договору).

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

23.02.2015 позивач отримав лист відповідача за вих. № 12 від 18.02.2015 р. про повернення орендованого майна.

28.02.2015 Орендар повернув Орендодавцю об'єкт оренди, що підтверджується актом передачі-приймання майна (а.с.29).

Позивачем були виставлені рахунки відповідачу про відшкодування витрат за використану електроенергію, відшкодування витрат по комунальним послугам та на оплату орендованого майна, а саме рахунок № 63-КІВ15-71 від 31.01.2015 на суму 3609,40 грн. та № 63-КІВ15-152 від 28.02.2015 на суму 3539,59 грн., а також разом з рахунками надані акти про надані послуги №63-КІВ15-73 від 31.01.2015 на суму 3609,40 грн. та № 63-КІВ15-154 від 28.02.2015 на суму 3539,59 грн., всього на загальну суму 7148,99 грн.

Однак, на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість в сумі 7148,99 грн. відповідачем не погашена.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням передбачених цим Кодексом особливостей.

В силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 Господарського кодексу України).

Частинами 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначалось вище, умовами договору (п. 3.6. Договору) сторони погодили порядок здійснення орендної плати.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем в установленому порядку не спростовано обставини, на які посилається позивач стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна товариства № 417-19 від 28.10.2011, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 7148,99 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 2115,28 грн. - пені, суд виходить з наступного.

За змістом ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.8.2. Договору у разі наявності заборгованості по орендній платі, платі за комунальні послуги та іншим витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, Орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, суд здійснивши перерахунок пені за допомогою системи "Ліга Закон", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2115,28 грн. підлягають задоволенню повністю.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд встановив, що розмір 3% річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 369,09 грн.

В решті частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 106,70 грн. слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5807,14 грн., суд зазначає наступне.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат за допомогою системи "Ліга Закон" та встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 2853,03 грн.

В решті частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 2954,11 грн. слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1106,71 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 546-551, 610, 611, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статтями 174, 193, 230, 231, 283, 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 12486,39 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортеко" (61010, м. Харків, вул. Аравійська, 22, код ЄДРПОУ 37462316) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, код ЄДРПОУ 21560766) основну суму боргу в розмірі 7148,99 грн., пеню в сумі 2115,28 грн., інфляційні втрати в сумі 2853,03 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 369,09 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1106,71 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Врешті частині позову в сумі 3060,81 грн. відмовити.

Повне рішення складено 23.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_2