Рішення

від 17.01.2017 по справі 927/1138/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

" 17 " січня 2017 р. Справа № 927/1138/16

Позивач: Державне підприємство «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха» , (код ЄДРПОУ 02571008, вул. Попудренка, 54, м. Київ, 02094)

Відповідач: Відділ Держгеокадастру у Ріпкинському районі Чернігівської області, (код ЄДРПОУ 39874194, вул. Святомиколаївська, 35, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Ріпкинському районі Чернігівської області, (код ЄДРПОУ 38046020, вул. Святомиколаївська, 104, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000)

Предмет спору: про стягнення 43 176,00 грн.

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: ОСОБА_1 - провідний спеціаліст, довіреність №1 від 04.01.2017.

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха» звернулось з позовом до Відділу Держземагенства у Ріпкинському районі Чернігівської області про стягнення з відповідача 43 176,00 грн заборгованості та витрати по сплаті судового збору.

Позов мотивовано тим, що на виконання умов договору № 66 від 22.10.2013, укладеного між сторонами, позивачем було надано послуги зі створення цифрової векторної карти по Ріпкинському району Чернігівської області методом векторизації сканованих зображень програм агровиробничих груп грунтів на загальну суму 43 176,00 грн, проте розрахунок відповідачем за даним договором проведено не було, що призвело до виникнення дебіторської заборгованості з оплати послуг у даному розмірі.

Ухвалою суду від 07.12.2016 порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 20.12.2016 та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Ріпкинському районі Чернігівської області.

Ухвалою суду від 20.12.2016 замінено відповідача - Відділ Держземагенства у Ріпкинському районі Чернігівської області на правонаступника - Відділ Держгеокадастру у Ріпкинському районі Чернігівської області та відкладено розгляд справи на 17.01.2016.

У судове засідання 17.01.2017 з»явився представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Ріпкинському районі Чернігівської області.

Представник позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Клопотання про фіксацію судового засідання технічними засобами не надходило.

Від представника позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання, зважаючи на зайнятість в іншому судовому засіданні.

Суд відхиляє дане клопотання представника позивача, оскільки позивач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Також суд враховує те, що у попередньому судовому засіданні інтереси позивача представляв інший уповноважений представник, з чого вбачається наявність можливості направлення керівництвом позивача не однієї уповноваженої особи для представництва інтересів підприємства в суді, якщо один з представників приймає участь в іншому судовому засіданні.

Від відповідача відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті суду не надано.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка уповноважених представників позивача та відповідача у судові засідання обов'язковою не визнавалась, вони не скористались належним процесуальним правом приймати участь у судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, суд на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Доводи позивача полягають у тому, що останнім на виконання договору, в строки та на умовах передбачених цим договором, надані відповідні послуги на загальну суму 43 176,00 грн, що підтверджується актом надання послуг за договором від 19.12.2013. Окрім того, Замовник прийняв від Виконавця відповідну документацію, згідно накладної від 19.12.2013, зауваження з боку Замовника до якості та повноти (недоліків) наданих послуг були відсутні, про що свідчить відсутність відповідного Акту з переліком недоліків, а також запис в Акті наданих послуг про відсутність претензій. Станом на час подачі позовної заяви розрахунок за Договором № 66 від 22.10.2013 замовником не проведений, що призвело до виникнення у відділу Держземагенства в Ріпкинському районі Чернігівської області дебіторської заборгованість з оплати послуг на загальну суму 43 176,00 грн.

Представником Управління Державної казначейської служби України у Ріпкинському районі Чернігівської області пояснено наступне.

Відділом Держземагенства у Ріпкинському районі Чернігівської області, відповідно до п.2.2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, було надано до Управління Державної казначейської служби України у Ріпкинському районі Реєстр бюджетних фінансових зобов»язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (до складу якого входило бюджетно фінансове зобов'язання на суму 43 176,00 грн), який було зареєстровано та взято на облік.

Представник третьої особи пояснив, що відповідно до листа Відділу Держземагенства у Ріпкинському районі Чернігівської області від 17.02.2016 10/2-16 кредиторська заборгованість за загальним фондом КПКВК 2755020 „Проведення земельної реформи" КЕКВ 2240 перереєстрована на Відділ Держгеокадастру у Ріпкинському районі Чернігівської області по КПККВ 2755020 „Проведення земельної реформи КЕКВ 2240, як такого, що є правонаступником. Станом на 12.12.2016 за КПКВК 2755020 „Проведення земельної реформи" КЕКВ 2240 відкриті асигнування загального фонду державного бюджету (кошти) відсутні.

На питання суду на підставі яких документів і правових актів здійснюється реєстрація та перереєстрація кредиторської заборгованості представником Управління Державної казначейської служби України у Ріпкинському районі Чернігівської області жодного обґрунтування не надано.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 22 жовтня 2013 року між Відділом Держземагентства у Ріпкинському районі Чернігівської області (далі-Замовник) та Державним підприємством „Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха» (далі - Виконавець) укладено договір № 66 (далі - Договір).

Згідно п.п.1.1-1.2 Виконавець зобов'язався у 2013 році надати Замовнику послуги зі створення цифрової векторної карти по Ріпкинському району Чернігівської області методом векторизації сканованих зображень картограм агровиробничих груп ґрунтів, а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п.1.2.1 Договору вихідними матеріалами по тексту цього Договору є картограми агровиробничих ґрунтів в електронному вигляді.

За змістом п.1.3, 1.4 Договору найменування, зміст, обсяг, характеристика та інші вимоги до послуг, результати наданих послуг визначаються узгодженим сторонами Технічним завданням (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього Договору. Результати наданих послуг, зазначених п.1.2 цього Договору, визначені Технічним завданням.

Відповідно до п.3.1 Договору ціна договору становить 43 176, 00 грн, у тому числі ПДВ 7 196,00 грн, у відповідності з Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток №2) та Кошторисом (Додаток №3), що є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно з п.4.1 Договору розрахунки по Договору здійснюються на підставі ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України та наявного бюджетного фінансування.

Відповідно до п.4.2 Договору оплата по договору здійснюється після передачі виконаних послуг Замовнику та підписання сторонами Акту приймання - передачі.

За умовами п.4.3 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються у національній валюті України в безготівковій формі.

Відповідно до п.5.1 Договору строк надання послуг визначено Календарним планом (Додаток №4), що є невід'ємною частиною цього Договору.

За умовами п.п.5.2-5.6 Договору результати наданих послуг Виконавець оформляє відповідно до вимог зазначених у Технічному завданні (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього Договору і надає Замовнику акти наданих послуг та цифрові векторні карти, отримані шляхом векторизації вихідних матеріалів. Форма акту наданих послуг затверджена Додатком №5 цього Договору. Складання актів наданих послуг здійснюється відповідно до Технічного завдання (Додатку №1), що є невід'ємною частиною Договору. Виконавець може надавати Замовнику акти наданих послуг за фактично надані послуги до 05 числа місяця наступного за звітним, останній акт до 20 грудня 2013 року. Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня одержання акту наданих послуг зобов'язаний направити Виконавцеві підписаний акт наданих послуг або мотивовану відмову від прийняття наданих послуг. Приймання наданих послуг здійснюється Замовником відповідно до умов, визначених Технічним завданням (Додатку №1). У разі виявлення недоліків Замовник складає акт із переліком недоліків. Після усунення недоліків сторонами підписується акт наданих послуг.

Відповідно до п. 5.9 Договору результати наданих послуг, які зазначаються в акті наданих послуг та надаються за умовами цього договору, вважаються виконаними з моменту підписання сторонами актів наданих послуг, що є підставою для здійснення розрахунків.

Згідно з п.п. 6.1.1, 6.3.1 Договору Замовник зобов'язаний своєчасно та повному обсязі сплачувати вартість наданих послуг, а Виконавець забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до п.10.1 Договору цей Договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 року.

У Технічному завданні (Додаток №1 до Договору) сторони передбачили, що результатом створення цифрової векторної карти методом векторизації сканованих зображень картограм є:

- цифрова(і) векторна(і) карта(и), записана (і) на електронному (их) носії (ях) інформації, що відповідають вимогам даного Технічного завдання;

- формуляр(и) в електронному вигляді, записана (і) на електронному носії інформацію та в паперовому-підписаний (і)особою(особами), яка(і) заповнила(и) формуляр(и) та особою(ами), яка(і) виконала(и) перевірку;

- реєстр(и) файлів, записаний(і)на електронному(их) носії(ях) інформації, що відповідають вимогам даного Технічного завдання;

- анотований звіт про надані послуги, в електронному та в паперовому вигляді.що відповідає вимогам даного Технічного завдання.

По факту наданих послуг відповідно до умов цього Технічного завдання складається акт наданих послуг. В акті повинен зазначатись вид матеріалу, по якому виконано векторизацію та територія, на яку надавались послуги, із зазначенням в кв.м. площі векторних карт.

Надання Замовнику електронного(их) носія(ів) інформації із записаними результатами наданих послуг, здійснюється на підставі акта(ів) наданих послуг, який підписується Виконавцем та Замовником.

Як вбачається з Календарного плану (Додаток № 4 до Договору) Виконавець може надавати Замовнику акти за фактично надані послуги до 05 числа місяця, наступного за звітним, останній до 20 рудня 2013 року, анотований звіт про надані послуги із створення цифрової векторної карти - до 20 грудня 2013 року (а.с. 22).

На виконання умов Договору позивачем були надані послуги на загальну суму 43 176,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актом надання послуг від 19.12.2013 та накладною від 19.12.2013 (а.с.23, 24).

Відділом Держземагенства у Ріпкинському районі Чернігівської області було сформовано Реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 19.12.2013, до складу якого входили бюджетні фінансові зобов'язання на суму 43 176,00 грн згідно акту № 66 від 19.12.2013 (а.с. 48).

Після опрацювання та реєстрації Управління повернуло відділу Держземагенства у Ріпкинському районі Чернігівської області примірник Реєстру бюджетних фінансових зобов'язань від 19.12.2013 з відміткою „зареєстровано та взято на облік» .

Відповідно до пояснювальної записки Відділу Держземагенства у Ріпкинському районі Чернігівської області за 1 квартал 2014 року обліковувалась кредиторська заборгованість по КПК 2803030, яка становила - 332405,57 грн, з них 243 431,00 грн - створення цифрових карт ДП „Укргеоінформ» , 87 879,57 грн послуг зі збору інформації про об'єкти гідрографії ДП „Київгеоінформатика» , 1 095,00 грн оновлення програмного забезпечення.

На 2014 рік затверджено кошторис за КПКВК 203030 КЕКВ 2240 на суму 332406,00 грн, проте до довідки про зміни до кошторису від 30.04.2014 № 43-25/з було знято бюджетних асигнувань у сумі 332406,00 грн, а отже розмір асигнувань по кошторису за КПКВК 203030 КЕКВ 2240 на 2014 рік становив 0,00 грн.

Відповідно до листа Відділу Держземагенства у Ріпкинському районі Чернігівської області від 17.02.2016 № 10/2-16 кредиторська заборгованість за загальним фондом з КПКВК 2755020 „Проведення земельної реформи» КЕКВ 2240 перереєстрована на Відділ Держгеокадастру у Ріпкинському районі і Чернігівської області по КПККВ 2755020 „Проведення земельно реформи» 2240, як такого, що є правонаступником.

Станом на 01.12.2016, відповідно до звіту Відділу Держгеокадастру у Ріпкинському районі Чернігівської області про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д, № 7м), заборгованість за програмою складає 331365,57 грн (в тому числі бюджетно фінансові зобов'язання на суму 43176,00 грн) та обліковується, як прострочена.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

08 квітня 2011 року Президентом України видано Указ № 445/2011 "Про Державне агентство земельних ресурсів України", яким затверджено Положення про Державне агентство земельних ресурсів України.

Відповідно до п. 1 зазначеного Положення, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №422 від 10.09.2014 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади та Наказу Державного агентства земельних ресурсів України №14 від 29.04.2015 Про реорганізацію Головного управління Держземагентства у Чернігівській області Головне управління Держземагентства у Чернігівській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №12 від 03.03.2015, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.

Таким чином, Відділ Держгеокадастру у Ріпкинському районі Чернігівської області є правонаступником Відділу Держземагенства у Ріпкинському районі Чернігівської області у спірних відносинах на підставі проведеної реорганізації на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» , Постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» .

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Так, п. 4.1 Договору передбачено, що розрахунки по Договору здійснюються на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України та наявного бюджетного фінансування.

Згідно ч.1 ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Як вбачається з наведених норм права, з врахуванням положень п. 4.1 Договору № 66 від 22.10.2013, укладеного між сторонами, підставою настання строку для оплати наданих послуг за вищезазначеним договором є прийняття відповідачем рішення про оплату, що знаходить своє відображення у вигляді подання до управління Державної казначейської служби України Реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 19.12.2013.

Зважаючи на вищенаведене, термін виконання зобов'язання за Договором № 66 від 22.10.2013 настав 19.12.2013.

Слід враховувати, що станом на 2012-016 роки кошторисом не передбачалось асигнування за відповідною бюджетною класифікацією, у тому числі для погашення відповідної кредиторської заборгованості.

Таким чином, дата отримання відповідачем бюджетного фінансування (як і взагалі факт його отримання) є не прогнозованою, не передбачуваною і незалежною від волі сторін Договору, зокрема і відповідача, а тому пов'язування в п. 4.1. Договору дати виникнення обов'язку відповідача оплатити надані послуги з датою отримання ним бюджетного фінансування, робить першу нечіткою, неконкретизованою і може призвести до того, що такий обов'язок у відповідача виникне або через декілька років, або не виникне взагалі ніколи.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні належні та законні підстави вважати, що надходження коштів з бюджету є подією, яка має саме неминуче настати, а отже, яка може використовуватися для визначення термінів виконання зобов'язань відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

При цьому, незважаючи на залучення до відносин бюджетних коштів, зазначені відносини є не бюджетними, а господарсько-правовими.

Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, отже для таких господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, в тому числі й державних підприємств, організацій та установ, заснованих на державній власності.

Згідно частини першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Суд зазначає, що ні Господарський кодекс України, ні Цивільний кодекс України при визначенні відповідальності за укладеним договором не виділяють в окрему категорію осіб "бюджетні установи" і не встановлюють окремі правила для них. Тобто, бюджетна установа, як отримувач і розпорядник бюджетних коштів, не має будь-яких привілей чи пільг у рамках виконання своїх зобов'язань за такими договорами.

Тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника, та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Згідно п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.13 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Така ж правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що застосування судом до спірних правовідносин п.4.1. Договору в частині оплати наданих послуг з вказівкою на таку подію, яка на думку сторін має неминуче настати, як наявність бюджетного фінансування призведе до можливості тривалого невиконання відповідачем обов'язку по оплаті наданих послуг, а отже і порушення майнових прав позивача на своєчасне отримання грошових коштів за надані послуги, чим будуть порушені конституційний принцип верховенства права, право Позивача на справедливий суд, передбачене п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та на ефективний засіб юридичного захисту, передбачене ст.13 даної Конвенції, що неодноразово констатувалося рішеннями Європейського суду з прав людини проти держави України стосовно інших юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

За приписами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32-34 та 36 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заперечень та доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

За наведених обставин у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 22, 27, 32-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу Держгеокадастру у Ріпкинському районі Чернігівської області (код ЄДРПОУ 39874194, вул. Святомиколаївська, 35, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000) на користь Державного підприємства «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха» (код ЄДРПОУ 02571008, вул. Попудренка, 54, м. Київ, 02094) 43 176,00 грн заборгованості та 1378,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.01.2017.

Суддя В.В. Шморгун