Рішення

від 18.01.2017 по справі 922/4259/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2017 р.Справа № 922/4259/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер", м. Харків до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 97882,29 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю від 05.05.2015

відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю №38-2071/471 від 10.05.2012

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ітер" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з КП "Харківські теплові мережі" (відповідача) 97882,29 грн., з яких 91669,17 грн. основної заборгованості, 1313,94 грн. 3 % річних, 4899,18 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування своїх вимог вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу №270013 від 06.01.2016.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 43883 від 21.12.2016).

Розгляд справи було відкладено на 11 січня 2017 року.

11 січня 2017 року позивачем було надано розрахунок суми боргу (вх. №718), який досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

Відповідач надав суду доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. №719 від 11.01.2017), які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке розпочалося 11 січня 2017 року було оголошено перерву до 18 січня 2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував частково, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву до доповненнях до нього.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

06 січня 2016 року між позивачем - ТОВ "ІТЕР" (продавець) та відповідачем - КП "Харківські теплові мережі (покупець) було укладено договір купівлі - продажу №270013.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, Позивач зобов'язується передати у власність Відповідача протягом дії договору, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати гумовотехнічні вироби за ГК016:2010 код 22.19.3 (товар), найменування та асортимент, кількість та ціна котрих вказані у відповідних специфікаціях, рахунках (рахунках-фактурах).

Відповідно до п. 3.2. Договору, розрахунки за поставлені за цим договором товари здійснюється Відповідачем після передачі Позивачем відповідної партії товару та документів, передбачених п. 4.5 цього договору в безготівковій формі. Розрахунки можуть проводиться іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України на підставі взаємних домовленостей Сторін, оформлених письмово.

Відповідно до п. 3.3. Договору, розрахунки за товар можуть бути проведені в порядку передоплати до 100% вартості за конкретну партію товару на підставі рахунку (рахунку - фактури) Позивача.

Як вбачається з наданих суду доказів, на виконання умов Договору Позивачем було здійснено поставку товару Відповідачу на загальну суму 114 882 (сто чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок за наступними видатковими накладними:

- № 127 від 13 квітня 2016 року на загальну суму 44 768,72 грн. (рахунок - фактура № 207 від 30 березня 2016 року, специфікація б/н від 30 березня 2016 року до Договору);

- № 177 від 25 травня 2016 року на загальну суму 37 987,50 грн. (рахунок - фактура № 302 від 12 травня 2016 року, специфікація б/н від 12 травня 2016 року до Договору);

- № 209 від 17 червня 2016 року на загальну суму 5 405,94 грн. (рахунок - фактура № 407 від 15 червня 2016 року, специфікація б/н від 12 травня 2016 року до Договору);

- № 348 від 27 вересня 2016 року на загальну суму 20 480,64 грн. (рахунок - фактура № 620 від 12 вересня 2016 року, специфікація б/н від 12 вересня 2016 року до Договору);

- № 353 від 04 жовтня 2016 року на загальну суму 6 240,00грн. (рахунок - фактура № 665 від 29 вересня 2016 року, специфікація б/н від 29 вересня 2016 року до Договору).

Уповноваженими особами Відповідача, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який діяв на підставі Довіреностей № 370 від 11 квітня 2016 року, № 512 від 25 травня 2016 року, № 608 від 16 червня 2016 року було прийнято Товар за кількістю та якістю без будь яких зауважень та застережень, про що свідчать підписи Довіреного Відповідача на зазначених вище видаткових накладних.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Відповідачем було здійснено оплату отриманого товару не в повному обсязі, а саме:

- за видатковою накладною № 177 від 25 травня 2016 року (рахунок-фактура № 302 від 12 травня 2016 року, специфікація б/н від 12 травня 2016 року до Договору) Відповідачем було оплачено товар на суму 12 732,39 грн. - залишок боргу складає 25 255,11 грн. (з них 5 000 грн. оплачено 14.06.216р. та 7 732,39 грн. 24.05.2016);

- за видатковою накладною № 348 від 27 вересня 2016 року (рахунок-фактура № 620 від 12 вересня 2016 року, специфікація б/н від 12 вересня 2016 року до Договору) на суму 10 480, 64 грн. (з них 9 000 грн. 21.09.2016 та 1480,64 грн. 14.09.2016), також 25.11.2016 Відповідачем було сплачено 10 000 грн., які не були враховані позивачем при зверненні до суду з позовною заявою.

Таким чином заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар відповідно до договору № 270013 від 06.01.2016 становить 81 669,77 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 листа Вищого господарського суду України Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17 липня 2012 року № 01-06/928/2012, підписання Покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див, постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п. 1 листа Вищого господарського суду України Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17 липня 2012 року № 01-06/928/2012, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі -продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України, у разі невиконання покупцем обов'язку, щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконані свій обов'язок.

Таким чином, встановлений п. 2.4. Договору, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 538, 692, 693 Цивільного кодексу України строк виконання зобов'язання Відповідача щодо оплати вартості поставленої Позивачем ОСОБА_6 - настав.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів погашення заборгованості не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості Відповідача перед Позивачем за поставлений товар відповідно до договору № 270013 від 06.01.2016 обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню частково в сумі 81 669,77 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 9 999,40 грн. основної заборгованості за поставлений товар суд відмовляє у зв'язку з відсутністю такої заборгованості.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних.

Судом було перевірено правильність розрахунку річних та інфляційних витрат за періоди визначені в позовній заяві, який зроблено позивачем. Вказані розрахунки є вірними.

Згідно Розрахунків суми заборгованості за Договором купівлі-продажу №270013 від 06 січня 2016 року розмір трьох процентів річних становить 1 313,94 грн., втрати від інфляції становлять 4 899,18 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача трьох процентів річних в сумі 1 313,94 грн. та втрати від інфляції в сумі 4 899,18 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ (код ЄДРПОУ 31557119, 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТЕР (код ЄДРПОУ 33122033, 61037, м. Харків, пр. Московський, 199-В) - 81 669,77 грн. заборгованості за Договором купівлі - продажу №270013 від 06 січня 2016 року, 1313,94 грн. річних, 4899,18 грн. інфляційних та 1318,24 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 23.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_1