Постанова

від 19.01.2017 по справі 923/752/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2017 р.Справа № 923/752/16 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І.

(Склад колегії суддів змінено на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.01.2017р.)

Секретар судового засідання: Молодов В.С.

За участю повноважних представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОптЦентр

на рішення Господарського суду Херсонської області від 14 вересня 2016 року

по справі № 923/752/16

за позовом Приватного підприємства РОД

до Товариства з обмеженою відповідальністю ОптЦентр

про стягнення 161 070, 39 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року Приватне підприємство РОД звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ОптЦентр про стягнення заборгованості за договором постачання № 9 від 17.03.2014р. в сумі 161 070, 39 грн., з яких:

154 594, 00 грн. - борг за товар, відвантажений на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 9 від 17.03.2014р.;

5 570, 79 грн. - інфляційні витрати;

849, 00 грн. - річних за прострочення боржником грошового зобов'язання;

56, 60 грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті товару.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем встановленого договором поставки № 9 від 17.03.2014р. порядку здійснення розрахунку за поставлений товар.

14 вересня 2016 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Херсонської області із заявою про відмову від позову в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме:

5 570, 79 грн. - інфляційні витрати;

849, 00 грн. - річних за прострочення боржником грошового зобов'язання;

56, 60 грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті товару.

Таким чином, після прийняття судом першої інстанції відмови від позову в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій, предметом позову залишилося стягнення 154 594, 00 грн. основного боргу за товар, відвантажений на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 9 від 17.03.2014р.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14 вересня 2016 року по справі № 923/752/16 (суддя Задорожна Н.О.) позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з ТОВ ОптЦентр на користь ПП РОД грошові кошти у розмірі 111 588, 00 грн. в рахунок сплати боргу за товар, відвантажений на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 9 від 17.03.2014р., а також стягнуто витрати по оплаті судового збору в сумі 1 920, 44 грн.; прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення 5 570, 79 грн. інфляційних втрат, 849, 00 грн. річних та 56, 60 грн. пені та припинено провадження у справі в частині стягнення цих сум; припинено провадження у справі в частині стягнення 16 441, 00 грн. основного боргу за відсутністю предмета спору; відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 26 565, 00 грн. основного боргу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог на суму 111 588, 00 грн. з огляду на те, що з матеріалів справи підтверджується факт наявності у відповідача боргу перед позивачем, який підлягає стягненню на підставі ст.ст. 525, 526, 668, 679, 712 ЦК України.

Приймаючи відмову позивача від позову в частині стягнення 5 570, 79 грн. інфляційних втрат, 849, 00 грн. річних та 56, 60 грн. пені та припиняючи провадження у справі в частині стягнення цих сум, місцевий суд виходив з того, того, що письмова заява підписана уповноваженим представником позивача та частина позовних вимог, від якої відмовляється позивач, стосується його прав та не зачіпає інтереси держави або інших осіб.

Припиняючи провадження у справі в частині стягнення 16 441, 00 грн. основного боргу за товар, відвантажений на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 9 від 17.03.2014р., суд дійшов висновку про відсутність предмету спору на зазначену суму через її оплату, проте з віднесенням на відповідача витрат сплаченого по цій сумі судового збору, оскільки оплата відбулась після порушення провадження у справі.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 26 565, 00 грн. основного боргу за товар, відвантажений на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 9 від 17.03.2014р., суд першої інстанції виходив з того, що товар в кількості 10 одиниць на загальну суму 26 565, 00 грн. має належну якість та фабричну упаковку, у зв'язку з чим зазначений товар має бути повернений позивачу на підставі п. 3.7 Договору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю ОптЦентр звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апелянт у скарзі зазначає, що оскаржуваним рішенням стягнуто 111 588 грн. в рахунок відшкодування основного боргу, але зазначена сума підлягає зменшенню на 840 грн. та 5 964 грн. через оплату цих сум позивачу у зв'язку із реалізованим товаром, що підтверджується платіжним дорученням від 09.09.16р за № 7153 та від 20.09.16р. за № 7925.

Крім цього апелянт звертає увагу на те, що укладаючи договір постачання № 9 від 17.03.2014р. сторони погодились на оплату товару після його реалізації, а право вимоги оплати вартості поставленої продукції виникає у позивача в разі її реалізації відповідачем, а у випадку нереалізації поставленого товару позивач наділений виключно правом на повернення поставленої продукції. Тобто апелянт наполягає на тому, що факт оплати не настав.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу Приватне підприємство РОД висловило заперечення щодо викладених доводів апеляційної скарги та вважає рішення місцевого господарського суду таким, що не підлягає скасуванню.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2016 року судовою колегією у складі головуючого судді Ліпчанської Н.В., суддів Лисенко В.А., Ярош А.І., справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01 листопада 2016 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2016 року вищезазначеною колегією суддів розгляд справи призначено в режимі відеоконференції та доручено Господарському суду Херсонської області забезпечити проведення відеоконференції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2016 року вищезазначеною колегією суддів розгляд справи відкладено на 29 листопада 2016 року в зв'язку з необхідністю більш детально дослідити надані позивачем пояснення та документи, а також нез'явленням представника апелянта у судове засідання.

В зв'язку з перебуванням головуючого судді Ліпчанської Н.В. на лікарняному у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю з 14.11.2016р., по справі призначено повторний автоматичний розподіл апеляційної скарги від 24.11.2016р., яка колегією суддів у складі ОСОБА_3 (головуючий), судді Савицького Я.Ф., Ярош А.І. прийнята до свого провадження відповідною ухвалою.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2016 року вищезазначеною колегією суддів розгляд справи призначено в режимі відеоконференції та доручено Господарському суду Херсонської області забезпечити проведення відеоконференції.

В зв'язку з перебуванням судді Савицького Я.Ф. у відрядженні, по справі призначено повторний автоматичний розподіл апеляційної скарги від 28.11.2016р., яка колегією суддів у складі ОСОБА_3 (головуючий), судді Ліпчанської Н.В., Ярош А.І. прийнята до свого провадження відповідною ухвалою.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2016 року вищезазначеною колегією суддів розгляд справи відкладено на 20 грудня 2016 року о 10:15 год., розгляд справи призначено в режимі відеоконференції, забезпечення якої доручено Господарському суду Херсонської області.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2016 року вищезазначеною колегією суддів розгляд справи відкладено на 19 січня 2017 року о 12:00 год. в зв'язку з неможливістю розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

В зв'язку з перебуванням судді Гладишевої Т.Я. у відпустці з 29 грудня 2016 року по 05 лютого 2017 року, по справі призначено повторний автоматичний розподіл апеляційної скарги від 18.01.2016р., яка колегією суддів у складі ОСОБА_3 (головуючий), судді Ліпчанської Н.В., Ярош А.І. прийнята до свого провадження відповідною ухвалою.

Заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ст. 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Яв вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 березня 2014 року між сторонами укладено договір поставки № 9, відповідно до якого позивач (Постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача (Покупець) товар (меблі), а відповідач - прийняти і сплатити товар на умовах, визначених цим договором (т. І, а.с. 14-16).

З урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей до договору поставки № 9, його умовами передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця (специфікації), в якій зазначаються асортимент, кількість та строк поставки; право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходять до покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами у видатковій накладній (п. 2.1, п. 4.2 Договору поставки) (т. І, а.с. 17-19).

На виконання умов Договору, позивач відвантажив відповідачу товар (меблі) відповідно на суми 1 198, 00 грн., 238 693, 00 грн., 88 354, 00 грн., 107 034, 00 грн., разом на суму 435 279 грн. , що підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними № РН-0000017 від 18.03.2014р. на суму 1 198 грн.; № РН-0000019 від 16.04.2014р. на суму 238 693 грн.; № РН-0000008 від 20.01.2015р. на суму 88 354 грн.; № РН-0000012 від 09.02.2015р. на суму 107 034 грн. (т. І, а.с. 20-23).

Пунктом 7.3 Договору встановлено, що покупець зобов'язався оплачувати реалізований ним товар щотижня.

Відповідач повернув позивачу частину нереалізованого товару у передбачені умовами договору строки на суму 156 667 грн. 99 коп. , що підтверджується матеріалами справи, а саме накладними на повернення товару постачальнику, які засвідчені підписами уповноважених представників постачальника і покупця та засвідчені печатками юридичних осіб:

- за № 131004/05615 від 16.04.2014р. на суму 599, 00 грн.;

- за № 131004/13579 від 19.11.2014р. на суму 15 599, 00 грн.;

- за № 131004/13537 від 19.11.2014р. на суму 5 945, 00 грн.;

- за № 131004/13559 від 19.11.2014р. на суму 10 180, 00 грн.;

- за № 131004/13528 від 19.11.2014р. на суму 18 590, 00 грн.;

- за № 131004/13515 від 19.11.2014р. на суму 7 358, 00 грн.;

- за № 131004/13521 від 19.11.2014р. на суму 3 458, 00 грн.;

- за № 131004/13526 від 19.11.2014р. на суму 4 616, 00 грн.;

- за № 131004/13518 від 19.11.2014р. на суму 26 716, 00 грн.;

- за № 151004/01192 від 09.02.2015р. на суму 63 606 грн. 99 коп. (а.с. 24-33).

Таким чином, з урахуванням вартості поставленого і повернутого товару, у відповідача залишилося на реалізації товару на суму 278 611 грн. 01 коп. (435 279 -156 667, 99 = 278 611, 01).

Протягом періоду з 25.04.2014р. по 11.02.2016р. в рахунок проведення оплати частини реалізованого товару, відповідач перерахував позивачу 124 017, 01 грн., що підтверджується банківськими довідками про зарахування коштів та копіями платіжних доручень про перерахування сум (т. І, а. с. 34-68).

Станом на 01.06.2016 р. вартість несплаченого товару, що знаходиться на реалізації у відповідача становить 154 594 грн. (435 279 - 156 667, 99 - 124 017, 01 = 154 594).

Позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача договору поставки № 9 від 17.03.2014р., а саме неповну оплату поставленої продукції, у зв'язку з чим зазначив про необхідність оплати відповідачем 154 594 грн. заборгованості.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову в сумі 111 588, 00 грн. з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару покупцю відбулась у березні, квітні 2014р., січні, лютому 2015р.

14 квітня 2016 року позивач направив на адресу відповідача телеграму з вимогою надати звіт про товарні залишки станом на 15.04.2016р., з урахуванням проведеної сумісно інвентаризації залишків у серпні 2015 року, надання якого передбачена у електронному вигляді засобами електронної пошти, по факсу та у інший спосіб. У цій же телеграмі постачальник попередив покупця, що у випадку ненадання звіту, товар буде вважатися реалізованим (т. І, а. с. 69).

Вищевказана телеграма отримана секретарем ТОВ ОптЦентр 18.04.2016р., про що свідчить відповідь з телетайпу (т. І, а. с. 70).

Судова колегія зазначає, що матеріалами справи не підтверджується направлення відповідачем позивачу звіту про товарні залишки товару, оскільки зі скріншоту екрану, на який посилається відповідач, не вбачається яке саме вкладення додане до вказаного листа, тобто неможливо встановити що саме було скеровано 23 квітня 2016 року на електрону адресу: sedyx@daosun.com.ua , від імені відповідача. Також матеріали справи не містять доказів отримання позивачем цього звіту.

На підставі наказу директора ПП РОД № 1 від 15.08.2016 р. Про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, поставлених на підставі договору поставки № 9 від 17.03.2014 р., проведено інвентаризацію в торговельній мережі та складських приміщеннях ТОВ ОптЦентр , розташованих у м. Каховка, м. Скадовськ, м. Гола Пристань, м. Цюрупинськ, м. Херсон, м. Миколаїв, м. Снігурівка Миколаївської області, м. Южний Одеської області, м. Бєлгород-Дністровський Одеської області, у торговельних центрах 33 кв.м. (т. І, а. с. 101-103).

За наслідками проведеної інвентаризації було складено звіряльні відомості результатів інвентаризації по кожному з об'єктів, підписані з боку позивача - членами комісії, від відповідача - матеріально - відповідальними особами, копії яких надано в матеріали справи (т. І, а. с. 104-137).

В процесі проведеної перевірки встановлено, що 78 одиниць товару на загальну суму 113 688 грн. мають пошкодження, які утворились у покупця - сколи, вм'ятини, лущення, царапини та інші пошкодження, відсутність фабричної упаковки, що підтверджено наданими у справу фотокопіями пошкодженого товару. Товар в кількості 10 одиниць на загальну суму 26 565 грн. має належну якість та фабричну упаковку.

При цьому, за час розгляду справи в суді першої інстанції сума боргу зменшилась на загальну суму 16 441 грн., яка перерахована відповідачем позивачу за реалізований товар, що підтверджується платіжним дорученням № 4972 від 04.08.2016р. на суму 14 341 грн. та платіжним дорученням № 6729 від 31.08.2016р. на суму 2 100 грн.

Пунктом 3.7 Договору сторони передбачили, що у випадку, коли частина товару залишається нереалізованою протягом 90 днів з моменту отримання товару, покупець вживає заходи щодо проведення рекламної акції, направленої на покращення реалізації товару. У разі, якщо протягом місяця від початку проведення акції товар залишається нереалізованим більш ніж на 30%, покупець має право провести переміщення нереалізованого товару між торгівельними мережами. У разі, якщо протягом місяця після проведення переміщення товар залишається нереалізованим більш ніж на 30%, покупець має право повернути його. Постачальник зобов'язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред'явлення покупцем письмової вимоги, прийняти цей товар та/або замінити його. Постачальник зобов'язаний прийняти такий товар з одночасним оформленням відповідних товарно-супровідних документів. Поверненню підлягає тільки той товар, відносно якого покупцем дотримані наступні умови: забезпечено повне його збереження (відсутність вм'ятин, відколів, тріщин і інших дефектів); забезпечено збереження і неушкодження його фабричної упаковки; у інших випадках товар залишається у покупця до кінцевої реалізації.

Отже, судовою колегією встановлено, що загальна вартість товару, який залишається на складах відповідача складає 111 588 грн.

За приписами ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За договором поставки, відповідно до ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 668 ЦК України).

Статтею 679 ЦК України встановлено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Згідно з ст. 685 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання. Товар повинен бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності - способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування, якщо договором купівлі-продажу не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки. Продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, які відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що пошкодження товару та упаковки мали місце після його передачі ТОВ ОптЦентр , внаслідок порушення останнім правил зберігання товару.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару, переходить до покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній.

Поверненню підлягає тільки той товар, відносно якого покупцем дотримані наступні умови: забезпечено повне його збереження (відсутність вм'ятин, відколів, тріщин і інших дефектів); забезпечено збереження і неушкодження його фабричної упаковки; у інших випадках товар залишається у покупця до кінцевої реалізації.

При цьому, товар в кількості 10 одиниць на загальну суму 26 565 грн. має належну якість та фабричну упаковку, у зв'язку з чим зазначений товар має бути повернений позивачу на підставі п. 3.7 Договору, тому суд попередньої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Між тим, судова колегія також погоджується з висновком суду щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 16 441, 00 грн. основного боргу за товар у зв'язку з відсутністю предмету спору на зазначену суму через її оплату.

За таких обставин, враховуючи положення вищенаведених правових норм та умов договору, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно стягнув з відповідача на користь позивача вартість нереалізованого пошкодженого товару в сумі 111 588 грн.

Посилання апелянта на зменшення суми основного боргу через її оплату позивачу у зв'язку із реалізацією поставленого товару на суму 6 804 грн. (840 грн. + 5 964 грн.) не приймається судовою колегією до уваги, оскільки платіжні доручення від 09.09.16р за № 7153 та від 20.09.16р. за № 7925, які підтверджуються факт перерахування цих коштів позивачу, не надавались до суду першої інстанції та їм не досліджувались.

Судова колегія не приймає додаткові докази, доданих до апеляційної скарги, а саме платіжне доручення від 09.09.16р за № 7153, оскільки відповідач не обґрунтував поважність причин ненадання цього документу суду першої інстанції.

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. за № 7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Копія платіжного доручення № 7925 від 20.09.16р. також не може бути залучено до матеріалів справи, оскільки не існувала на час розгляду справи.

Доводи апелянта відносно умов розрахунку після реалізації товару і ненастання грошового зобов'язання з боку відповідача спростовується наступним.

Умовою використання пункту Договору є дії відповідача стосовно надання звіту про товарні залишки на адресу постачальника, зазначена бездіяльність розцінювалась позивачем як реалізація цього товару.

Крім того, договір, укладений між сторонами не має чіткої вказівки, що настання прав та обов'язків пов'язано лише з настанням певної події. На це вказує також і часткова оплата за отриманий товар.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та наданим доказам, порушень норм матеріального і процесуального права не допустив, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. 99, 101, 103 п. 1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОптЦентр - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 14 вересня 2016 року по справі № 923/752/16 - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 23.01.2017р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя А.І. Ярош